4.3. Принципи збору інформаційного матеріалу

Першим етапом виконання будь-якого дослі­дження є збір матеріалів — цифрових, фактичних, літературних, — що в сукупності складають інфор­маційну базу дослідження. Повнота і якість зібра­ного матеріалу справляє вирішальний вплив на ре­зультати дослідження.

Під час збору матеріалів для наукового досліджен­ня слід керуватись такими принципами:

1. матеріали повинні збиратися цілеспрямовано, залежно від мети і завдань наукового дослідження;

2. склад і структура цих матеріалів має відпові­дати структурі дослідження. Отже, у процесі збору інформації її слід групувати за розділами відповід­но до плану роботи. Деякі матеріали можуть мати не одиничне, а множинне значення, тобто виявитись необхідними для підготовки різних розділів роботи. У такому випадку згадані матеріали поміщають у перший з названих розділів, а в інших роблять по­мітки про їх місце розташування;

3) процес збору матеріалів складається з двох стадій: спочатку матеріал накопичується без оцін­ки його значення, а потім проводиться фільтрація, або відбір істотних, необхідних елементів та виклю­чення зайвих чи дублюючих.

В економічних дослідженнях важливим джере­лом інформаційного матеріалу є робота з літерату­рою, даними офіційної державної статистики та звітними даними підприємств. Збір матеріалу обо­в'язково має супроводжуватись його оцінюванням.

Для будь-якої науково-дослідницької роботи ду­же важливими є літературні джерела. У науковій літературі містяться підсумки раніше проведених досліджень, викладаються різні концепції, форму­люються теоретичні, методичні або практичні про­блеми, накопичуються і трактуються факти. Тому літературу має вивчати кожен дослідник незалеж­но від галузі знання, в якій він працює.

Вивчення літературних джерел і збір матеріалів має свою логічну послідовність. Перший крок у цьо­му напрямку полягає у загальному перегляді тих джерел, які дають найбільш загальне уявлення про проблему. Необхідно звернутись до енциклопедій, довідників, словників і т. п. Але при цьому слід вра­ховувати, що у подібній літературі містяться лише загальні відомості про проблему та назви джерел, з яких вони отримані. Отже, дослідник отримує інфор­мацію про джерела, з яких можна почерпнути більш детальні відомості про предмет та об'єкт досліджен­ня, основні теоретичні та методичні засади його ви­вчення.

Наступний крок — робота з бібліографічними матеріалами, серед яких найважливіше значення мають реферативні збірники та бібліографічні по­кажчики. Найновішу інформацію зазвичай отриму­ють з періодичних видань. Економію часу при цільовому пошуку дає використання останніх номерів журналів за кожен рік, оскільки в них публікують­ся згруповані за розділами списки статей із реквізи­тами авторів, назв робіт, місця публікації.

Важливо пам'ятати, що бібліографія потребує постійного оновлення, доповнення і розширення. Кожен, хто має наміри займатися науковою робо­тою, повинен постійно працювати над власною біб­ліографією за тематикою, яка є предметом його до­слідження. Для цього потрібно чітко дотримуватись правил складання бібліографії: вказати автора (пріз­вище та ініціали), назву роботи, місце видання і ви­давництво, рік публікації, кількість сторінок. Якщо мова йде про журнальні статті, то вказуються: прізви­ще та ініціали автора, назва статті, назва журналу, рік його видання, номер журналу та сторінки, де саме і розміщено матеріал (додаток В).

Коли бібліографію складено і відповідно до неї підібрано літературу, перед дослідником постає пи­тання про те, як правильно працювати з цією літе­ратурою. Суцільне читання не завжди приносить користь, може відволікати дослідника від його го­ловної мети. Тому потрібен попередній перегляд літератури, вивчення його структури, визначення важливих для ознайомлення розділів. Відкладаєть­ся вбік застаріла література або літературні джере­ла, які дублюються. Відбирається той мінімум, який необхідний для розкриття теми, її основних проблем. Отже, бібліографію можна структурувати на декіль­ка груп за ознакою важливості та з урахуванням наявного часу на її вивчення.

Однією з найбільш поширених помилок молодих дослідників є намагання зібрати максимальний об­сяг інформації без врахування власних можливос­тей та резервів часу, відведеного для роботи. У та­кому випадку збір матеріалів перетворюється на самоціль, а сама наукова робота, по суті, відклада­ється на невизначений термін.

Сказане свідчить, що для дослідницької роботи необхідно визначити оптимальну кількість матеріа­лу, який слід якісно опрацювати, оформити. Такий підхід має для дослідження найбільшу цінність.

Запитання і завдання для самоконтролю

1.Охарактеризуйте зв'язок дослідницької та інформаційної діяльності.

2. Як визначається якість інформації?

3. Які види інформації ви знаєте?

4. Назвіть джерела наукових досліджень.

5. Розкрийте сутність наукового документа та форми існування науки.

6. Які є види первинних наукових документів, що не публікуються?

7. Назвіть наукові документи, які належать до складу вторинних.

8. Охарактеризуйте релевантну, бібліографічну та нову (основну) інформацію, що міститься у доку­менті.

Розділ 5

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ НАУКОВОЇ МЕТОДОЛОГІЇ