7.2.1. Методи інформаційно-логічного аналізу
Метод порівняння.
Порівняння — найбільш поширений метод проведення економічних досліджень, який полягає у зіставленні однорідних об'єктів з метою знаходження подібних або різних елементів. По суті з нього розпочинається аналіз роботи підприємств, галузі, результатів реалізації економічної політики.
В економічних дослідженнях застосовуються такі види порівнянь: з планом, попереднім періодом, нормативом, з іншими однопрофільними (кращими, гіршими, найбільш типовими) або суб'єктами, економічною моделлю, середньогалузевими та регіональними показниками, різними варіантами вирішення економічного завдання і т. п.
При порівнянні звітних даних з плановими звертається увага на обґрунтованість і напруженість планових завдань. Критичний аналіз плану дає змогу з'ясувати причини відхилень реальних показників. Планові завдання мають відповідати наявним матеріально-технічним, трудовим та іншим ресурсам, можливостям використання господарського і природного потенціалів, бути зіставними з показниками порівнюваних підприємств.
Порівняння показників у часі, тобто звітних даних з показниками попередніх періодів, дає можливість оцінити темпи розвитку підприємств у динаміці. На основі аналізу минулого і теперішнього станів можна зробити відповідні висновки на майбутнє.
Порівняльний аналіз підприємницької діяльності окремого підприємства з іншими дає змогу встановити його місце в сукупності однопрофільних підприємств регіону або галузі за масштабом, рівнем організації, базовими економічними і фінансовими показниками, темпами та напрямками розвитку, визначити кращі економічні показники та шляхи їх досягнення.
Порівняння з економічною моделлю в ідеальних умовах дає можливість визначити, якою мірою певний суб'єкт наближається до розрахунково-конструктивного рівня використання ресурсів або соціально-економічної ефективності. Такий вид порівняльного аналізу сприяє правильному оцінюванню поточного стану системи та визначенню строків досягнення поставлених завдань.
Порівняння з найкращим аналогом (внутрішньогосподарським підрозділом, підприємством, регіоном, країною) дає змогу виявити організаційні та економічні резерви, які слід задіяти для покращання ситуації.
Внутрішньогалузеве порівняння однотипних підприємств, як правило, показує резерви комплексного підвищення ефективності виробництва і послуг, оскільки свої висновки будує на результатах вивчення досвіду багатьох підприємств.
Порівняльний аналіз також застосовується в межах регіонів та для міжнародних зіставлень. Для цього проводиться порівняння узагальнюючих однотипних показників регіонального розвитку і країн в цілому за технічними, економічними, технологічними, соціальними, екологічними характеристиками.
Обов'язковою умовою порівняння є повна зіставність показників за критеріями предметного змісту, типу виробництва, форм власності і господарювання, методології планування, обліку і калькуляції, виду продукції (валова, товарна, чиста), одиниць вимірювання, галузей, цін тощо.
Приведення даних до зіставного вигляду Досягається шляхом відбору та відповідної обробка показників, перерахуванням даних за єдиною методикою, приведенням їх до тотожних одиниць вимірювання відокремленням однорідної сукупності, заміною абсолютних величин на відносні, застосуванням різного роду коефіцієнтів, інтегральних показників.
Методи розрахунку відносних та середніх величин. Будь-які процеси, що відбуваються в економіці, можна охарактеризувати за допомогою абсолютних та відносних величин. Абсолютними є такі, що кількісно відображають розміри певного предмета або явища безвідносно до його структури та інших об'єктів (наприклад, вартості, ваги, обсягу тривалості тощо), тоді як відносні застосовуються саме для зіставлення величин різних предметів або явищ, взятих в узгодженій системі координат (коефіцієнти, відсотки, частки тощо).
Абсолютні показники це, як правило, результати первинного спостереження за економічними процесами. Вони є базою для розрахунку відносних. Серед відносних величин, які застосовуються найбільш широко у процесі аналізу, слід назвати відносні величини (проектного) планового завдання, виконання плану, динаміки, структури, координації, інтенсивності та ефективності.
Середні величини широко застосовуються при проведенні економічних досліджень для узагальнення маси однорідних явищ і виявлення закономірностей на основі спостережень.
Середні величини — це типові розміри кількісно варіюючих ознак якісно однорідних явищ, процесів.
У такому розумінні середня є рівнодіючою впливу всіх факторів на величину ознаки. Щоб середня величина характеризувала типові розміри сукупності об'єктів, потрібно враховувати такі вимоги:
— досліджується множина якісно однорідних об'єктів;
— кількість об'єктів має бути достатньо великою;
— ознака повинна бути істотною.
Кількісні закономірності розвитку суспільних явищ і процесів рельєфно проявляються лише за значної кількості спостережень: чим більше однорідних одиниць одного явища в сукупності, тим точніше проявляються їх типові якості. При роботі зі значними групами або результатами численних спостережень випадкові відхилення від закономірностей, тобто середньої величини, взаємно погашаються. Тому середні розрахункові величини стають типовими, відображаючи вплив постійних істотних факторів. Завдання дослідника полягає в тому, щоб за результатами обстеження групи вивести певні закономірності, за якими можна судити про явище в цілому.
