15.2. Валютний курс: сутність і види

Валютний курс є одним з найважливіших елементів валютної системи, так як розвиток міжнародних економічних зв’язків вимагає вимірювання та зіставлення відносних цін валют різних країн. Курс валют розраховують двома способами:

1) як ціну національної валюти, вираженої у іноземній або резервній валюті (долару США) – пряме котирування;

2) як ціну іноземної валюти, вираженої у національній валюті – непряме котирування.

Крос-курс – це курс обміну між двома валютами відповідно до їх співвідношення до третьої валюти.

Згідно з прийнятими рішеннями Ямайської валютної системи уставом МВФ передбачається, що країни можуть самостійно обрати одну з п’яти систем встановлення режиму валютних курсів:

1) вільне плавання, тобто встановлення валютного курсу залежно від кон’юнктури валютного ринку;

2) регульоване плавання передбачає визначення валютного курсу відповідно до ринкової кон’юнктури, але під впливом центрального банку;

3) фіксований курс встановлюється та жорстко контролюється центральним банком;

4) валютний курс валютних зон, тобто курс іноземної валюти в певному регіоні;

5) гібридний курс, який є поєднанням декількох наведених вище систем.

Класифікація валютних курсів наведена в табл. 15.4.

Таблиця 15.4

Класифікація видів валютних курсів

Фіксований валютний курс – це офіційно встановлене співвідношення між національними валютами з можливим відхиленням +- 2,25%. Фіксованими є:

- реально фіксовані курси, які базуються на золотому паритеті та допускають відхилення від золотого паритету в межах золотих точок;

- узгоджено фіксовані курси, які базуються на узгодженому еталоні – офіційній ціні золота або співвідношенні золота до певних валют.

За узгодженим еталоном визначається валютний паритет та гранично допустимі амплітуди коливань валютного курсу від валютного паритету. Узгоджені курси також називаються зв’язаними та поділяються на:

- ординарні валютні курси, прив’язані до СПЗ (курси Лівії, М’янми, Руанди, Сейшельських островів);

- ординарні валютні курси, прив’язані до долара США (курси Аргентини, Сирії, Іраку, Панами, Венесуели, Нігерії, Анголи, Оману, Туркменістану, Гаїті, Гондурасу, Ямайки тощо);

- ординарні валютні курси, прив’язані до французького франку (курси колишніх колоній Франції – країни Африки – Камерун, Бенін, Буркіна-Фасо тощо);

- ординарні курси, прив’язані до інших валют (до євро – країни Західної Європи, до російського рубля – валюта Таджикистану, до ранду ПАР – курси валют Намібії, Лесото, Свазіленду);

- композитні курси, прив’язані до штучно створених комбінацій валют основних торговельних партнерів – валюти Австрії, Алжиру, Фінляндії, Кіпру, Ісландії, Угорщини.

Обмежено гнучкий курс – це офіційно встановлене співвідношення між національними валютами, яке допускає незначне коливання валютного курсу відповідно до встановлених правил. Такий курс передбачає виокремлення:

- обмежено гнучкий курс до однієї валюти – підтримка коливань валютного курсу в певних межах (+-7,25%) від офіційно зафіксованого паритету в іноземній валюті. Так, наприклад, Бахрейн, Катар, Саудівська Аравія, ОАЕ визначають курс національної валюти як обмежено гнучкий щодо долара США;

- обмежено гнучкий валютний курс в рамках спільної політики передбачає спільне коливання національних валют в межах +- 2,25% від встановленого офіційного курсу (“валютна змія”). Цей спосіб встановлення валютних курсів використовували країни ЄС на перехідному етапі до створення Європейського валютного союзу, який передбачав узгодження національних валютних політик західноєвропейських країн.

