logo
359_Bileti_KIMV_MEO_okonchateln / 359_Билети_КИМВ_МЕО_окончательн

176. Роль індустріально розвинутих країн у міжнародній торгівлі

Міжнародна торгівля слугує важливим засобом збалансованості між виробничими можливостями та перевагами споживачів, доз­воляє отримувати продукти, в яких відчувається дефіцит, і реал­ізувати надлишок, котрий не поглинається внутрішнім ринком. Тим самим міжнародна торгівля дозволяє досягти більш високого рівня задоволення потреб для населення кожної з торгуючих країн (хоча, може, і не в однаковій мірі).

Головну роль в міжнародній торгівлі відіграють індустріально розвинені країни. До індустріально розвинутих країн належать всі країни Західної Європи (крім Мальти, яка трактується як країна, що розвивається), США, Канада, Австралія, Нова Зеландія, Японія та Ізраїль. Іноді до цієї групи додається ще Південно-Африканська Республіка (ПАР). Тут також виокремлюється підгрупа найрозвиненіших країн — "Велика Сімка": США, Японія, Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія, Канада. Частка індустріально розвинутих країн у сукупному ВНП країн світу становить 54% , в тому числі частка "Сімки" — 46% . Останнім часом групу індустріально розвинутих країн називають "Золотим мільярдом". Мільярдом — через те, що вкупі населення цих країн стано­вить приблизно мільярд жителів, а золотим — через високий рівень розвитку економіки.

При цьому лише на чотири країни: США, Францію, Німеччи­ну та Велику Британію – припадає близько 34,5% усього світового експорту послуг. Це пов’язано з тим, що ці країни перейшли до постіндустріальної моделі розвитку, в якій домінує сектор послуг, а також з ростом пропозиції нових послуг. Для цих країн характерне зростання експорту фінансових, інформаційних і ділових послуг.

Для бізнеса значення світової торгівлі визначається тим, що вона є актом реалізації додаткової вартості, вміщеної в експортованих товарах, і чинником, що діє проти тенденції норми прибутку до зниження (зниження витрат виробництва).

Всі країни так чи інакше залежать від міжнародної торгівлі. Але міра залежності є різною. Вона визначається як відношення вартості міжнародної торгівлі (експорт та імпорт) до внутрішнього національного продукту

Для великих розвинутих країн (Німеччина, Англія, Франція тощо) – цей показник становить від 25 до 35%.

Для США та Японії - близько 11%. США - країна континенталь­ного розміру, - з величезними людськими та природними ресурса­ми. Вона може виробляти більшість товарів, котрих потребує. Але ці товари можуть вироблятися у США з відносно більшими витра­тами, ніж імпортні товари. Така орієнтація могла б знизити висо­кий життєвий стандарт Америки. Країни Східної Європи значно більше залежать від зовнішньої торгівлі, ніж США та Японія.

Хоча за загальним обсягом операцій в системі світогосподарських зв'язків міжнародна торгівля останнім часом втратила про­відне місце, її обсяг і значення зростає. Економісти говорять про вибуховий характер світової торгівлі. Так, у 90-х роках XXст. обсяг міжнародної торгівлі збільшувався на 6% за рік. За останні 30 років світова торгівля набула найбільш високих темпів у 2000 році. Відповідно оцінкам Всесвітнього банку обсяг світового това­рообігу збільшився на 12,5 %. В абсолютних цифрах обсяг міжна­родної торгівлі становить приблизно 8 трлн. доларів США. Таке прискорення світової торгівлі пов'язано перед усім з посиленням процесу лібералізації міжнародних відносин, підвищенням цін на сировину, посиленням попиту на промислові товари, частка кот­рих у сукупному обсягу світового експорту досягає 70% .2

Важливо відзначити, що зростання обсягів міжнародної торгівлі помітно випереджає зростання обсягів виробництва. У 2000 р. зро­стання обсягу виробництва становило лише 5%.1 Це відбуваєть­ся за рахунок поглиблення міжнародного поділу праці, станов­лення та розвитку нових видів поділу праці, котрі лежать в основі міжнародної економічної інтеграції та внутрішньофірмового об­міну. Достатньо в зв'язку з цим зазначити, що в ЄС - найбільш інтегрованому міжнародному економічному угрупованні - торгів­ля випереджала виробництво у 3 рази.

З другої половини XX ст. помітно проявилась нерівномірність динаміки зовнішньої торгівлі. Це вплинуло на співвідношення сил між країнами на світовому ринку. Домінуючі позиції США похитнулися. Так, якщо в 1950 р. на частку цієї країни припадало 32 % світового експорту, то в 1960 р. - 17,1 %, у 2002 р. - 12,0. Відповідно зросла частка Західної Європи та Японії. Західноєвропейські держави за цей період збільшили свою частку з 23 % до 44,6 %. Ще краще виглядають показники Японії: 0,5 % — після закінчення Другої світової війни, 3,4 % — в 1960 p., 7,7 % —в 2002 р. В 1983 р. Японія вийшла на перше місце у світі з експорту машин та обладнання. Японія значно випереджає всі країни за вивозом легкових і вантажних автомобілів, побутової електроніки та ін.

Індустріально розвинуті країни поступово відводять іншим країнам роль виробників продукції на основі ресурсомістких та екологічно небезпечних технологій, а також роль сировинних придатків. Справді високими технологіями розвинуті країни переважно обмінюються між собою (наприклад, в експорті високотехнологічної продукції США переважає сукупна частка Японії та ЄС, яка становить 26,6%). До 90% новітніх технологій спрямовуються внутрішніми корпоративними каналами . Такий внутрішній трансфер дає змогу максимізувати прибуток ТНК, зберегти їх технологічне лідерство.