Тема 5. Формування і використання інжоващійжо-інвестиційного потенціалу підприємства

Актуальність теми. Формування інноваційно-інвестиційного потенціалу пов'язано з усіма сфера­ми економічних відносин: реформи власності, цін, бюджетні, структурні, реформи у зовнішньоеко­номічній діяльності, соціальній та інших сферах. Та, як доводить практика, оптимізація дій за всіма на­прямками господарської діяльності можлива в умо­вах комплексного підходу до визначення провідної ланки. Потрібно визначити "стержень", що зумов­лює загальні закономірності і механізми функціо­нування підприємства як економічної системи. Та­ким "стержнем" на сьогодні є інноваційно-інвести­ційна діяльність підприємства, у результаті якої в практику мають оперативно впроваджуватись нау­ково-технологічні дослідження.

Державні та регіональні інноваційно-інвести­ційні програми часто не забезпечують досягнення конкретних кінцевих результатів, а переважна більшість підприємств через фінансово-економічні умови не хочуть впроваджувати результати науко­во-технічної діяльності у власну виробничу практи­ку. Саме тому стратегія і програма дій на всю тривалість періоду інноваційно-інвестиційного розвитку підприємства, послідовність і взаємопов'язаність інноваційно-інвестиційних процесів набувають на сьогодні особливого значення.

Дослідженням процесу формування і викори­стання інноваційно-інвестиційного потенціалу під­приємства належить провідна роль в сучасних пра­цях вітчизняних та зарубіжних економістів. Ваго­мий внесок у розкриття сутності формування і ме­ханізму використання інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємства зробили такі вітчизняні вчені, як, зокрема, В. Авдєєнко, Ю. Бажал, В. Геєць, Н. Гончарова, Б. Данилишин, О. Дацій, М. Доліш­ній, В. Котлов, В. Кузьмінський, Б. Малицький, В. Стадник, М. Йохна та ін. Серед зарубіжних над вивченням цієї проблеми працювали такі добре ві­домі вчені, якП. Друкер, М. Іванов, Р. Слоу, В. Спирін, Ю. Яковець та ін.

Разом з тим недостатньо дослідженими в науко­вій літературі залишаються питання пріоритетного становлення інноваційно-інвестиційного фактора в системі функціонування підприємства.

Обраний напрям дослідження відповідає основ­ним законодавчим нормативам, таким як Закон України "Про інноваційну діяльність" // Відомості Верховної Ради України. — 2002. — № 36; Постано­ва Верховної Ради України "Про Концепцію науко­во-технологічного та інноваційного розвитку Укра­їни" від 13 липня 1999 р. № 916-ХІУ; Постанова Кабінету Міністрів України "Про міжвідомчу раду з координації діяльності щодо організації та функ­ціонування технопарків та інноваційних структур інших типів" від 29 квітня 1996 р. № 471.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в обґрунтуванні стратегічних напрямів фор­мування і розробці механізму використання інно­ваційно-інвестиційного потенціалу підприємства.

Досягнення поставленої мети зумовлює необхід­ність вирішення таких основних завдань:

• узагальнити теоретйко-методологічні поло­ження економічної суспільно-змістовної характери­стики інноваційно-інвестиційного потенціалу під­приємства в умовах конкурентного середовища;

• визначити принципи і охарактеризувати фак­тори формування інноваційно-інвестиційного потен­ціалу підприємства;

• розкрити науково-методичні засади оцінки еко­номічної ефективності використання інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємства;

• опрацювати основні засади організаційно-структурної побудови інноваційно-інвестиційної ді­яльності підприємства в умовах конкурентного сере­довища;

• проаналізувати основні форми застосування інновацій, виявити можливості розширення та ство­рення сприятливих умов прискореного їх впровад­ження в господарську діяльність;

• запропонувати підходи щодо вдосконалення механізму фінансового забезпечення заходів ефек­тивного використання інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємства.

Об'єктом дослідження є процеси, що відбувають­ся в системі інноваційно-інвестиційної діяльності підприємства.

Предметом дослідження є теоретико-методичні та практичні питання формування і використання інноваційно-інвестиційного потенціалу підприєм­ства в конкурентному ринковому середовищі.

Методи дослідження. Методологічну основу нау­кового дослідження становлять загальнонаукові прийоми досліджень і спеціальні методи, що ґрун­туються на сучасних наукових засадах управлінсь­кої, економічної і споріднених з ними наук. Для виконання роботи може бути використано такі ме­тоди: історичний та логічний — для дослідження еволюції проблеми та наступності її вирішення; аб­страктно-логічний — для теоретичного узагальнен­ня, побудови логіко-структурних схем та формулю­вання висновків; статистико-економічний — для аналізу сучасного стану інноваційно-інвестиційно­го потенціалу підприємства та оцінки ефективності його використання; монографічний — для оцінки інновацій в компонентах структури підприємства; розрахунково-конструктивний та експерименталь­ний — для розробки методів стимулювання нарощу­вання ефективного використання інноваційно-інве­стиційного потенціалу підприємства.

Наукова новизна за результатами дослідження, що передбачаються, може мати місце:

• в науковому обґрунтуванні економічної сутно­сті прискореного формування і ефективного вико­ристання інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємства, створенні інноваційної продукції, ор­ганізації її реалізації на основі ринкових відносин;

• розробці науково-методичних положень еко­номічної ефективності використання інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємства;

• удосконаленні організаційно-економічного ме­ханізму управління використанням інноваційно-інвестиційного потенціалу підприємства;

• становленні системи фінансового та інформа­ційного забезпечення ефективного формування та використання інноваційно-інвестиційного потенці­алу підприємства.

Практичне значення очікуваних результатів по­лягає в тому, що вони мають сприяти удосконален­ню системи управління формуванням і використан­ням інноваційно-інвестиційного потенціалу підпри­ємства, підвищенню капітальних вкладень у техні­ко-технологічний розвиток. Результати досліджен­ня можуть бути доведені до рівня прикладних поло­жень та рекомендацій, які необхідні для забезпечен­ня прийняття керівництвом підприємства управлін­ських рішень.

Додаток В