Плаваючий валютний курс – це вільно встановлений ринковий курс, коливання якого обумовлюються зміною співвідношення попиту та пропозиції на певну валюту на валютному ринку. Виокремлюють наступні види плаваючого валютного курсу:

- коригований валютний курс – курс, який автоматично змінюється відповідно до змін основних макроекономічних показників (ВВП, ВНП, ВНД, національного доходу, рівня інфляції, обсягів іноземного інвестування), є характерним для Чилі, Еквадору, Нікарагуа;

- регульовано плаваючий валютний курс – курс, який встановлюється центральним банком, а не на валютному ринку. Цей метод встановлення валютного курсу використовують 38 країн , у тому числі Норвегія, Греція, Алжир, Ангола, Бразилія, Камбоджа, Колумбія, Пакистан, Єгипет, Китай, Хорватія, Латвія, Польща, Словенія, Грузія, Росія, В’єтнам та ін;

- незалежно плаваючий валютний курс – курс, який визначається на основі співвідношення попиту та пропозиції на валюту на валютному ринку без втручання центрального банку. Таким методом встановлюються валютні курси більшості розвинутих країн (окрім країн ЄС), Афганістану, Болівії, Коста-Ріки, Ефіопії, Гани, Ямайки, Вірменії, Азербайджану, Казахстану, Киргизії, України, Узбекистану, Молдови, Таджикистану, Монголії та інших;

- спільно плаваючий валютний курс – курс, який встановлюється країнами ЄС, при чому в рамках цього інтеграційного угрупування розроблено два валютні режими – для валютних операцій країн-членів Європейського Союзу, другий – для операцій країн ЄС з іншими країнами.

Для оцінки динаміки розвитку економічного країн використовують наступні курси валют:

1) номінальний валютний курс – офіційно встановлений курс між двома валютами:

, (15.1)

де – номінальний валютний курс;

– іноземна валюта;

– національна валюта.

2) реальний валютний курс – номінальний валютний курс, скоригований на зміни в рівні цін у даній країні та країні – партнері, до валюти якої котирується курс національної валюти:

, (15.2)

де – реальний валютний курс;

– номінальний валютний курс;

– індекс цін країни-партнера;

– індекс цін на в даній країні.

- номінальний ефективний валютний курс – індекс валютного курсу, розрахований як співвідношення між національною валютою та валютами інших країн, зважених відповідно до їх частки у валютних операціях даної країни:

, (15.3)

де – номінальний ефективний валютний курс;

– індекс номінального валютного курсу поточного року відносно базового року кожної країни-торговельного партнера:

; (15.4)

– питома вага кожної країни у торговельному обороті даної країни:

, (15.5)

де - обсяги експорту країни-партнера;

- обсяги імпорту країни-партнера;

- загальний обсяг експорту;

- загальний обсяг імпорту,

i – країна – торговельний партнер;

- реальний ефективний валютний курс – номінальний ефективний валютний курс, скоригований на зміну цін, який показує динаміку реального курсу національної валюти до валют країн – основних партнерів:

, (15.6)

де - реальний ефективний валютний курс;

- індекс реального ефективного валютного курсу у поточному році відповідно до базового.

Серед багатьох чинників, які впливають на рівень та динаміку валютного курсу слід виокремити структурні та кон’юнктурні. Кон’юнктурні чинники є чинниками короткострокової дії та пов’язані з коливаннями ділової активності, змінами у зовнішньоекономічній політиці країни, змінами у внутрішній політиці країни, виникненням певного ажіотажу через психологічний тиск на населення. В багатьох випадках валютний курс залежить від песимістичного чи оптимістичного настрою населення стосовно уряду та його політики. Структурні чинники є чинниками довгострокової дії і пов’язані зі змінами грошової маси, станом платіжного балансу країни, процентних ставок, темпів інфляції, у валютній та кредитній політиці країни. Розглянемо більш детально характер впливу наведених вище чинників на валютний курс.

1. Валютний курс та стан грошової системи країни. Так як зміни валютних курсів обумовлюються змінами співвідношення між національними грошовими одиницями країн, то зрозуміло, що від стану національної грошової одиниці залежить попит на неї як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. Зв'язок між попитом та пропозицією на національну валюту та обсягом валового внутрішнього продукту (ВВП) встановлюється кількісною теорією попиту на гроші, використання якої дозволяє сформулювати наступні висновки: якщо темпи зростання реального ВВП випереджатимуть темпи зростання грошової маси, то валютний курс буде зростати. І навпаки, валюта країни з високим темпом зростання грошової маси буде знецінюватись.

2. Валютний курс та стан платіжного балансу країни. Активний платіжний баланс країни сприяє підвищенню рівня довіри до національної валюти, і, відповідно, попиту на неї завдяки нарощуванню обсягів експортних операцій та притоку іноземної валюти в країну. Пасивний платіжний баланс, навпаки, сприяє зниженню курсу національної валюти.

