2.3. Особливості розумової праці

Досить поширеною є думка про те, що наукова праця легка. Це — помилка. Наукова робота вима­гає значних витрат енергії, вона виснажлива і може супроводжуватись перевтомою. Тому головне зав­дання "гігієни розумової праці" — підтримувати високу працездатність, що досягається шляхом пе­ріодичної зміни занять.

Засобом відтворення працездатності може бути відпочинок, пов'язаний із захопленням спортом, літературою, музикою, мистецтвом, шахами, рибал­кою, прогулянками на природі. Гете стверджував: "Кожна людина повинна набути будь-яку добру звичку, завдяки якій вона могла б розважатися в дні радості і знаходити втіху в дні жалоби".

Але, як і з будь-якого правила, з цього також є виняток. Прикладом високої працездатності без зміни занять є життя астронома Гершеля, що пра­цював без перерви протягом багатьох років і дожив до 87 років. Дарвін, як відомо, впродовж багатьох років працював щоденно лише по 2—3 години, але дуже плідно й інтенсивно. Інколи у процесі роботи наступає депресія. Це дуже небезпечний стан, при якому робота втрачає для виконавця будь-який сенс. Йому здається, що з дослідження нічого не вийде, він втрачає віру в її успіх і т. п. Якщо не проходить депресія, це може призвести до повного припинен­ня наукової роботи в цілому, краху життєвих пла­нів. Причинами депресії, як правило, є фізична та розумова перевтома, коли робота не дає бажаного результату, не приносить задоволення впродовж тривалого часу.

Як подолати депресивний стан? Звичайна перер­ва у роботі, тимчасове "відключення" від роботи да­ють результат лише у тому випадку, коли депресія — результат перевтоми. Якщо причини депресії по­лягають у відсутності успіху в роботі, доцільно різко звузити поле дослідження, звернутись до невелико­го конкретного питання та успішно його вирішити. Дуже важливо при цьому отримати схвалення від керівника роботи, колег, знайомих спеціалістів.

Працездатність — важливий фактор успіху. Лю­дина — це складна і тонка система. Налаштуватись на високу працездатність і творчу активність — важ­ливе завдання кожного вченого, для чого необхідно виховувати навички систематичної роботи. Доведе­но, що дії, які повторюються систематично і щоден­но, перетворюються у звичку. Треба працювати сис­тематично і щоденно. Навіть якщо день завантаже­ний іншими справами, слід знаходити час для науко­вої роботи, виробляти звичку точного обліку часу та максимально ефективно використовувати вільні про­міжки часу.

Крім того, необхідно вміти правильно організу­вати своє робоче місце: оптимально розташувати інструментарій, матеріали, довідкову літературу, яка повинна бути систематизована — згрупована за темами та розділами.

Запитання і завдання для самоконтролю

1.Якою є мотивація наукової праці?

2. Назвіть найбільш характерні психологічні ри­си особистості вчених.

3. Які вимоги до організації розумової праці вче­ного?

4. Наведіть приклади з творчого життя відомих вчених та їх вислови щодо успіху в науці.

Розділ З

ОРГАНІЗАЦІЯ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