56. Делімітація, міжнародно-правові статус та режим континентального шельфу

З погляду міжнародного права, під континентальним шельфом потрібно розуміти морське дно, зокрема і його надра, що сягають від зовнішнього кордону територіального моря прибережної держави до встановлених міжнародним правом меж.

Конвенція ООН з морського права (1982) у п. 1 ст, 76 подає таке визначення цього поняття: "Континентальний шельф прибережної держави охоплює морське дно та надра підводних районів, які сягають за межі її територіального моря на всьому просторі природного продовження її суходільної території до зовнішнього кордону підводного краю материка чи на відстань 200 морських миль від вихідних ліній, від яких іде відлік ширини територіального моря, коли зовнішній кордон підводного краю материка не сягає на таку відстань".

У тих випадках, коли підводний край материка сягає більше, ніж 200 морських миль, прибережна держава може виносити зовнішню межу свого континентального шельфу за межі 200 морських миль, зважаючи на реальну протяжність шельфу. Однак за будь-яких умов зовнішня межа континентального шельфу повинна розміщуватися на відстані не більшій за 350 морських миль від умовних вихідних ліній, прийнятих для відліку територіального моря, або не далі за 100 мор­ських миль від 2500-метрової ізобати (п, 5 ст. 76).

Міжнародно-правовий режим континентального шельфу. (Женевська конвенція про континентальний шельф (1958). Положення Конвенції ООН з морського права (1982) Конвенції ООН з морського права (1982))

Суверенні права прибережної держави над континентальним шельфом щодо розвідки й розробки його природ­них багатств є винятковими, адже жодна з держав не може робити цього без згоди прибережної держави. Одночасно, як зазначається в п. 2 ст 78 цієїж конвенції, здійснення прав прибережної держави стосовно континентального шельфу не повинно створювати невиправда­них перешкод для судноплавства, рибальства та інших прав і свобод інших держав.

Прибережна держава має виняткове право дозволяти чи регулювати на власний розсуд проведення на,шельфі бурильних робіт або створення штучних споруд з будь-якою метою.

Юридичний статус суден, які плавають у зоні над континентальним шельфом, нічим не відрізняється від правового їхнього статусу у відкритому морі. Обладнання, що використовується для розробки шельфу, перебуває під юрисдикцією прибережної держави. Навколо споруд і установок, побудованих для експлуатації шельфу, можуть створюва­тися зони безпеки, що не повинні бути ширшими 500 м.