4.2. Структура та призначення наукових документів

Залежно від способу подання вся інформація, що міститься у науковому документі, поділяється на сигнальну, релевантну (виправдану), бібліографіч­ну і нову (основну).

Сигнальна інформація допомагає досліднику орі­єнтуватися у змісті наукового документа і включає титульний лист, анотацію, заголовки, зміст та ін.

Релевантна (виправдана) інформація міститься у тексті, в примітках, авторських поясненнях і має на меті уточнити основну інформацію або дати певні тлумачення.

Бібліографічна інформація — це дані про вико­ристання дослідником літературних джерел із за­значенням автора, назви його праці, місця видан­ня, видавництва і року видання.

Новою, або основною, інформацією є зміст робо­ти, подані автором нові положення, система доказів, правила, формули.

Пошук літератури зазвичай розпочинається з вивчення таких форм сигнальної інформації, як ре­ферат, анотація, тезис, резюме..

Реферат (від лат. refere — повідомляти, допові­дати) — це короткий (стислий) виклад змісту нау­кової роботи або її частини.

Необхідність у реферуванні виникає кожного разу, коли потрібно переказати зміст наукового до­кумента або його частини. Важливо, щоб читач отри­мав можливість сам оцінити, чи доцільно йому звер­татись до першоджерела. Разом із тим, реферат має давати ясну відповідь про новизну запропонованого наукового чи технічного рішення.

Техніка реферування близька до логіки науко­вого дослідження і передбачає відображення погля­ду автора роботи, що реферується. Реферат, як пра­вило, передбачає висвітлення таких позицій:

• проблема або тема дослідження;

• сфера дослідження;

• мета і завдання дослідження;

• метод дослідження;

• вид дослідження — фундаментальне, пошуко­ве, прикладне;

• отримані результати та їх значення для науки і практики.

Згідно з вимогами до реферату як стислого ви­кладу суті наукової роботи мова вторинного доку­мента має бути досить лаконічною, мати велику інформативну насиченість.

Анотація (від лат. annotatio — зауваження) — це коротка характеристика книги, статті або рукопису, в якій викладається зміст першоджерела, перелік ключових питань і дається його оцінка. В анотації, як і в рефераті, викладаються основні положення оригіналу, що вказують на значення та наукову но­визну роботи, на основі якої підготовлена анотація.

Теза — основна думка або ключове положення доповіді, лекції, статті чи іншого авторського первин­ного документа. Теза може бути короткою або розгор­нутою. Вона відрізняється від повного тексту оригіна­лу тим, що в ній відсутні деталі, пояснення, ілюстрації.

Резюме (фр. resume від resumei викладати коротко) — це анотація з елементами попереднього рецензування. Резюме, як і анотація, має акцентувати увагу на вузлових моментах роботи, що розглядається, а також відображати її композицію. Оскільки резюме носить оціночний характер, воно може бути позитивним і негативним.

Рецензія (від лат. recensio — розгляд, обслідуван­ня) — це вид наукової, літературної і художньої кри­тики, науково-критична стаття, що дає оцінку дослі­джуваному твору.

Розгорнута рецензія, яка розглядає низку науко­вих робіт, що мають спільну проблематику, гіпоте­зу, хронологію тощо, має назву критичний огляд. Якість і точність — це основні вимоги до рецензії. Рецензент, аналізуючи позитивні сторони і недоліки наукової роботи, повинен грамотно й аргументова­но висловлювати свою позицію.

Як правило, рецензія відображає:

—актуальність теми;

• повноту розкриття поставлених питань, гли­бину їх опрацювання, наявність елементів науково­го дослідження;

• новизну й оригінальність рішень, їх обґрунто­ваність;

—використання передового практичного досвіду;

• практичне значення розробок і можливість їх використання;

• ступінь оволодіння методами наукового дослі­дження та опрацьованість зроблених пропозицій;

• повноту використання спеціальної літератури, нормативних і довідкових матеріалів, фактичних даних;

• уміння аналізувати й узагальнювати фактич­ний матеріал та робити висновки;

• характеристику окремих елементів новизни та ключових тез роботи, що заслуговують на особливу увагу;

• зауваження, виявлені недоліки та упущення;

• загальний висновок.

Викладені вище загальні принципи побудови сигнальної інформації потребують уточнення або деталізації у кожному конкретному випадку засто­сування названих документів. Наприклад, спе­ціальні вимоги до реферату (автореферату) та ре­цензій (відзивів) щодо робіт, які подаються на здо­буття наукового ступеня, визначені Вищою атестаційною комісією України.