Вплив валютної політики на основні макроекономічні показники розвитку України

У 2007 році на стан української економіки значною мірою вплинула стабільність курсу гривні та валютна політика суб’єктів валютного ринку, що сприяло збільшенню номінального ВВП, залученню іноземних інвестицій, позитивному сальдо платіжного балансу. Однак у 2008 році на фоні кризових явищ у світовій фінансовій системі, обумовлених кризою на ринку іпотечного кредитування США та девальвацією долару, в Україні стрімко почала зростати інфляція, яка на кінець року становила 22,3%, та почались сильні коливання курсу національної валюти. В першій половині 2008 року НБУ здійснював заходи щодо ревальвації гривні, а у другій половині року – шляхом незначних та періодичних обсягів валютних інтервенцій сприяв її девальвації майже вдвічі.

Здійснюючи міжнародну економічну діяльність, країна виступає як кредитором, так і позичальником, що обумовлює виникнення зовнішнього боргу. У країнах з трансформаційною економікою процес формування зовнішньої заборгованості здійснювався майже однаково, що дало можливість узагальнити стадії формування зовнішніх боргів:

1) різке збільшення абсолютного показника державного боргу при відносно низьких витратах на процентні та амортизаційні відрахування;

2) поступове збільшення державного боргу при збільшенні витрат на його обслуговування;

3) неухильне зростання обсягів зовнішнього боргу при нормалізації рівня відносних показників заборгованості;

4) досягнення максимальних обсягів заборгованості і пошук шляхів вирішення проблеми за рахунок реструктуризації боргу.

Залежно від типів кредиторів виокремлюють декілька альтернатив реструктуризації зовнішнього боргу:

1) реструктуризація міждержавних кредитів і гарантованих урядом в рамках Паризького клубу офіційних кредиторів. Перші умови переоформлення офіційної заборгованості були прийняті головами США, Канади, Великобританії, Німеччини, Італії, Франції, Японії у червні 1988 р. для країн з низьким рівнем доходу (менше 675 дол. США ) і отримали назву “Торонтські умови” та передбачали:

- зниження процентної ставки на 3,5% або до 50% нижче ринкової;

- значне продовження пільгового періоду та періоду погашення;

- списання боргових зобов’язань на 30% та перегляд термінів і сум погашення боргу за комерційними ставками.

У грудні 1991р. ці умови були замінені на Лондонські, які передбачали:

- 50% списання боргу;

- зниження процентної ставки до розміру зменшення обсягу боргу на 50%;

- консолідація боргу з 25-річним терміном погашення та 14-річним пільговим терміном.

З січня 1995 року діють Неапольські умови, які передбачають списання боргу або процентних виплат на 67% з пільговим періодом 3-8 років та терміном погашення 23-33 роки;

2) реструктуризація боргу в рамках Лондонського клубу приватних кредиторів, яка здійснюється двома способами:

- скорочення заборгованості в результаті викупу боргових зобов’язань з дисконтом на вторинному ринку країнами з низьким рівнем доходу (менше 725 дол.) за рахунок коштів Фонду скорочення заборгованості Міжнародної асоціації розвитку (МАР) або конверсії боргів;

- зменшення розміру боргу та його обслуговування в рамках плану Брейді для країн із середнім рівнем доходу, який передбачає викуп боржником частини боргових зобов’язань з дисконтом на вторинному ринку, обмін зобов’язань на цінні папери за меншим номіналом або під більш низькі проценти, обмін частини боргових зобов’язань на національну валюту або на акції національних компаній країн-боржників. Планом Брейді передбачається прийняття країною-боржником узгодженої з Міжнародним валютним фондом та Світовим банком програми економічного розвитку, яка повинна включати наступні заходи: контроль за грошовою масою, скорочення бюджетного дефіциту та інфляції, приватизацію, лібералізацію зовнішньоторговельного та валютного режимів.

Серед основних схем реструктуризації зовнішнього боргу можна виокремити:

1) перенесення термінів платежів (пролонгація боргів);

2) залучення нових кредиторів для погашення старих боргів;

3) списання всього боргу або його частини;

4) конверсія боргів – заміна зовнішнього боргу іншими, більш вигідними для країни - боржника зобов’язаннями;

5) обмін боргу на національну валюту;

6) обмін боргу на облігації боржника;

7) зворотний викуп боргу.

У міжнародній практиці існують різні показники оцінки стану зовнішньої заборгованості – відношення величини зовнішнього боргу до ВВП, відношення величин зовнішнього боргу до обсягів експорту, відношення величини обслуговування боргу до обсягів експорту. Світовий банк вважає критичним рівень державного зовнішнього боргу, який перевищує 50% ВВП, МБРР – 80%. Бюджетним кодексом України передбачена максимальна норма загального боргу в 60% від ВВП [33].