Залежно від характеру усередненої ознаки і наявних даних в економічних дослідженнях використовуються: середня арифметична, середня гармонійна, середня геометрична, мода, медіана та інші.
Середня арифметична може бути простою і зваженою. Середня арифметична проста розраховується як сума окремих значень, поділена на їх число:
(7.1)
Середня арифметична зважена застосовується тоді, коли конкретні значення ознаки (варіанти) мають різне число одиниць спостереження або розраховується середня із середніх. Це дає змогу провести групування і побудувати варіаційний ряд розподілу, в якому наводяться значення ознаки (варіант) та кількість одиниць (вага або повторюваність), що мають однакову величину досліджуваної ознаки.
Для розрахунку середньої зваженої немає потреби механічно розраховувати суму чисельника, як це робиться для середньої арифметичної простої. Той самий розрахунок буде більш досконалим, а результат — тим самим, що і при застосуванні формули 7.1. Для цього потрібно суму множин індивідуальних значень базової ознаки, що усереднюється, а їх повторюваності поділити на сумарну кількість таких повторів (явищ):
(7.2)
де X — середнє значення;
Хі — величина або характеристика ознаки, що підлягає усередненню;
fi — кількість одиниць, що мають відповідну характеристику ознаки (вага або повторюваність);
і — сукупна кількість досліджуваних одиниць множини;
Застосування для одних і тих самих даних формул 7.1 та 7.2 дасть єдиний результат. Він не збігається з індивідуальними величинами досліджуваної множини, але завжди знаходиться у проміжку між мінімальним і максимальним значеннями.
Поряд із середньою арифметичною досить часто застосовують середню гармонійну, яка також може бути простою і зваженою.
Середня гармонійна — це величина, зворотна середній арифметичній, складена зі зворотних значень досліджуваної ознаки. її застосовують у випадках, коли вагу потрібно не множити, а ділити на варіанти (тобто множити на зворотні величини) — коли не відомо чисельності сукупності, а для отримання результату необхідно зважувати варіанти за обсягами досліджуваної ознаки. При цьому слід пам'ятати, що всі проміжні дії під час розрахунку середньої повинні давати економічно обґрунтовані показники (7.3—7.4):
(7.3)
(7.4)
— середнє значення варіюючого показника;
Xi — ознака, за якою ведеться дослідження;
fi — вага варіантів;
Кожен елемент формул 7.3 і 7.4 повинен піддаватись економічній інтерпретації, чого, власне, і вимагають правила розрахунку середньої гармонійної.
Формула середньої гармонійної простої складається зі зворотної величини усереднюваного показника ( ) та значення повторюваності (n):
(7.5)
На відміну від наведених раніше показників, середня гармонійна розраховується тоді, коли логіка потребує не складання значень усередненого показника, а множення індивідуальних значень тієї ознаки, що досліджується (7.6—7.7):
(7.6)
де п — кількість індивідуальних значень усереднюваної ознаки; або
(7.7)
де
Ат — кінцевий абсолютний показник ряду;
Аі — початковий абсолютний показник ряду;
т — кількість рівнів ряду.
Середня геометрична — найбільш уживаний показник для розрахунку середніх показників динаміки, який частково абстрагуючись від флуктуацій (коливань) окремих років дає змогу судити про загальну тенденцію — темпи зростання або приросту.
Необхідно окремо наголосити, що при користуванні методом розрахунку середніх величин надзвичайно важливе значення має правильність вибору її типу. Для цього слід встановити визначальний показник (х), на який орієнтований весь розрахунок (х), а потім вибрати формулу (7.1—7.7). Головне питання такого вибору — визначення невідомої за двома відомими величинами.
Арифметична середня, як правило, застосовується, якщо відомі первинні дані про чисельник і знаменник або про ознаку і її вагу.
Гармонійна середня розраховується, якщо відомі ознака й один із показників кількісного співвідношення.
Причому, якщо у нашому розпорядженні простий перелік одиниць і значень усереднюваної ознаки, то слід вдатись до простої арифметичної або геометричної середньої, а якщо маємо ряд розподілу (варіанти та їх повторюваність), необхідно користуватись зваженою середньою арифметичною чи геометричною.
Середні величини також можуть бути визначені у принципово інший спосіб, ніж описано вище. Для цього користуються модою і медіаною.
Мода — це значення ознаки варіаційного ряду, що найбільш часто трапляється, тобто варіант ряду, що має найбільшу вагу або частоту.
Мода дискретного ряду визначається так:
Мо = Хі для значення ft = max. (7.8)
Можуть мати місце варіанти, коли:
а) всі значення ознаки х трапляються однаково часто: . У такому варіаційному ряді моди немає;
б) декілька значень дорівнюють одне одному , тоді маємо кілька мод (бімодальний розподіл). Це вказує на якісну неоднорідність сукупності та необхідність переглянути принцип чи критерій групування.