3. Інфляція та валютний курс. Зростання рівня інфляції в країни супроводжується знеціненням національної валюти та зниженням валютного курсу відносно валют інших країн.

4. Процентна ставка та валютний курс. Вплив відмінностей у процентних ставках у різних країнах пояснюється існуванням фондового ринку (ринку цінних паперів), який конкурує з валютним ринком за залучення додаткового іноземного капіталу. Тому підвищення процентних ставок стимулюватиме імпорт іноземного капіталу в країну, а зниження – стимулюватиме експорт капіталу. У свою чергу рух капіталу посилює нестабільність платіжного балансу та курсу національної валюти: при підвищенні процентної ставки спостерігається приток капіталу в країну і підвищення валютного курсу, а при зниженні – відплив капіталу і, відповідно, зниження курсу національної валюти. Тому очікуваний дохід від іноземного інвестування визначається як різниця (або) процентної ставки за кордоном та проценту знецінення або подорожчання курсу національної валюти:

, (15.7)

де – очікуваний дохід від інвестицій;

– процентна ставка в країні;

– процентна ставка за кордоном;

– майбутній (очікуваний) обмінний курс національної валюти;

– існуючий обмінний курс національної валюти.

5. Державне регулювання і валютний курс. На рівень і динаміку валютних курсів впливає також і політика державного регулювання. Якщо в країні здійснюється обмежувальна валютна політика, спрямована на активізацію експортного сектору економіки, то її результатом буде підвищення валютного курсу.

Епізодичний вплив на валютний курс здійснюють і форс-мажорні чинники – стихійні лиха, війни, соціальні конфлікти, відкриття великих родовищ корисних копалин на території країни. Останні дозволять зменшити її імпортозалежність та збільшити експорт, а значить і підвищити курс національної валюти.

6. Валютний курс та умови торгівлі країн. Зміни валютного курсу розглядаються як знецінення або подорожчання національної валюти. При знеціненні валюти експорт стає більш дешевим, а імпорт – більш дорогим. При підвищенні валютного курсу експорт, навпаки, стає більш дорогим (а значить і менш вигідним), а імпорт – більш дешевим.

Використовуючи поняття “умови торгівлі”, даний висновок можна сформулювати так: при інших рівних умовах умови підвищення валютного курсу покращує умови торгівлі країни (підвищує відносну ціну експорту та знижує відносну ціну імпорту), а знецінення валюти погіршує умови торгівлі (підвищує відносну ціну імпорту та знижує відносну ціну експорту). Цей феномен досліджувався А. Маршаллом, А. Лерненом та Дж. Робінсон. Їх висновки базувались на таких припущеннях:

- міжнародний рух капіталу відсутній і торговельний баланс є простою різницею між експортом та імпортом товарів, і тому поточний попит та пропозиція на валюту визначались попитом на імпорт та доходами від експорту;

- попит резидентів на іноземні товари, як і пропозиція товарів на експорт, залежить від рівня цін на них у національній валюті, а пропозиція нерезидентів товарів на експорт та їх попит на імпорт залежать тільки від цін у іноземній валюті;

- пропозиція іноземної валюти вважається еластичною, тобто будь-яка зміна валютного курсу приводить до значно більшого збільшення або скорочення пропозиції валюти;

- економіка знаходиться у стані рівноваги, тобто торговельний баланс дорівнює нулю.

Умова Маршалла – Лернена – зниження вартості національної валюти сприяє покращенню торговельного балансу, якщо сума абсолютних значень еластичності національного попиту на імпорт та іноземного попиту на національний експорт більше одиниці:

> 1, (15.8)

де - еластичність попиту на імпорт;

- еластичність попиту на експорт.

Якщо еластичність експорту більше 1, то девальвація залишає доходи в іноземній валюті незмінними. Тоді при будь-якій еластичності імпорту девальвація сприятиме покращенню торговельного балансу. Аналогічно, якщо еластичність імпорту більше 1 або еластичність і експорту, і імпорту більше 0,5, то девальвація сприятиме погіршенню торговельного балансу. У випадку, якщо сума еластичності експорту та імпорту менше 1, девальвація погіршить стан торговельного балансу.