1.3. Науково-технічний потенціал України

В Україні до початку 90-х років XX ст. було ство­рено потужний науково-технічний потенціал, тоб­то сукупність кадрових, матеріально-технічних, фі­нансових, інформаційних ресурсів науки, об'єдна­них певними організаційними принципами і струк­турою управління. Рівень науково-технічного потен­ціалу визначається системою кількісних та якісних показників, основні з яких представлено у табл. 1.1 та дод. А.

В Україні діє розгалужена мережа наукових орга­нізацій різних типів, діяльність яких спрямована на забезпечення належного науково-технічного рівня практично всіх сфер національної економіки.

У 2004 р. наукові дослідження і розробки викону­вали 1505 організацій, у яких працювало 106,6 тис. спеціалістів. Традиційно найбільша кількість науко­вих організацій (майже 60 % від їх загальної кілько­сті) зосереджено у промислово розвинених регіонах (рис. 1.1). Так, у м. Києві знаходяться 25,9 % науко­вих організацій, у Харківській області — 15,5, Дніпро­петровській — 7,2, Донецькій — 5,5, Львівській — 6,0, Одеській — 4,8, Запорізькій області — 2,5 %¹.