7.1. Методи збору та узагальнення інформації

Початковою, відправною, точкою будь-якого до­слідження є збір даних про об'єкт. Оскільки ця кни­га присвячена методології наукових досліджень в економіці, то об'єктом дослідження завжди буде явище або предмет, пов'язані із соціально-економіч­ними відносинами, що виникають у процесі вироб­ництва, обміну і розподілу матеріальних благ. Це може бути розвиток домогосподарств, суб'єктів гос­подарювання (підприємств), їх сукупностей (об'єд­нань), галузей, регіонів, національного або світово­го господарства, що розглядається під певним ку­том зору з метою виявлення структурних компо­нентів, зв'язків, закономірностей, факторів впливу тощо. Результатом такого вивчення зазвичай є прак­тичне використання отриманих знань для перетво­рення, зміни об'єкта дослідження або всієї системи, до якої він належить.

7.1.1. Методи спостереження та збору даних

Спостереження — це початковий етап емпірич­ного дослідження, який полягає у цілеспрямовано­му сприйнятті предметів і явищ дійсності для одер­жання безпосередніх даних про об'єкт пізнання. Воно є науково організованим процесом врахуван­ня фактів про явища та процеси, що відбуваються в економіці та збору на його основі масових початко­вих (вихідних) даних.

Для того щоб правильно організувати спостере­ження, необхідно ще до його початку точно визна­чити об'єкт, мету та умови спостереження, які у по­дальшому стають визначальними при виборі еле­ментів досліджуваної сукупності, розробці програ­ми та порядку збору даних.

Слід пам'ятати, що для отримання достовірного та об'єктивного первинного матеріалу, опрацювання яко­го дасть змогу зробити наукові висновки, необхідно, щоб спостереження задовольняло таким вимогам:

— було масовим;

— виконувалось за визначених умов (наприклад, у певному зовнішньому середовищі, за умови дії певної сукупності чинників тощо);

— мало необхідний інструментарій;

— було науково організованим (при визначеній програмі, термінах, виконавцях, системі конт­ролю).

Якщо у процесі спостереження будуть порушені названі вище вимоги, а зібраний матеріал виявить­ся "дефектним", весь процес дослідження буде спо­творений, а результати — хибними.

Спостереження має загальноприйняту систему класифікації (рис. 7.1).

Зокрема суцільне спостереження — це процес фіксації та збору інформації, орієнтований на повне врахування усіх одиниць сукупності, що складають досліджуване явище.

На відміну від нього несуцільне спостережен­ня охоплює лише частину одиниць такої сукупності, яка повинна характеризуватись масовістю та нести на собі всі характерні риси повної сукупності.

Різновидами несуцільного спостереження є ви­біркове спостереження, спостереження основного масиву, анкетне, монографічне.

Вибіркове спостереження передбачає спеціаль­ний випадковий відбір певного кола одиниць загаль­ної сукупності, характеристика яких дає змогу су­дити про всю сукупність.

Спостереження основного масиву проводиться за відібраними великими одиницями спостереження, всередині яких сконцентрована значна частина пред­метів або явищ, які необхідно вивчити.

Сутність анкетного обстеження полягає у зборі інформації згідно зі спеціально підготовленими формами-запитами (анкетами) від певного кола осіб, що можуть оцінити певний предмет або явище відповід­но до свого фаху або за іншими критеріями. Зазви­чай воно носить вибірковий характер внаслідок того, що навіть у разі надання запиту всій сукупності осіб результати отримують лише від частки. Різновидом анкетного обстеження є інтерв'ювання.

Монографічний опис — спостереження, яке за­стосовується для детального вивчення одиничних, але типових об'єктів (господарств, організаційних схем тощо).

Залежно від того, яким чином враховуються фак­ти, розрізняють поточні, періодичні та разові спо­стереження.

Якщо у процесі спостереження систематично і постійно фіксуються факти у міру їх виникнення, воно характеризується як поточне регулярного спостереження. Іншим різновидом регулярного спо­стереження є періодичне, тобто таке, що повторюєть­ся через певні визначені проміжки часу.

Разове спостереження організовується із дотри­манням загальних правил проведення спостережень, але є актом одномоментним, що не передбачає по­вторів або постійного збору даних. Момент, до яко­го приурочене таке разове спостереження, є критич­ним моментом. Його вибір дуже важливий для пра­вильності первинних даних і залежить від розумін­ня природи досліджуваного явища, можливості до­ступу до нього тощо.

Від того, який вид спостереження обрано для збору певної первинної інформації, отримують різно­го роду первинний матеріал — анкети, записи регістраторів, документальну звітність, — який фор­мується уповноваженими особами або безпосередньо самими дослідниками із застосуванням спеціаль­ного інструментарію (або без нього) та відповідних знань.

Дані можна отримувати шляхом безпосередньо­го обліку, здійснюваного уповноваженою особою, для чого ведуться записи (реєстрації), що носять до­кументальний характер.

