14.6. Інвестиційний ризик: сутність та методи зниження

З поняттям “інвестиційний клімат” тісно пов’язано поняття “інвестиційний ризик”.

Інвестиційний ризик – це ймовірність втрати активів, які вкладає іноземний інвестор в економіку країни.

Інвестиційний ризик оцінюється тільки іноземним інвестором. У світовій практиці використовують різні методи оцінки інвестиційного ризику і найбільш використовуваним є бальний метод, відповідно до якого виокремлюють наступні групи ризиків – політичні, ризики фінансових трансфертів, експортні, ризики прямих інвестицій, кожний ризик оцінюється за 12 – бальною системою та визначається сукупний ризик.

Врахування та оцінка ризику необхідні для того, щоб потенційний інвестор прийняв правильне інвестиційне рішення:

1) відкривати філію (дочірню компанію) за кордоном? (якщо так, то де? як? коли?);

2) розширяти масштаби своєї діяльності за кордоном або ж частково чи повністю вилучати капітал з економіки країни-реципієнта?

Уникнути, або ж повністю нівелювати інвестиційний ризик не можливо, тому доцільно використовувати методи зниження інвестиційного ризику, а саме:

1) додавання “премії за ризик” до вартості проекту;

2) створення резервного (страхового) фонду;

3) страхування від політичного ризику власності за кордоном через державні страхові компанії;

4) підбір привабливого для країни інвестиційного проекту, реалізація якого буде гарантована урядом;

5) інвестування за кордоном у формі нематеріальних активів (ноу-хау, інформації тощо), які не можуть буди експропрійовані;

6) отримання іноземним інвестором зв’язаних кредитів під інвестування в них матеріальних активів. Враховуючи політичну нестабільність в приймаючих країнах та небезпеку експропріації вкладеного капіталу, багато іноземних інвесторів в якості своєрідного страхування своїх вкладень намагаються отримати в них кредити. Якщо політичні зміни приведуть до експропріації іноземного капіталу, то прямий інвестор сповіщає своїх кредиторів з приймаючої країни про те, що виплати за кредитом будуть здійснені з експропрійованого майна;

7) диверсифікація інвестиційного портфелю;

8) утримання від ризикованих інвестиційних проектів.