4 Наукова та інноваційна діяльність в Україні: Стат. Зб. / Відп. За випуск л.Г. Луценко; Держкомстат. — к., 2002. — с. 43.

Таблиця 1.3. Основні показники підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів в Україні

Роки	2004	Кількість закладів, що мають	490	246	Пррийнято для навчання:	9225	469	Підготовлено спеціалістів:	6100	366
	2003		479	235		9022	437		5733	352
	2002		445	225		8463	428		5550	333
	2001		434	215		8027	393		5223	371
	2000		418	209		7744	376		5132	401
	1999		399	194		7336	364		5068	374
	1998		397	187		7202	423		4656	369
	1997		386	184		6776	449		4006	352
	1996		381	170		6804	434		3754	302
	1995		374	158		6261	346		3372	224
	1990		291	93*		4162	203*		3377	123*
	Одиниця виміру		од.	од.		осіб	осіб		осіб	осіб
Назва показника			- ааспірантуру	- докторантуру		- в аспірантурі	- в докторантурі		- в аспірантурі	- в докторантурі

*За даними на 1991 р.

Примітка. Складено за даними: Статистичний щорічник України за 2001 рік / За ред. О.Г. Осауленко. – К..: Техніка, 2002. – С.475; Наукова та інноваційна діяльність в Україні: Стат. зб. / Відп. за випуск І.В. Калачова; Держкомстат. – К.: ІВЦ Держкомстату України, 2005. – С. 15,21.

Стабільне зростання мережі закладів з підготовки наукових кадрів привело до відповідного збільшення їх контингентів. Так, за вказаний період чисельність аспірантів збільшилась у 2,2 раза, докторантів — у 2,3 раза.

Переважна більшість аспірантів і докторантів на­вчаються у галузі технічних, економічних, фізико-математичних, філологічних, юридичних, педаго­гічних, медичних, біологічних наук, що в сукупності становить відповідно 78 та 64 %. Привертає увагу кількісне зростання наукових кадрів, що готують­ся у галузі державного управління: у 2001 р. навча­лось 177 аспірантів та 37 докторантів, що відповідно у 5 та 6 разів більше, ніж на чотири роки раніше.

Розвиток мережі закладів, які надають можли­вість підвищувати рівень освіти, призвів до відпо­відного збільшення прийому до аспірантури та док­торантури. Природним наслідком збільшення кон­тингенту майбутніх наукових кадрів стало зростан­ня кількості осіб, які закінчили аспірантуру та док­торантуру. Проте лише один із шести аспірантів за­лишає заклад із захищеною дисертацією. Ситуація з докторантами ще гірша — там співвідношення 18 із 100.

Розподіл аспірантур та докторантур за регіона­ми нерівномірний. Більшість із них зосереджена у м. Києві — відповідно 199 і 101, Харківській області — 64 і 32, Донецькій та Одеській — відповідно 25 і 14 та 28 і 14, Львівській та Дніпропетровській — від- повідно 30 і 12 та 29 і 12. В інших регіонах їх кількість обчислюється одиницями, хоча немає жодного регіону, де не було б аспірантури чи докторантури.

На 1 жовтня 2001 р. в економіці України працю­вало 77,4 тис. докторів і кандидатів наук. Кожен третій з них брав участь у виконанні науково-дослід­них робіт. Більше половини загальної кількості до­слідників вищої кваліфікації, що займаються нау­ково-технічною діяльністю, працює у вищих на­вчальних закладах, третина — в установах академіч­ного профілю, понад 15 % — у галузевих і наукових організаціях і лише 7 докторів і 121 кандидат наук (0,3 % від загальної кількості) зайняті у заводсько­му секторі науки.

Має місце відплив спеціалістів з науково-техніч­ної сфери. Лише в 2004 р. з організацій, які займа­лися виконанням наукових робіт, вибуло 28 тис. працівників, у тому числі 10,2 тис. безпосередніх виконавців наукових досліджень. У числі тих, хто вибув, понад 268 докторів та 1427 кандидатів наук. Близько 1,2 тис. працівників звільнено за скорочен­ням штату, 56 осіб — у зв'язку з виїздом за кордон. Водночас було прийнято на роботу 25,9 тис. праців­ників, з яких близько 1,6 тис. спеціалістів вищої кваліфікації. Останніми роками зростає число фахівців, які виконують наукові дослідження та розробки за сумісництвом, причому близько полови­ни спеціалістів-сумісників мають науковий ступінь доктора (6439 осіб) або кандидата наук (23 666 осіб).