logo
stechenko_d_m_chmir_o_s_metodologiya_naukovih_d

1.6. Міжнародна науково-технічна співпраця України

Для України, яка має вагомий науково-техніч­ний потенціал, міжнародна науково-практична спів­праця є одним із пріоритетних напрямів державної науково-технологічної політики.

У сучасному світі міжнародне співробітництво стало невід'ємною складовою наукового життя. Жодна, навіть найбагатша країна у вирішенні акту­альних проблем фундаментальних досліджень і ви­значенні пріоритетів науково-технологічного роз­витку не покладається лише на можливості власно­го наукового потенціалу.

Україні вдалося зберегти у діючому стані ряд наукових шкіл лише завдяки співпраці із вченими інших країн та участі у виконанні міжнародних проектів: підписано десятки міждержавних угод про співпрацю у сфері науки і технологій, розвивається науково-технічна співпраця між Україною та Євро­пейським Союзом — реалізуються такі ініціативи:

Крім того, активізується співробітництво з INTAS, спеціальною науковою структурою при Євросоюзі, яка займається фінансуванням спільних наукових проектів з країнами СНД.

Досить вагомою є співпраця через американські міжнародні фонди. Зокрема, особливу роль у роз­витку наукових відносин між Україною та США ві­діграє Фонд цивільних досліджень і розвитку: за його програмами вітчизняні вчені беруть участь у вико­нанні спільних наукових проектів.

Одним із перспективних видів діяльності у нау­ково-технічній сфері є співпраця України з НАТО. У рамках програм Ради євроатлантичного партнер­ства українськими науковцями отримано понад 480 грантів, причому за їх кількістю Україна посідає друге місце серед країн Ради євроатлантичного парт­нерства, поступаючись лише Росії. Україною підтвер­джено її членство у такій міжурядовій міжнародній організації, як Об'єднаний інститут ядерних дослі­джень. Це надає українським науковцям можли­вість брати участь у проведенні фундаментальних досліджень у галузі високих енергій.

Активізується науково-технологічна співпраця з країнами Південної Європи — Іспанією, Італією, Португалією та Грецією. Як стратегічно важливе слід розглядати партнерство у сфері науки і техно­логій з науковцями країн Азії, Африки, Латинської Америки, оскільки ці економічні регіони оцінюють­ся як перспективні ринки для вітчизняних науко­вих розробок і технологій.

Традиційно значне місце у міжнародній коопе­рації науки України посідає Росія та інші країни СНД. Особливого значення набувають формування і виконання спільних українсько-російських науко­во-технічних проектів у сфері новітніх технологій.

Україна робить лише перші кроки на шляху до цивілізованої інтеграції у світовий та європейський науково-технологічний простір. Вона ще не досягла визнаного статусу рівноправного суб'єкта науково-технічної співпраці і тому залишається країною, що переважно постачає кваліфіковані кадри промисло­во розвинутим державам. Але така ситуація потре­бує кардинальних змін.

Запитання і завдання для самоконтролю

  1. Що таке наука, яким є її предмет?

  2. Охарактеризуйте головну функцію науки.

  3. Назвіть три групи галузей знань, які виділя­ють при класифікації наук.

  4. У чому полягають особливості фундаменталь­них і прикладних наук?

  5. Якими основними показниками характери­зується розвиток науково-технічного потенціалу?

  6. Дайте інтерпретацію картосхеми міжрегіональ­ного розподілу наукових організацій в Україні.

  7. Зробіть аналіз обсягу та динаміки витрат на науку — сукупних і в розрахунку на одного дослід­ника.

  8. Хто належить до категорії наукових і науково-педагогічних працівників?

  9. Охарактеризуйте динаміку зростання наукових і науково-педагогічних працівників у 90-х ро­ках XX ст.

  10. Реалізація яких заходів забезпечить організаційно-функціональну трансформацію науково-технічного потенціалу України?

11. Розкрийте економічну сутність та механізм дії науково-технічних зон.

12 Охарактеризуйте основні напрямки і форми міжнародної науково-технічної співпраці України.

Розділ 2

ФОРМУВАННЯ ВЧЕНОГО ЯК ОСОБИСТОСТІ ТА РЕЖИМ ЙОГО ПРАЦІ

Yandex.RTB R-A-252273-3
Yandex.RTB R-A-252273-4