5.3. Діалектичний підхід в економічних дослідженнях

Діалектика є наукою про загальні закони існу­вання всесвіту, його пізнання та зміни. Діалектика має нерозривні зв'язки з логікою та теорією пізнан­ня: всі вони оперують загальними законами існуван­ня всесвіту і мислення, вивчаючи різні аспекти єди­ного об'єкта — універсальні закони логіки. За своєю структурою діалектика є цілісною системою прин­ципів, законів та категорій. Як відомо, категорії — це основні поняття теорії пізнання, що носять за­гальний характер. Закони виявляють і формулюють суттєві зв'язки між категоріями, тоді як принципи забезпечують синтез теоретичного і практичного осво­єння світу, є вихідними положеннями теорії як цілісної системи.

Дійсності та пізнанню об'єктивно притаманна діалектика, тому мислення повинне оперувати ка­тегоріями діалектично, як взаємно пов'язаними, рухливими, несуперечливими, досить гнучкими. Система, сформована саме з таких категорій, відоб­ражає універсальний зв'язок і рух предметів дійс­ності. Оскільки всесвіт і його прояви є безкінечни­ми, не може існувати кінцева, самодостатня та не­змінна універсальна сукупність категорій. Але всі категорії, якими оперує наука, можуть та повинні бути систематизовані за принципами єдності діалек­тики, логіки, теорії пізнання; сходження мислення від абстрактного до конкретного; єдності історично­го і логічного, а також, виходячи із закономірності поступального розвитку пізнавального процесу.

Наукові закони виражають певний порядок при­чинного, необхідного і стійкого зв'язків між явища­ми і властивостями матеріальних об'єктів, коли зміна одних явищ спричиняє певну зміну інших. Слід пам'я­тати, що, по-перше, ступінь повноти й точності об'єк­тивних законів залежить від ступеня розвитку теорії, практики і пізнання; по-друге, закони виявляють принципи функціонування та тенденції саморуху системи у чистому вигляді, абстрагуючись від конк­ретних деталей та випадкових зв'язків.

Діалектичний підхід дає змогу виділити три гру­пи законів — окремі, особливі та загальні. Окремі (або спеціальні) закони застосовуються у визначе­них вузьких галузях знань (економіка, хімія, фізи­ка, біологія, історія); особливі відображають деякі сторони руху і розвитку в усіх або багатьох формах (математика, кібернетика), а загальні формулюють універсальні явища та процеси, які мають місце у розвитку природи, суспільства та мислення. ⁵

Ще один важливий елемент теорії — принцип — означає вимогу до розгортання знання у систему, де всі теоретичні положення логічно пов'язані між со­бою та певним випливають чином одне з одного.

Основними структурними підсистемами діалек­тики економічних досліджень, таким чином, є загальнонаукові та окремі (спеціальні) закони, прин­ципи і категорії.

Відповідно до цього в економічних дослідженнях використовують:

1) категорії:

— загальнонаукові (одиничне, особливе та за­гальне; причина та наслідок; необхідність та випад­ковість, можливість та дійсність; форма та зміст; сутність та явище);

— спеціальні (валовий продукт, додана вартість, ціна, собівартість, прибуток, інвестиції, рентабель­ність, окупність, амортизація, продуктивність пра­ці, власність, попит, пропозиція, товар, гроші, фак­тори виробництва та ін.;

2) принципи:

— загальнонаукові (розвитку, збігу начала і са­мого принципу, сходження від абстрактного до кон­кретного, відповідності логічного та історичного);

— спеціальні (комплексності, ефективності, оптимізації витрат, раціонального розміщення виробни­чих сил, вирівнювання розвитку економічних ра­йонів тощо);

3)закони:

— загальнонаукові (переходу кількісних змін у якісні, єдності та боротьби протилежностей, запе­речення заперечення);

— спеціальні (закони зростаючих потреб, нако­пичення капіталу, циклічності, товарного виробниц­тва, вартості, попиту та пропозиції, економії часу, грошового обігу, попиту та зниження дохідності, конкуренції, зростання продуктивності праці, інтер­націоналізації виробництва тощо).

Проведення наукових досліджень соціально-еко­номічних процесів і явищ передбачає широке вико­ристання надійного методичного арсеналу. Це, зви­чайно, не означає, що при вивченні того чи іншого процесу слід застосовувати всі відомі методи. У кож­ному конкретному випадку використовуються ті з них, які дають змогу розкривати сутність змін, що відбуваються у визначеній сфері, оцінювати їх соці­ально-економічні наслідки, визначати перспективи розвитку.

Пропонуємо розглядати всю сукупність методів, що застосовуються у процесі дослідження, як упо­рядковану систему, складену з двох блоків — загальнонаукових та спеціальних методів.

До загальнонаукових належать емпіричні, тео­ретичні методи, а також методи, що використову­ються як на теоретичному методи, так і на емпірич­ному рівнях дослідження. Науковцю, в якій би галу­зі знань він не працював, також важливо знати базо­ві наукові категорії (понятійний апарат) і принципи дослідження будь-яких явищ та предметів матеріаль­ного світу.

До складу спеціальних методів, широко застосо­вуваних під час проведення соціально-економічних досліджень, входять методи збору та узагальнення інформації, аналізу, прогнозування, моделювання, програмно-цільові, евристичні та ін.

Обидві групи методів в узагальненому викла­денні представлені у наступних розділах, що дасть можливість тим, хто робить свої перші кроки у са­мостійному науковому пізнанні світу, систематизу­вати власні знання і отримати відповідну методич­ну підтримку.

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте сутність теорії та основні підходи до її визначення.

2. Назвіть етапи розробки теорії.

3. Яке значення має гіпотеза у процесі науково­го дослідження?

4. Розкрийте відмінності загальної та часткової методології.

5. Якими є принципи діалектико-матеріалістичного світогляду? Розкрийте підґрунтя методології.

6. Охарактеризуйте сутність трьох основних груп законів наукового пізнання — окремих, особливих, загальних.

ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