7.2. Методи аналізу

Неможливо отримати наукові уявлення про на­вколишній світ, не застосовуючи аналіз, який має надзвичайно важливе значення для економічних досліджень. Аналіз — це розподіл предмета або яви­ща на складові елементи з метою встановлення їхніх взаємозв'язків та визначення, таким чином, їх внут­рішньої сутності. З цих позицій економічний аналіз зазвичай розглядають як науковий спосіб пізнання сутності економічних явищ через визначення їх структури, змісту та взаємозв'язків. Як відомо, в економіці розподіляють три рівні аналізу: макроекономічний (рівень світової та національної економік); регіональний та мікроекономічний (на рівні окремих суб'єктів підприємництва).

Аналіз необхідний для економістів — теоретиків та практиків. Першим він дає змогу визначити за­кономірності й зв'язки між предметами та явища­ми в економіці, які формулюються у вигляді теорем, законів, закономірностей і у подальшому мають за­стосовуватись у предметній діяльності людей. Для других він є сполучним елементом між програмою, проектом, прогнозом і втіленням їх у життя, яке контролюється за допомогою обліку. В узагальнено­му вигляді економічний аналіз має допомагати у ви­рішенні таких завдань:

1) вивчення характеру дії економічних законів, закономірностей;

2) визначення тенденцій, що складаються в еко­номічній сфері за певних умов;

3) вивчення факторів — внутрішніх (ендогенних) та зовнішніх (екзогенних), — які справляють вплив на економічних суб'єктів та процеси, що відбувають­ся в економіці;

4) вивчення передумов та резервів розвитку;

5) наукове обґрунтування прогнозів, програм, планів (поточних та перспективних);

6) оцінювання результатів та визначення елемен­тів, які найбільшим чином впливали на їх досягнен­ня (як позитивно, так і негативно);

7) вивчення ризиків;

8) проведення діагностики економічних суб'єк­тів тощо.

Всі види (напрямки) економічного аналізу мож­на систематизувати за галузевими, часовими, про­сторовими, функціональними ознаками, а також за ознакою використовуваних методів, суб'єктів (кори­стувачів), ступеня охоплення об'єктів, що вивчають­ся, змісту (спрямованості, головної ідеї). їх основні риси та структура наочно представлені на рис. 7.2.

Додаткового роз'яснення, на наш погляд, потре­бує група методів функціонального аналізу, оскіль­ки на рисунку наведено лише їх загальний перелік.

Так, фінансовий аналіз становить процес вивчен­ня сутності фінансових механізмів та процесів, які відбуваються в економіці.

Управлінський аналіз — дослідження теоретич­них основ та практичних результатів функціонуван­ня економічних систем з метою побудови ефектив­ної системи управління, прийняття оптимальних управлінських рішень та досягнення очікуваних результатів в економіці на макро-, мезо- та мікрорівнях.

Стратегічний аналіз полягає у визначенні клю­чових характеристик очікуваної (майбутньої) еко­номічної системи.

Соціально-економічний аналіз є дослідженням сутності та взаємозв'язку явищ і процесів у соціаль­но-економічній сфері.

Бюджетний аналіз зазвичай стосується показ­ників структури, наповнення та використання бю­джетів будь-яких рівнів — від бюджету транснаціо­нальної корпорації, країни, регіонального або між­державного союзу до бюджету окремої компанії.

Інвестиційний аналіз вивчає вкладення фінан­сових, матеріальних та інших ресурсів у економічні суб'єкти з позицій доцільності, перспективності, ефективності, ризиків тощо.

Маркетинговий аналіз стосується безпосередньо вивчення ринкових позицій та зовнішнього еконо­мічного (товарного) середовища.

Досить важливим стає економіко-екологічний аналіз, який досліджує взаємодію економічних су­б'єктів з навколишнім природним середовищем.

Функціонально-вартісний аналіз у комплексі вивчає функції об'єкта дослідження (виділяючи се­ред них основні, супутні, неважливі тощо) та спосо­би їх ефективної реалізації.

Логістичний аналіз орієнтований на вивчення товарних потоків та їх раціональну організацію.

Предметом економічного аналізу є причинно-наслідкові зв'язки економічних процесів і явищ, а об'єктом — економічні результати господарюван­ня. Багатий практичний досвід проведення різного роду аналізу призвів до опрацювання системи прин­ципів, яких обов'язково повинен дотримуватись дослідник. Зокрема аналіз повинен:

1) носити науковий характер, маючи вихідною точкою діалектичну теорію пізнання світу;

2) базуватись на загальнонаукових методах дослі­дження;

3) реалізовувати принципи системного підходу відносно внутрішніх і зовнішніх зв'язків та факторів;

4) забезпечувати всебічне та неупереджене ви­вчення, предметів або явищ;

5) виходити з об'єктивної та достовірної інфор­мації;

6) мати практичне (прикладне) спрямування;

7) бути доказовим;

8) бути ефективним.

Загальна схема аналізу досить відпрацьована і включає в себе такі елементи:

— формулювання мети і завдань;

— визначення предмета та об'єкта дослідження;

— систематизація наукових (теоретичних) поло­жень, на яких має базуватись аналіз;

— визначення системи показників, за допомогою яких виконуватиметься аналіз;

— розробка робочої методики та програми дослі­дження;

— проведення безпосередньо самого аналізу;

— формулювання результатів (висновків та про­позицій), оцінка економічної ефективності.

Оскільки економічний аналіз базується на ціліс­ній системі знань, пов'язаних із вирішенням комп­лексу перелічених вище завдань, він розглядається як самостійний науковий напрямок та має набір спе­ціальних методів. Ці методи можуть бути згрупова­ні залежно від мети, глибини аналізу та об'єкта до­слідження на кілька груп.

I. Методи інформаційно-логічного аналізу. порівняння; відносних та середніх величин.

II. Методи детермінованого (функціонально­го) факторного аналізи: балансовий; індексний; визначення тенденцій та показників динаміки; ви­значення показників варіації; ланцюгової підстановки; інтегральний; пропорційного тиску; логарифму­вання; функціонально-вартісного аналізу.

III. Методи стохастичного (кореляційного) факторного аналізу: кореляційного аналізу; по­рівняння паралельних рядів; дисперсного аналізу; компонентного аналізу; дискримінантного аналізу; багатомірного факторного аналізу та ін.

Методи інформаційно-логічного аналізу дають змогу шляхом зіставлення кількісних та якісних ха­рактеристик об'єкта чи явища визначити їх спільні риси, відмінності та співвідношення, при цьому не аналізуючи взаємозв'язків, їх природи, напрямків, сили тощо

Факторним називають аналіз, який дає змогу вивчити та виміряти взаємозв'язок факторів та їх вплив на результативний показник.

Розрізняють детермінований факторний аналіз, який застосовується для вивчення впливу факторів, зв'язок яких з результативним показником носить функціональний характер (сума, різниця, добуток або ділення), і стохастичний аналіз, тобто такий, у якому зв'язок між факторами та результативним показником носить неповний, вірогідний (кореля­ційний) характер.

Для будь-якого виду факторного аналізу засто­совують метод моделювання (див. п. 7.4), тобто фор­малізації взаємозв'язків між факторами та резуль­туючим показником у вигляді математичного рів­няння (функції).