logo search
stechenko_d_m_chmir_o_s_metodologiya_naukovih_d

1 Наукова та інноваційна діяльність в Україні: Стат. Зб. / Відп. За випуск і.В. Калачова; Держкомстат. — к.: івц Держ-комстату України, 2005. — с. 11.

Таблиця 1.1. Розвиток науково-технічного потенціалу України

2004

12

1505

1,20

106,6

2003

11

1487

1,30

104,8

2002

10

1477

1,10

107,4

2001

9

1479

1,13

113,3

2000

8

1490

1,14

120,8

1999

7

1506

1,20

126,0

1998

6

1418

1,22

134,4

1997

5

1435

1,36

142,5

1996

4

1435

1,38

160,1

1995

3

1453

1,34

179,8

1991

2

1344

1,81

295,0

Назва показникків

1

Кількість органі­зацій, що викону­вали наукові послі ттження та розробки, одиниць

Обсяг виконаних і науково-техніч­них робіт до ВВП, %

Кількість спеціа­лістів, що вико­нували НДДКР, тис. осіб

Примітка. Складено за даними України в цифрах у 2002 році: Короткий статистичний довідник. – К.: Консультант, 2003. – 178 с.; Наукова та інноваційна діяльність в Україні: Стат. зб. / Відп. За випуск І.В. Калачова; Держкомстат. – К.: ІВЦ Держкомстату України, 2005. – С.9, 32.

Рис. 1.1. Територіальне розміщення і концентрація наукових організацій в Україні, 2002 р.

Примітка. Складено за даними: Наукова та інноваційна діяльність в Україні: Стат. зб. / Відп. За випуск І.В. Калачова; Держкомстат. – К.: ІВЦ Держкомстату України, 2005. – С.11.

Криза в економіці призвела до значного зниження показників інноваційної діяльності в Україні. Про­тягом 1991—2002 рр. кількість створених зразків но­вих типів техніки зменшилась з 593 до 335, кількість комплексно механізованих і автоматизованих цехів, дільниць, виробництв — у 4,6 раза, впровадження нових прогресивних процесів — майже у 4 рази, осво­єння виробництв нових видів продукції — майже в 1,5 раза.

Найважливішим елементом наукового потенці­алу є кадри. У 1990 р. в науці та науковому обслу-

говуванні було зайнято 313,1 тис. осіб, 2000 р. — 120,8, 2002 р. — 106,6 тис. осіб, з яких науковий ступінь мали лише 19,8 — 4,1 тис. докторів і 17,0 тис. кандидатів наук. При цьому спостерігається посту­пове зростання кількості спеціалістів, що викону­вали наукові та науково-технічні роботи за суміс­ництвом: 1995р. — 41,7 тис. осіб, 2000 р. — 53,9, 2004 р. — 65,6 тис. осіб.

Для того щоб вивести економіку України на ба­жаний рівень, необхідно реалізувати інноваційну модель, а це вимагає належного фінансування та відповідних стимулів. Світова практика доводить: якщо на науку спрямовується менше 2 % ВВП, по­чинається скорочення науково-технічного потенціа­лу, а за ним — руйнація економіки.

Створення необхідних умов для розвитку і вико­ристання науково-технічного потенціалу — найбільш правильний і короткий шлях для здійснення пози­тивних змін у науково-технологічній та інноваційній сферах. Обсяги річних витрат на науку в розрахунку на одного дослідника в Україні та окремих зарубіж­них країнах представлено на рис. 1.2.

Частка фінансування науково-дослідних і дослід­но-конструкторських робіт (НДДКР) у ВВП у 2004 р. становила 1,2 %, у тому числі за рахунок держбю­джету — 0,37 %. У розвинених країнах світу част­ка державних витрат на НДДКР у ВВП становить: у Фінляндії — 0,95 %, в Японії — 0,87 %, у Швеції — 0,86 %, в СІЛА — 0,56 % 2.

