232. Чи потрібно обмежувати приплив прямих іноземних інвестицій до країни?

Загалом, ПІІ сприяють ефективному розподілу ресурсів і спрямуванню їх найбільш продуктивним користувачам.

Проте можливі ситуації, коли очікувані наслідки залучення ПІІ не відбуваються - ефективність ПІІ для країни-реципієнта залежить великою мірою від політики, яку проводить ця країна: законодавства в галузі ПІІ, політики щодо конкуренції на ринку, в сфері приватизації і зовнішньої торгівлі (при цьому обмеження інвестиційної діяльності, викликають зменшення іноземних інвестицій, а пільги інвесторам є лише однією із змінних, які впливають на рішення потенційних інвесторів). Найбільш шкідливим за своїми наслідками для економічного зростання країн, що розвиваються, та країн з перехідними економіками є захист іноземного інвестора від конкуренції за рахунок надання йому податкових, митних та інших пільг, та одночасне накладання на нього вимог національного вмісту, примусового створення СП, спільного використання технологій чи інших інвестиційних зобов’язань (збереження кількості працюючих, розвиток місцевої інфраструктури, розвиток певних напрямків діяльності). Як свідчить досвід багатьох країн, результати подібної політики є такими:

· Конкуренція в країні – отримувачі не зростає. Навпаки, іноземні інвестори займають привілейоване становище та намагаються зберегти монополію, перешкоджаючи вступу на ринок інших учасників. Це означає, що на національному ринку встановлюються вищі ціни, ніж на світовому.

· Зменшується роль ПІІ у реструктуризації економіки країни-реципієнта. Вимоги примусового створення СП та ліцензування технологій не сприяють більшій передачі технологій і ширшому доступу на зовнішні ринки, - навпаки, результатом є повільніша модернізація технологій та зменшення ефекту поширення технологій місцевим компаніям, а також зростання корупції. Пільги для окремих галузей, які держава визначає пріоритетними, роблять можливим залучення інвестицій для менш ефективних проектів, тоді як інші галузі відчувають нестачу інвестиційних коштів. Отже, зростання продуктивності виробництва в країні внаслідок залучення ПІІ є в даному випадку проблематичним.

· Експортні обмеження у зовнішній торгівлі зменшують стимули для надходження ПІІ від інвесторів, які орієнтуються головним чином на створення нових ринків. Імпортні обмеження на фоні забезпечення декільком іноземним інвесторам монопольного становища на національному ринку означатимуть сповільнення подальшої лібералізації торгівлі та інвестицій. Наприклад, як свідчить досвід Угорщини та Польщі, автомобільні компанії Suzuki і Fiat, які займали певний час монопольне становище в цих країнах, успішно лобіювали продовження дії імпортних обмежень, щоб захистити свої виробництва із збирання автомобілів у цих країнах.

З огляду на сказане вище можна констатувати, що прплив ПІІ потрібно в більшій мірі не обмежувати, а контролювати, адже крім коштів іноземці приносять із собою нові технології, міжнародні стандарти управління, нові маркетингові стратегії. Контролювати приплив іноземних інвестицій в економіку тієї або іншої країни потрібно шляхом проведення відповідної державної політики щодо залучення прямих іноземних інвестицій в ту або іншу країну.