3.2. Вибір проблеми та вимоги до теми дослідження

Дослідницька робота — особливий вид творчої діяльності. Як будь-яка робота, дослідження має свій початок і завершення, але творчість — безкінеч­на. Дослідження, що здійснюється з конкретною метою, завершується при її досягненні. Наприклад, захист магістерської роботи або дисертації є підсум­ком і завершенням дослідження.

Дослідницька робота розпочинається з вибору про­блеми або теми дослідження. Це складне, відпові­дальне завдання потребує виконання цілого комплек­су робіт та реалізується у декілька етапів (рис. 3.1).

Проблему або тему наукових досліджень вибира­ють, виходячи з фахової готовності та зацікавле­ності: планів науково-дослідних робіт установи (нау­ково-дослідної тематики, що передбачається плана­ми галузевих міністерств, відомств, академій наук, закладів освіти, тематичних завдань, замовлень на проведення досліджень); цільових комплексних, га­лузевих і регіональних науково-технічних програм.

Однією з головних вимог, що обов'язково ставиться перед дослідницькою роботою, є її актуальність — важливість, необхідність вирішення саме зараз. Чіт­кого критерію встановлення ступеня актуальності немає. Під час оцінювання прикладних наукових роз­робок найбільш актуальною визнається тема, що може забезпечити найбільший економічний ефект. Крім того, розробка теми має сприяти розвиткові науки. Важливо, щоб вибрана тема у такій постановці до цього часу не розроблялась. Дублювання (повторне або паралельне виконання схожих тем) можливе лише у виняткових випадках, коли необхідно забезпе­чити вирішення певних наукових і практичних завдань у найкоротші строки або застосовуючи різні підходи.

Результати розробки теми дослідження (насам­перед прикладного характеру) мають бути економіч­но ефективними і значимими. Інколи на початковій стадії не можна визначити економічний ефект. Тоді для орієнтовної оцінки ефективності використовують аналоги (близькі за назвою, предметом, об'єктом, метою тощо розробки). Під час дослідження теоре­тичних (у тому числі фундаментальних) проблем ос­новним критерієм є не економічна ефективність впро­вадження, а значимість теми.

Крім сказаного, тема має відповідати спеціалізації наукового колективу, членом якого є дослідник. Така спеціалізація сприяє накопиченню колективного до­свіду, підвищенню теоретичного рівня, якості та ефек­тивності розробок, скороченню строків виконання дослідження.

Розробка теми має бути забезпечена фінансуван­ням, обладнанням, матеріалами (для економічних досліджень у першу чергу статистичними) та необ­хідними умовами для впровадження результатів.

Отже, на стадії обґрунтування теми досліджен­ня вивчають усі критерії її вибору, після чого прий­мають рішення про доцільність її розробки.

Визначення мети і завдань наукового дослі­дження — один із важливих творчих етапів вирішен­ня проблеми. Мета дослідження — це кінцевий ре­зультат, на досягнення якого воно спрямоване. Вона має адекватно відображатись у темі роботи, містити в узагальненому вигляді очікувані результати та нау­кові завдання.

Завдання підпорядковуються основній меті і спрямовані на послідовне (поетапне) її досягнення. Вони не можуть формулюватись як "вивчення", "озна­йомлення", "дослідження" тощо, оскільки таким чином вказують не на результат наукової розробки, а на окремі технологічні процеси.

Мета і завдання дослідження не можуть бути визначені відокремлено від предмета та об'єкта. Під об'єктом у наукових дослідженнях зазвичай розу­міють процес або явище, що породжує проблемну ситуацію чи вимагає отримання більш детального знання. Предметом виступає явище або процес, що знаходиться в межах об'єкта та розглядається як елемент, частина об'єкта дослідження.

Формулювання проблеми. На основі скрупульоз­ного ознайомлення з вітчизняними і зарубіжними публікаціями у вибраному та суміжних наукових напрямках формулюють основне питання (пробле­му) і у загальних рисах визначають очікуваний ре­зультат.

Важливим під час формулювання проблеми є ви­вчення стану наукових розробок у цьому напрямку, у процесі якого дослідник повинен зробити систе­матизацію, відповідно розподіливши:

1. знання, що набули загального визнання нау­кової спільноти та перевірені на практиці;

2. питання, які є недостатньо розробленими і ви­магають наукового обґрунтування (дискусійні);

3. невирішені питання, сформульовані у процесі теоретичного осмислення, запропоновані практикою або ті, що виникли під час вибору теми.

Такий підхід при початковому ознайомленні з літературою дає можливість з'ясувати зміст пробле­ми, її зв'язок із загальними тенденціями розвитку предмета дослідження, його об'єктивними законо­мірностями тощо.