36. Теорії юридичної природи державної території

Територіальне верховенство сформулювалося на підставі рецепції римського державного права на початку 12 ст. н. е. З того часу в МП сформулювалися три основні теорії щодо території.

1. має своїм походженням римський цивілістичний досвід. Територія розглядається як річ. Це означає, що територія як правовий інститут грунтується на єдності трьох складових права власності usus, fructus і abusus (володію плодами і вигодами, користуюсь і розпоряджаюсь). Час виникнення цієї теорії сягає римської теорії права і фактично можна зробити висновок, що рецепція римського права призвела до формулювання цієї концепції в праві взагалі і в публічному праві – зокрема. В юридичних консультаціях 14 ст. ми знаходимо ставлення до території як до публічного правого інституту, але такого що має походження від приватного. В др. п. 20 ст. ставлення до території як до цивільно-правого інституту знайшло свою підтримку під час формулювання концепції загальної спадщини людства. Res communis – речі, на які є загальна власність. Своєї підтримки ця концепція в сучасному МП не має.

2. Територія як кордон її влади, як зовнішня межа суверенітету. Своїм джерелом ця теорія має концепцію суверенітету Вільгельма Оккама пізніше – розвинута Ж. Боденом. Її треба розуміти як антитезу концепції особової держави. Згідно з цією теорією територія являє собою сферу дії суверену, природнє обмеження суверену, таким чином і основу дії суверена.

3. Концепція компетенції. Є похідною від перших двох теорій. Сам факт того, що засновниками цієї теорії стали найвидатніші юристи змушує нас більш уважно її проаналізувати. 1) Теорія виходить з інтегрального розуміння imperium і dominium; 2) Теорія виходить з того, що суверен володарює в межах території над речами і над особами; 3) взаємодія суверенів за межами компетенції кожного з них створює міжнародні режими. Автори: Володимир Незабітовський (кін. 19 ст.), а пізніше Ганс Кельзен.