2 Наукова та інноваційна діяльність в Україні: Стат. зб. / Відп. за випуск Л.Г. Луценко; Держкомстат. — К., 2002. — С. 62; Наукова та інноваційна діяльність в Україні: Стат. зб. / Відп. за випуск І.В. Калачева; Держкомстат. — К.: ІВЦ Дєржкомстату України, 2005. — С. 184.

Рис. 1.2. Обсяги річних витрат на науку в розрахунку на одного дослідника, 2000 р.

Примітка. Складено за даними: Становление научной систе­мы Украины: Информ.-аналит. м-лы / Под научн, ред. А.П. Шлапана, Я.С. Яцкива. — К.: ЦИНТП и ИН им. Г.М. Доброва, НАН Украины, 2001. — С. 18; Актуальні питання методології та прак­тики науково-технічної політики / Б.А. Малицький, І.О. Булкін, І.Ю. Єгоров та ін. К.: УкрІНТЕІ, 2001. — С. 112.

Тим часом у Чехії, Угорщині та Польщі протя­гом 90-х років XX ст. вдалося зберегти нормальне співвідношення витрат на науку та освіту до ВВП, а з урахуванням зростання обсягів валового продук­ту — суттєво підвищити рівень фінансування галу­зей, що мають вирішальне значення для інновацій­ного розвитку економіки. У Російській Федерації частка обсягу виконаних науково-технічних робіт у валовому внутрішньому продукті також постійно збільшується: 1995 р. — 0,81 %; 2000 р. — 1,28 %; 2004 р. — 1,9%.

Аналіз науково-технічного та інноваційного роз­витку багатьох країн світу свідчить, що за умов нау­

я

коємності ВВП на рівні 0,9 % наука стає витратною галуззю, а економічну віддачу від інвестування в нау­ку можна отримати лише у разі перевищення цього критичного рівня. Для країн зі значною "тіньовою" економікою цей показник зростає. Так, для України критичне значення наукоємності ВВП має становити 1,7 %, що встановлено Законом "Про наукову і науко­во-технічну діяльність". Можливо, це — одна з при­чин того, що Україні зараз невигідне фінансування науки як в економічному, так і в соціальному плані.

Країни, що підтримують лише соціокультурну та пізнавальну функцію своєї науки, зазвичай стають донорами інтелектуального потенціалу для інших країн. Попит на фахівців із таких спеціальностей, як біотехнологія, програмування, телекомунікації, теоретична фізика, постійно зростає в першу чергу у високорозвинених країнах світу, зокрема США, Німеччині, Франції, Японії. У результаті відбуваєть­ся процес "відпливу умів" до країн з більш приваб­ливими для науково-дослідної роботи фінансовими та соціальними умовами.

Фінансування науки в України здійснюється з різних джерел, основним із яких є державний бю­джет. Частка фінансування науки з бюджету за пе­ріод з 1995 по 2004 р. дещо знизилась (рис. 1.3), тоді як абсолютні обсяги асигнувань постійно зростали. Крім того, кошти надходять від прямих договорів із замовниками (у тому числі — зарубіжними), від спе­ціальних позабюджетних фондів. Використовують­ся власні кошти організацій. Рівень асигнувань на проведення НДДКР з урахуванням дефляторів ВВП становив у 2000 р. близько 35 % рівня 1991 р. При­чому, темпи падіння витрат на наукові дослідження та розробки були вищими за темпи падіння ВВП.

Рис. 1.3. Динаміка наукових витрат економічних суб'єктів в Україні

Примітка. Складено за даними джерел фінансування нау­кових та науково-технічних робіт в Україні: Наукова та іннова­ційна діяльність в Україні: Стат. зб. / Відп. за випуск І.В. Калачова; Держкомстат. — К.: ІВЦ Держкомстату України, 2005. — С. 94.

Натомість ряд країн світу, наприклад Японія, Пів­денна Корея, у другій половині 90-х років XX ст. обрали стратегію інтенсивного нарощування науко­во-технічної сфери.