7.1.3. Методи групування

Групування — це розподіл генеральної або вибір­кової сукупності за певними сутнісними варіюючи­ми ознаками, які мають назву ознак групування або критеріїв.)

Групування дає змогу упорядкувати первинний матеріал, систематизувати досліджувану сукупність та провести сортування її елементів. З цього, влас­не, і випливають завдання, які має вирішувати гру­пування у наукових дослідженнях:

1) розподіл генеральної або вибіркової сукупності на якісно однорідні та масштабно менші сукупності, які охоплюють всі досліджувані елементи;

2) вивчення складу сукупності за певними озна­ками;

3) вивчення взаємозалежної зміни варіюючих ознак у межах сукупності.

У результаті формуються типологічні, структур­ні та аналітичні групування. Зазвичай цей розподіл носить досить умовний характер, оскільки групуван­ня, будучи в основі своїй типологічними, містять структурні елементи та призначаються для проведен­ня аналізу.

За характером варіюючих ознак групи можуть бути атрибутивними (формуються за ознаками, що не мають кількісного виміру) або кількісними (ва­ріювання проявляється у зміні кількісного значен­ня окремих одиниць сукупності).

Особливою формою групувань є класифікації. Во­ни будуються виключно за атрибутивними ознака­ми, мають сталий характер, мають фундаментальне значення для теоретичного дослідження. Елемента­ми класифікації зазвичай є групи і підгрупи.

Групування висувають особливі вимоги" до ви­значення варіюючих ознак. У першу чергу дослід­нику необхідно з'ясувати теоретичні основи існування певних явищ та усвідомити, на вивчення яких елементів буде спрямоване групування.

Простіше формувати типологічні групування за атрибутивними ознаками — кількість груп та їх чисельність визначається безпосередньо взятою за основу ознакою. Типологічні групування, побудо­вані за кількісними ознаками, потребують визна­чення меж окремих груп, які вказують на перехід певних кількісних характеристик у якісні. Для цьо­го можуть застосовуватись дискретні та інтервальні показники. Прикладом подібних групувань є роз­поділ населення за віком, статтю, освітою, залученістю у виробництво (атрибутивні) або рівнем тех­нічної оснащеності виробництва (кількісні).

Структурні групування застосовуються для од­нотипних сукупностей і орієнтовані на вивчення складу таких сукупностей за варіюючими ознаками, а також взаємозв'язків. Вони також можуть бути атрибутивними (зовнішньоторговельний обіг з різ­ними країнами світу, структура доходів домогосподарств) і кількісними (групування промислових під­приємств за масштабом — кількістю зайнятих, об­сягом продукції).

Аналітичні групування спрямовані на вивчен­ня взаємозв'язків варіюючих ознак у межах однотип­ної сукупності. Взаємозалежні ознаки, як відомо, поділяються на факторні та результативні. Фактор­ною є варіююча ознака, під впливом якої змінюється (зростає або скорочується) інша, результативна (наприклад, продуктивність праці впливає на собівар­тість). Таким чином, кожна група, сформована за фак­торною ознакою, характеризується середніми вели­чинами результативної ознаки.

Групування, побудовані за однією ознакою, мають назву простих, а за кількома, застосовуваними по­слідовно або одночасно, — складних.

Останні бува­ють комбінованими та багатомірними.

Комбіновані групування це такі, в яких все­редині визначених за однією ознакою груп за іншою ознакою формуються групи другого рівня і т. д.

(за­звичай від 2 до 4 ознак). Основна характерна риса — послідовне застосування різних ознак групування.

Багатомірні групування — це розподіл сукуп­ності на групи з одночасним (паралельним) викори­станням будь-якої кількості суттєвих ознак у комп­лексі¹, що дає змогу застосовувати кластерну тео­рію². Подібні багатомірні групування дають мож­ливість формувати однорідні сукупності, відбирати суттєві ознаки та типові групи об'єктів тощо.

Крім того, існують вторинні групування, тобто такі, які створюють нові групи елементів, викорис­товуючи для цього раніше здійснені групування. Для цього застосовують зміну початкового інтерва­лу або закріплення за кожною групою певної част­ки одиниць сукупності (питоме перегрупування).

Необхідно наголосити, що про який би спосіб гру­пування не йшлося, а особливо в разі групувань за кількісними ознаками, потрібно попередньо вирі­шити питання щодо кількості груп, їх чисельності, розміру інтервалу. Це можна зробити за допомогою спеціальних прийомів, опрацьованих загальною тео­рією статистики.

¹ Цей комплекс носить назву "простору ознак".

² Кластер (від англ. cluster) означає групу або сукупність елементів, що характеризуються спільними ознаками.

Але у будь-якому випадку ознака групування має бути обґрунтована з позицій еконо­мічної теорії, з урахуванням узгодженого катего­рійного апарату, принципів та законів (закономірно­стей).