359_Bileti_KIMV_MEO_okonchateln / 359_Билети_КИМВ_МЕО_окончательн

168. Розкрийте зміст державного регулювання передачі технології

Закон України „Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій” від 14 вересня 2006 року № 143-V визначає правові, економічні, організаційні та фінансові засади державного регулювання діяльності у сфері трансферу технологій і спрямований на забезпечення ефективного використання науково-технічного та інтелектуального потенціалу України, технологічності виробництва продукції, охорони майнових прав на вітчизняні технології на території держав, де планується або здійснюється їх використання, розширення міжнародного науково-технічного співробітництва у цій сфері.

Положення Закону спрямовані на одночасний захиств процесі створення та передачі технологійінтересів:

держави,
авторів технологій,
підприємств, установ та організацій, які здійснюють передачу технологій;
підприємств установ та організацій, які впроваджують інноваційні технології, що відповідають пріоритетним напрямам інноваційної діяльності загальнодержавного рівня.

Захист інтересів державизабезпечено завдяки:

1) визначенню випадків та процедури проведення обов’язкової державної експертизи технологій (для технологій, для яких суб’єктам їх трансферу передбачено отримання цільових субсидій, визначених цим Законом; для технологій які плануються для використання в Україні за рахунок державних коштів, якщо сума їх закупівлі дорівнює або перевищує розмір суми, визначеної для відповідних процедур закупівель Законом України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти") – стаття 12 Закону;

2) визначенню процедури державної реєстрації договорів про трансфер технологій на підставі зазначеної державної експертизи – стаття 13 Закону;

3) започаткування державної акредитації фізичних та юридичних осіб для здійснення на постійній та/або професійній основі посередницької діяльності у сфері трансферу технологій (технологічних брокерів) – стаття 15 Закону;

4) встановленню випадків обмеження щодо укладення договорів про трансфер технологій – стаття 18 Закону;

5) визначенню напрямів використання коштів, одержаних у результаті трансферу технологій, створених або придбаних за рахунок коштів Державного бюджету України, виключно для розвитку вітчизняної науково-технологічної сфери – стаття 20.

Захист інтересів авторів технологій має бути забезпечений завдяки реалізації положень статті 19, якою передбачено вимоги щодо:

1) укладання договору між автором технології та підприємством, установою чи організацією, де створено технологію та/або куди здійснюється її трансфер, в якому мають бути визначено майнові права, що передаються за цим договором, умови виплати та розмір винагороди за передачу і використання майнових прав на технологію;

2) виплати винагороди автору технології у випадку отримання підприємством ліцензійних платежів від надання ліцензій на його технологію;

3) визначення розміру, ставки, порядку та умов виплати винагороди авторам технологій;

4) встановлення Кабінетом Міністрів України мінімальної ставки винагороди авторам технологій.

Законом встановлюються такі форми державного регулювання діяльності у сфері трансферу технологій:

— державна експертиза технологій;

— державна реєстрація договору про трансфер технологій;

— патентно-кон’юнктурні дослідження у сфері трансферу технологій;

— державна акредитація фізичних та юридичних осіб на право здійснення посередницької діяльності у сфері трансферу технологій.

Кошти, одержані від трансферу технологій, створених або придбаних за рахунок державних коштів, майнові права на які належать державі, підлягають зарахуванню до спеціального фонду Державного бюджету України.

Стимулювання підприємств, установ та організацій, які здійснюють передачу технологій, та які впроваджують інноваційні технології має бути забезпечено завдяки:

встановленню Кабінетом Міністрів України мінімальної ставки винагороди особам, які здійснюють трансфер технологій (пункт 5 статті 19);

2) цільовому субсидіюванню трансферу технологій (подібно до процедури існуючої для проектів технологічних парків) – на суми податку на прибуток підприємств, одержаного від впровадження зазначених технологій, нарахованої за період та у порядку, що встановлені Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств” та суми ввізного мита, що нараховується згідно з митним законодавством України при ввезенні в Україну для реалізації проектів трансферу технологій, устаткування, обладнання та комплектуючих, а також матеріалів, що не виробляються в Україні (стаття 22 Закону);

3) встановленню можливостей для надання державних гарантій щодо погашення кредитів комерційних банків, наданих для придбання технологій та їх складових, підприємствам, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади, Національної та галузевих академій наук (стаття 21).

Але для забезпечення повноцінного введення в дію всіх як стимулюючих так і обмежуючих положень Закону протягом найближчих шести місяців Міністерству освіти та науки України спільно з Фондом державного майна України, Національною академією наук України та іншими центральними органами виконавчої влади необхідно забезпечити прийняття цілої низки підзаконних актів (лише Постанов Кабінету Міністру України – мінімум 7), підготувати зміни до низки законів (податкових, митних) та привести у відповідність із Законом відповідні державні стандарти.

З метою інформаційно-методичного та експертно-аналітичного забезпечення виконання зазначених завдань,буловизначено головну наукову установу, яка буде здійснювати спільно з департаментом інновацій та трансферу технологій Міністерства підготовку та забезпечення реалізації положень Закону „Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій” –Український інститут науково-технічної та економічної інформації.

Содержание