191. Сутність і способи вимірювання сальдо платіжного балансу

Одним із головних завдань складання платіжного балансу є вимірювання його сальдо. Це важлива аналітична проблема, яка охоплює широке коло питань - від точності (достовірності) даних про окремі міжнародні угоди до структури побудови таблиць. Загальноприйнятий метод визначення дефіциту чи активу платіжного балансу - є його поділ на основні і балансуючі статті. Сальдо основних статей називається "сальдо платіжного" балансу. В залежності від того позитивна чи негативна його величина, платіжний баланс характеризується як активний чи пасивний (дефіцитний).

Концепція балансу поточних операцій.

З аналітичної точки зору баланс поточних операцій, на думку західних експертів, відрізняється двома особливостями:

По-перше, поточні операції за своєю природою остаточні - розрахунки по них не тягнуть за собою відповідних операцій, як це має місце з операціями по руху капіталу.

По-друге, в короткостроковому плані поточні операції найбільш стійкі, а їх результат (підсумок) відображає відповідно вплив більш глибоких економічних тенденцій, ніж операції руху капіталу, особливо короткострокового, у більшій мірі підпадає під коливання не тільки економічні але й політичні.

Концепція базисного балансу.

З розвитком обліку руху короткострокового капіталу і його більш повного відображення в платіжному балансі було висунуто концепцію базисного балансу. Суть цієї концепції полягає у виділенні базисних, стійких угод, що включаються в основні статті; на думку її авторів, вона характеризує стійкість у часі і не сприйняття до коливань економічної кон'юнктури. За класифікацією МВФ сальдо базового (базисного) балансу визначається як сума сальдо операцій по групах А та В. Ця сума повинна врівноважуватися балансом операцій, розміщених нижче групи В. У відповідності з концепцією базисного балансу актив поточних операцій не стільки зрівноважує рух капіталу, скільки забезпечує для цього притік валюти.

Концепція ліквідності.

Висунута США у 1958р. Вона виходить з того, що долар США був резервною валютою і широко застосовувався як міжнародний платіжний і резервний засіб. За класифікацією статей платіжного балансу, прийнятою МВФ, сальдо за концепцією ліквідності за деякими застереженнями (що стосуються групи С) відповідає сумі сальдо операцій по групах А+В+С+Д, які будуть вважатися основними. Воно балансується сумарною величиною сальдо по групах Е+F+G+H, взятій із протилежним знаком.

Концепція балансу офіційних розрахунків.

Запропонована США у 1965р. Привабливість цієї методики для офіційних органів США та інших країн полягала в тому, що вона: по-перше, давала менші показники дефіциту і по-друге, підводила теоретичну основу під практику широкого залучення іноземного приватного короткострового і портфельного капіталу для покращення платіжного балансу.

Баланс офіційних розрахунків або підсумковий баланс (overall balance).

Стандартне визначення балансу офіційних розрахунків, що застосовується багатьма країнами, передбачає включення до балансуючих такі статті:

- операції офіційних валютних органів з валютними резервами (золото, іноземна валюта, резервна позиція в МВФ і активи в СДР);

- зміни зобов'язань офіційних валютних органів перед іноземними офіційними установами включаючи міжнародні організації, по розподілу СДР.

За класифікацією МВФ сальдо платіжного балансу за концепцією офіційних розрахунків виступає як підсумок по групах А+В+С+Д+E+F+G, які класифікуються як основні статті, воно зрівноважується підсумковою сумою операцій по групі Н, тобто сугубо офіційними валютними операціями.

Балансуючі статті за методикою офіційних розрахунків для країн, чиї валюти не є резервними (на відміну від США), мають інший зміст, ніж у платіжному балансі США.

Фактори впливу на платіжний баланс.

Платіжний баланс має прямий і зворотній зв'язок з відтворенням. З одного боку, він складається під впливом процесів, які відбуваються у системі відтворення, а з другого боку - впливає на нього, так як впливає на курсові співвідношення валют, золотовалютні резерви, валютний стан, зовнішню заборгованість, напрямки економічної, і в тому числі валютної, політики, стан світової валютної системи.

У платіжному балансі відображаються:

1) структурні диспропорції економіки, які визначають різноманітні можливості експорту і потреби імпорту товарів, капіталів і послуг;

2) кон'юнктурні фактори (ступінь міжнародної конкуренції, інфляції, зміни валютного курсу ін);

3) зміни у співвідношенні ринкового і державного регулювання економіки.

На стан платіжного балансу впливає низка факторів: 1. Нерівномірність економічного і політичного розвитку країн, міжнародна конкуренція; 2. Циклічні коливання економіки; 3. Ріст закордонних державних видатків; 4. Мілітаризація економіки і військові видатки; 5. Посилення міжнародної фінансової взаємозалежності; 6. Зміни в міжнародній торгівлі; 7. Вплив валютно-фінансових факторів на платіжний баланс. 8. Негативний вплив інфляції на платіжний баланс; 9. Надзвичайні обставини - неврожай, стихійні лиха, катастрофи і т.д. негативно впливають на платіжний баланс.