Крім того, для з'ясування ринкових позицій, по­питу, вимог до якості або ціни продукції, вибору найбільш привабливих для покупців товарів, розмі­ру сімейного бюджету певних категорій громадян та структури витрат, доходів домогосподарств тощо проводять збір даних шляхом опитування у формі анкетування, інтерв'ювання.

Анкетування проводиться за допомогою спе­ціально підготовлених опитувальних листів — ан­кет. Частіше всього застосовуються вибіркові та індивідуальні обстеження.

Інтерв'ювання — це процес виявлення позицій (відношення) опитуваних стосовно кількісних чи якісних характеристик явищ або процесів, яке про­водить безпосередньо дослідник.

Анкетування та інтерв'ювання, як і будь-які інші види обстеження, можуть бути суцільними, вибір­ковими, груповими та індивідуальними.

При підготовці анкети або програми інтерв'ю необхідно серйозно підходити до формулювання за­питань, які мають бути короткими, простими і зро­зумілими, а також визначення чисельності і складу групи опитуваних. Зокрема, запитання мають перед­бачати характер та розгорнутість відповіді — одно­значна ("так" чи "ні"), варіантна — попередньо визначена (задана), відкрита (опитуваний сам форму­лює варіант чи вибирає з переліку наданих); з об­ґрунтуванням відповіді або її деталізацією чи без них і т.п.

Наприклад, якщо необхідно вивчити причини плинності кадрів на підприємстві, то анкета може міс­тити низку позицій, з'ясування яких виявить, з чим найчастіше було пов'язано звільнення працівників:

1) за ініціативою адміністрації:

— порушення трудової дисципліни;

— неякісне виконання службових обов'язків;

— немає можливості зайняти робітника за його спеціальністю;

2) за ініціативою робітника:

— низький рівень оплати праці;

— сімейні обставини;

— не задовольняють умови праці;

— недостатньо цікава робота;

— погані відносини з адміністрацією;

— віддаленість від місця проживання (транспорт­на доступність);

— переїзд на інше місце проживання;

— нема перспектив зростання і т. п.

Іноді є потреба деталізувати або розшифровува­ти окремі причини при розробці анкети. Слід також пам'ятати, що результативність опитування зале­жить від наявності довіри (встановлення контакту) між опитуваним і тим, хто безпосередньо проводить анкетування.

Спосіб збору інформації, за яким уповноважена та спеціально підготовлена особа проводить опиту­вання певної категорії людей з метою з'ясування проблеми, має назву експедиційного, а спосіб, коли опитуваним роздаються бланки для самостійного внесення відповідей на запитання, називається самореєтрація. Різновидом самореєстрації є розсилка запитів за допомогою пошти або електронної по­шти — кореспондентський спосіб збору даних.

Ще одним способом збору даних (переважно со­ціологічних) є перепис, тобто спеціально організо­ване спостереження, завдання якого — повний облік кількості та складу певного явища шляхом запису необхідного набору даних за кожною одиницею, що складає досліджуване явище.

Ключовим питанням організації спостереження, як уже зазначалось, є визначення мети, об'єкта, одиниць сукупності та одиниць спостереження. Об'єк­том спостереження є сукупність одиниць предме­та або явища, що вивчається, стосовно яких необхід­но зібрати первинну інформацію. Одиниця сукуп­ності — це первинний елемент об'єкта спостережен­ня, що несе на собі ознаки, які підлягають реєст­рації. Одиниця спостереження — первинний еле­мент, стосовно якого передбачається отримати певні відомості. Одиниця спостереження та одиниця су­купності іноді збігаються, але зазвичай співвідно­сяться як загальне та часткове. Наприклад, при ви­вченні стану технічної оснащеності промислових підприємств одиницею спостереження є підприєм­ство, а одиницею сукупності обладнання, устат­кування або їх окремі характеристики (вартість, рівень зношеності, виробнича потужність, рік випус­ку тощо).

Вирішальне значення в організації спостережень має програма, яка визначає мету, об'єкт, порядок проведення, загальну схему і послідовність, органі­заційну структуру, перелік показників, що мають характеризувати суттєві риси об'єкта дослідження, способи та інструменти їх виміру.

Зазвичай для систематизації вимог до формату таких спостережень та їх документування, склада­ють макети таблиць для внесення даних, а також прописують інструкції до їх збору.

Ефективність спостереження суттєво зростає, якщо при постановці завдання формулюється робоча гіпо­теза, попередньо систематизуються теоретичні знан­ня, раніше накопичені з дослідженої проблематики.

У процесі проведення економічних досліджень вчені та практичні працівники користуються мате­ріалами офіційної статистичної, бухгалтерської, по­даткової звітностей, спеціальних обстежень, опиту­вань, переписів, експертних оцінок та ін.

