2.1. Виховання творчих здібностей

Головною формою виховання творчих здібностей є самостійне проведення наукової роботи, яка має розпочинатись на етапі підготовки студента.

Кожен початківець-дослідник у процесі навчан­ня користується методичними вказівками керівни­ка, певними науковими відомостями, інформацією з наукової літератури. Разом із тим, він стикається з низкою загальних проблем. Виникають питання: як набути необхідних якостей творчого дослідника, вченого. Як розвивати необхідні якості, яким шля­хом досягнути цієї мети? Творчі здібності прита­манні всім нормально розвиненим людям, отже, всі люди здатні до наукової творчості. Проте треба за­значити, що у процесі роботи проявляються особливості психології людей, які набули відповідних навичок — наукове покликання. Воно є не вродженою якістю, а результатом кропіткої праці, та може бути предметом цілеспрямованого виховання.

Які мотиви зазвичай приводять людину до нау­ки? Зовнішні, пов'язані з прагненням до самовира­ження, слави, матеріально-грошових винагород. Відсутність інноваційного напрямку в сучасній еко­номічній стратегії і поточній політиці України при­звела до незатребуваності наукового потенціалу і зниження матеріальної зацікавленості вчених. Внут­рішні мотиви випливають безпосередньо з процесу наукової творчості, оскільки людина має природну схильність до розв'язання творчих завдань. Прагнен­ня до нових знань, або інстинкт пізнання, за слова­ми академіка С.Л. Соболева, є основною відмінністю людини від тварини. Значне місце серед мотивів нау­кової діяльності займає також морально-психологіч­на сторона — усвідомлення значення своєї праці.