Основним кредитором України серед міжнародних фінансових організацій є Міжнародний валютний фонд (МВФ), членом якого Україна є з 1992 року. Їй виділена квота в 10 678 акцій на загальну суму 2,1 млрд дол. Слід зазначити, що кредити МВФ “STF”, “STAND-BY” країна отримує на пільгових умовах з відстрочкою процентних платежів на 4,5 и 3,25 років. За рахунок цих кредитів формувались резерви НБУ для підтримання стабільності національної валюти та фінансування покриття дефіциту платіжного балансу. У листопаді (15 листопада) 2008 р. Україна отримала перший транш кредиту МВФ у розмірі 4,43 млрд дол., другий транш планується 15.02.09 – 1,85 млрд дол., третій 15.05.09 – 3,7 млрд дол., четвертий – 15.08.09 – 1,1 млрд дол., п’ятий - 15.11.09 у розмірі 2,95 млрд дол. МВФ надає Україні кредит для оздоровлення банківської сфери в умовах фінансової кризи, що суперечить його основним функціям та уставу, відповідно до якого країна може отримати максимальний кредит у розмірі 300% своєї квоти. Тобто максимальна сума кредиту для України повинна становити 6,3 млрд дол.. У 2008 році МВФ окрім України надав кредити Угорщині -15,7 млрд дол. , Пакистану – 7,6 млрд дол., Ісландії – 2,1 млрд дол., Сербії – 518 млн дол., Киргизії – 60 млн дол., Лівану – 37,6 млн дол., Сейшельським островам – 26 млн дол. та Вірменії – 13,6 млн дол.

Основними вимогами МВФ при наданні кредиту України є наступні::

1) основні макроекономічні показники:

- інфляція до 17% у 2009 р.;

- інфляція 5-7% після 2011р..;

- дефіцит рахунку поточних операцій платіжного балансу – близько 2% у 2009 р..;

- зростання реального ВВП на 12% у 2009 р.;

2) монетарна політика:

- відміна коридору обмінного курсу;

- прив’язка офіційного курсу до ринкового;

- введення валютних аукціонів;

- відміна збору з валютообмінних операцій;

- зростання монетарної бази на 11% у 2009 р.;

- переорієнтація на інфляційне таргетування (утримання на певному рівні) в середньостроковому періоді;

- продовження терміну повноважень голови Національного банку України (НБУ);

3) банківський сектор:

- підвищення компенсацій по депозитах до 150 тис. грн;

- впровадження механізму рекапітализації;

- перегляд переліку інструментів, які приймаються під заставу при рефінансуванні банків;

- прозорість банківської інформації;

- аудит банківського сектору;

4) фіскальна політика:

- дефіцит бюджету не більше 1% ВВП у 2008 р.;

- бездефіцитний консолідований бюджет у 2009 р.;

- підвищення соціальних виплат не більше, ніж на рівень інфляції;

- дворічний мораторій на підвищення мінімальної заробітної плати до рівня прожиткового мінімуму;

5) енергетика:

- підвищення цін на газ внутрішнього видобування до рівня вартості імпортного газу;

- відмова від дотацій теплокомуненерго до липня 2010 р.;

6) структурні реформи:

- створення ринку землі;

- узгодження переліку підприємств, які підлягають приватизації у 2009 р.

Плата України по кредиту МВФ – не тільки відсотки (4%), країна повинна виконати цілий ряд вимог фонду. Так як кредит перераховують траншами, то після отримання кожного траншу здійснюється кількісна та якісна перевірка виконання цих вимог. У випадку недодержанням України своїх зобов’язань, кредитна лінія буде закрита, а процентні ставки по кредиту – збільшені.

Вимоги МВФ до України є достатньо жорсткими та спірними. МВФ вимагає бездефіцитного бюджету, що може негативно вплинути національну економіку через скорочення інвестиційних і соціальних програм. Обмеження монетарної бази дозволить стримувати інфляцію на рівні 15-17% у 2009 р.

Світовий банк надав Україні кредитів на загальну суму більше 1,5 млрд дол. на пільгових умовах на період до 17 років з відтермінування виплати процентів за кредит та за пільговою ставкою близько 7%. Основною умовою надання кредитів є проведення ринкових реформ, реструктуризація економіки, надання прозорої та достовірної статистичної інформації про соціально-економічний розвиток країни та рівень розвитку міжнародної економічної діяльності. Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) надав Україні кредити на суму 350 млн дол. Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МИРР) надав Україні кредит на суму 150 млн дол. на 20 років на розвиток інфраструктури фінансового ринку та на розвиток муніципального кредитування; 40 млн дол.. на проведення податкової реформи; 86,887 млн дол. на 20 років – на реалізацію проекту “Рівний доступ до якісної освіти”; 106 млн дол. - на реконструкцію гідроелектростанцій до 2023 року; 60 млн дол. – на боротьбу зі СНІДом та туберкульозом.

На 2009 рік прогнозований обсяг зовнішнього боргу становить 78,2 млрд дол. Вирішення проблеми погашення зовнішньої заборгованості є ключовим на теперішній час. НБУ були розраховані терміни та суми погашення заборгованості (табл. 15.8).

Таблиця 15.8