7.1.2. Методи вибіркового спостереження

Вибіркове спостереження дає змогу досліднику, не вдаючись до суцільного обстеження, отримати узагальнюючі дані, які правильно (достовірно, адек­ватно) відображають характеристики всієї сукуп­ності предметів або явищ.

Всі сукупності, які вивчаються наукою, можна розподілити на генеральні, тобто повні, які охоплю­ють абсолютно всі наявні одиниці предметів чи явищ, та вибіркові, які стосуються лише частини генераль­ної сукупності, що підлягає вибірковому досліджен­ню.

Працюючи з вибірковими спостереженнями, до­слідники обмежуються використанням двох базових показників — відносних та середніх.

Відносні величини (частка, питома вага) дозво­ляють дати зведену характеристику сукупності за альтернативними ознаками, показують частку еле­ментів, які складають певну частину сукупності.

Середні величини необхідні для визначення серед­нього значення варіюючої ознаки всієї сукупності, яка досліджується, — генеральної чи вибіркової.

Завданням вибіркового спостереження є, таким чином, на підставі питомих та середніх характерис­тик сформувати правильне уявлення про предмет або явище. Досліднику необхідно обов'язково вра­ховувати, що під час формування та подальшого ви­вчення вибіркової сукупності можуть мати місце по­хибки реєстрації та похибки вибірки (або репрезен­тативності). Перші пов'язані з неточністю вимірю­вання та документування даних, отриманих у про­цесі спостереження. їх причини — так званий люд­ський фактор, неправильно вибраний критичний мо­мент, недосконалі методика або технічні засоби ви­значення кількісних чи якісних ознак тощо. Рівень похибок репрезентативності, як видно з назви, за­лежить від належного представництва у вибірковій сукупності елементів, які несуть на собі характерні риси генеральної сукупності. Цей тип похибок роз­раховується за допомогою показників середньої по­хибки вибірки, похибки частки альтернативної озна­ки, похибки безповторної вибірки, граничної похиб­ки вибірки, коефіцієнтів довіри. За їх допомогою, а також з урахуванням попередніх обстежень та проб­них вибіркових обстежень можна розрахувати не­обхідну кількість елементів вибірки.

Вибіркові сукупності можуть формуватись за допомогою методів відбору:

— нерайонованого (відбір здійснюється із гене­ральної сукупності, яка не поділена на частини) та районованого відбору (генеральна сукупність спочат­ку розподіляється на декілька груп, які повністю її охоплюють, з яких у подальшому обираються оди­ниці вибіркової сукупності);

— випадкового (без попереднього групування, визначення умов відбору, спеціальної послідовності тощо, як, наприклад, лотерея або жеребкування);

— механічного (здійснюють сортування всієї су­купності за будь-якою, навіть несуттєвою, ознакою або погоджуються з природною послідовністю еле­ментів, визначають інтервал методом співвідношен­ня чисельності генеральної та вибіркової сукупностей та формують нову сукупність необхідної кількості);

— типового (є синтезом районованого та механіч­ного відборів з тією різницею, що групування обо­в'язково проводиться за суттєвою ознакою);

— багатоетапного (типовий відбір, в якому по­слідовно відбувається групування за різними суттє­вими ознаками на різних рівнях; на першому етапі — за однією, на другому — у визначених раніше сукуп­ностях формуються групи за іншою ознакою і т. і.);

— багатофазного (типовий відбір, в якому по­слідовно відбувається групування за єдиним кри­терієм на всіх рівнях);

— комбінованого (вибірково-суцільного), згідно з яким зазвичай на перших стадіях досліджують повну нечисленну сукупність, а в подальшому, у міру її розвитку та зростання, застосовують вибірку за будь-яким доцільним методом або, навпаки, пе­реходять від вибіркового дослідження до суцільно­го. Логіка застосування цього методу є продовжен­ням природної логіки розвитку економічних явищ;

— серійного (до складу досліджуваної вибірки включають не окремі елементи, а цілі серії);

— моментного (абсолютно всі елементи процесу, фіксуються та відбираються у певний момент часу);

— малого (сукупність елементів вибраної групи не перевищує 20, але дає змогу судити навіть про чис­ленну генеральну сукупність).

Припустимість та достовірність результатів такої вибірки підтверджена розподілом Стьюдента.

Ті розділи математики і загальної теорії статис­тики, що займаються проблемами вибіркових спо­стережень, мають спеціальний науковий інструмен­тарій для перевірки типовості вибіркових даних та способів їх поширення.

Спостереження та експеримент є елементами до­сліду — наукового вивчення явищ за допомогою до­цільно обраних або штучно створених умов, що за­безпечують "чисте" протікання тих процесів, дослі­дження яких необхідне для встановлення законо­мірних зв'язків між явищами та їхньою сутністю.

Вони готують емпіричний матеріал для теоретич­них узагальнень і, водночас, є формою емпіричної перевірки теоретичних положень.