Мода в інтервальному варіаційному ряді визначаєтся за формулою
Mo= (7.9)
Де Мо — мода;
— нижня межа модального інтервалу;
— розмір модального інтервалу;
— частота модального інтервалу;
— частота інтервалу, що передує модальному;
— частота інтервалу, що є наступним після модального.
Суть розрахунку полягає в тому, щоб до нижньої межі модального інтервалу додати величину, яка визначається частотою попереднього та наступного інтервалів.
Медіана — це значення досліджуваної ознаки певної сукупності, яке знаходиться всередині зростаючого варіаційного ряду або такого, що зменшується.
Вона розраховується за формулою
, (7.10)
де хМе — початкове значення медіанного інтервалу;
— розмір медіанного інтервалу;
— сума частот ряду або повторюваність;
— сума накопичених частот в інтервалах, що передують медіанному;
— частота медіанного інтервалу.
Для дискретного ряду вона визначається як
Для дослідження інтервального варіаційного ряду необхідно припустити, що значення х в межах інтервалу розподіляються рівномірно. Варіант медіанного інтервалу знаходимо як половину від сукупної суми частот ( ) за допомогою кумулятивних частот, тобто
Такі показники, як мода і медіана, мають велике значення для економічного аналізу, оскільки дозволяють визначити найбільш поширене явище (мода) та чітко поділити всю сукупність на дві частини, що знаходяться вище та нижче певного рівня (середини). Це дуже корисно при виявленні невикористаних резервів та виборі найбільш ефективних управлінських рішень.
Yandex.RTB R-A-252273-3
- 1.1. Предмет і сутність науки та її головна функція
- 1.2. Класифікація наук
- 1.3. Науково-технічний потенціал України
- 1 Наукова та інноваційна діяльність в Україні: Стат. Зб. / Відп. За випуск і.В. Калачова; Держкомстат. — к.: івц Держ-комстату України, 2005. — с. 11.
- 1.4. Організація науково-дослідної діяльності в Україні. Підготовка кадрів та їх зайнятість
- 3 Наукова та інноваційна діяльність в Україні: Стат. Зб. / Відп. За випуск і.В. Калачова; Держкомстат. — к.: івц Держкомстату України, 2005. — с. 97.
- 5 Наукова та інноваційна діяльність в Україні: Стат. Зб. / Відп. За випуск і.В. Калачова; Держкомстат. — к.: івц Держ-комстату України, 2005. — с. 36.
- 4 Наукова та інноваційна діяльність в Україні: Стат. Зб. / Відп. За випуск л.Г. Луценко; Держкомстат. — к., 2002. — с. 43.
- 1.5. Організаційно-функціональна трансформація науково-технічного потенціалу
- 1.6. Міжнародна науково-технічна співпраця України
- 2.1. Виховання творчих здібностей
- 2.2. Основні психологічні риси діяльності вчених
- 2.3. Особливості розумової праці
- 3.1. Сутність та основні етапи організації досліджень
- 3.2. Вибір проблеми та вимоги до теми дослідження
- 3.3. Конкретизація проблеми дослідження
- 3.4. Основи методики планування наукового дослідження
- 3.5. Застосування системного підходу в наукових дослідженнях
- 4.2. Структура та призначення наукових документів
- 4.3. Принципи збору інформаційного матеріалу
- 5.1. Місце теорії в наукових дослідженнях
- 5.2. Методологія і методи наукового пізнання
- 5.3. Діалектичний підхід в економічних дослідженнях
- 6.1. Основні групи загальних методів
- 6.2. Логічні закони та правила
- 6.3. Правила аргументації
- 7.1. Методи збору та узагальнення інформації
- 7.1.3. Методи групування
- 7.1.4. Таблично-графічні методи
- 7.2. Методи аналізу
- 7.2.1. Методи інформаційно-логічного аналізу
- 7.2.2. Методи детермінованого (функціонального) факторного аналізу
- 7.2.3. Методи стохастичного (кореляційного) факторного аналізу
- 7.4. Методи моделювання
- 7.5. Програмно-цільовий метод
- 7.6. Евристичні методи
- Приклади обґрунтування теми наукових досліджень
- Тема 1. Методологічні основи створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон і територій пріоритетного розвитку
- Тема 2. Науково-методичні основи економічного регулювання, розвитку і розміщення олійно-жирового комплексу України
- Тема 3. Організаційно-економічні основи формування і функціонування ринку санаторно-курортних послуг в регіоні
- Тема 4. Удосконалення системи державного управління санаторно-курортним комплексом
- Тема 5. Формування і використання інжоващійжо-інвестиційного потенціалу підприємства
- Правила оформлення результатів наукових досліджень
- Приклад оформлення бібліографічного опису в списку джерел
- Тема 1. Наука як продуктивна
- Тема 2. Формування вченого як особистості та режим його праці
- Тема 3. Організація наукового дослідження
- Тема 4. Інформаційна база наукових досліджень
- Тема 5. Основні положення наукової методології
- Тема 6. Загальні методи наукових досліджень
- Тема 7. Спеціальні методи економічних досліджень
- 24. Лудченко a.A., Дудченко я.А., Примак т.А.