251. Якими причинами можна пояснити зміни частки сировини у світовій торгівлі?

Міжнародна торгівля є формою зв'язку між товаровиробниками різних країн, яка виникає на основі міжнародного поділу праці, і виражає їхню взаємну економічну залежність. Міжнародна торгівля містить у собі експорт і імпорт товарів та послуг. Міжнародною торгівлею називається оплачуваний сукупний товарообіг між усіма країнами світу. Однак поняття «міжнародна торгівлям вживається й у більш вузькому значенні: наприклад, сукупний товарообіг промислово розвинутих країн, сукупний товарообіг країн, що розвиваються, сукупний товарообіг країн якого-небудь континенту, регіону, наприклад, країн Східної Європи і т.п. Світові ціни розрізняються в залежності від часу року, місця, умов реалізації товару, особливостей контракту. На практиці за світові ціни приймаються ціни великих, систематичних і стійких експортних чи імпортних угод, що укладаються у визначених центрах світової торгівлі відомими фірмами експортерами чи імпортерами відповідних видів товарів. На великий асортимент сировинних товарів (зернові, каучук, бавовна й ін.) світові ціни встановлюються в процесі операцій на найбільших світових товарних біржах. З другої половини XX століття помітно проявилася нерівномірність динаміки зовнішньої торгівлі. Це вплинуло на співвідношення сил між країнами на світовому ринку. Останнім часом істотно завагалося домінуюче положення США. У свою чергу, експорт Німеччини наблизився до американського, а в окремі роки навіть перевершував його. Крім Німеччини помітними темпами ріс експорт і інших західноєвропейських країн. У 80-і роки значний ривок у сфері міжнародної торгівлі зробила Японія. До кінця 80-х років Японія стала вибиватися в лідери по факторах конкурентноздатності. У той же період до неї приєдналися «нові індустріальні країни» Азії - Сінгапур, Гонконг, Тайвань. Однак до середини 90-х років США знову виходять на лідируючі позиції у світі по конкурентноздатності. За ними впритул йдуть Сінгапур, Гонконг, а також Японія, що раніше протягом шести років займала перше місце. Поки країни, що розвиваються, в основному залишаються постачальниками сировини, продовольства і порівняно простих виробів готової продукції на світовий ринок. Однак темпи росту торгівлі сировиною помітно відстають від загальних темпів росту світової торгівлі. Таке відставання обумовлюється виробленням замінників сировини, більш ощадливим його використанням, поглибленням його переробки. Промислово розвинені країни практично цілком захопили ринок наукомісткої продукції. Разом з тим, окремі країни, що розвиваються, насамперед «нові індустріальні країни», зуміли домогтися істотних зрушень у реструктуризації свого експорту, підвищенні в ньому частки готової продукції, промислових виробів, у т.ч. машин і устаткування.

Загальновідомою тенденцією є зменшення частки продовольства і сировини у світовій торгівлі, і збільшення частки готових виробів і напівфабрикатів. Так, з 1960 по 1999 перший показник змінився з 44 до 20%, причому різкий стрибок знову прийшовся на 90-і рр. Не секрет також, що теж саме відбувається і з цінами цих товарів, даючи країнам, що розвиваються, які спеціалізується на торгівлі сировиною низького рівня переробки, тривожний сигнал про перспективи їхніх зовнішньоекономічних зв'язків.

Таким чином, підетожимо та зробимо висновок, що зменшення частки сировини в світовій торгівлі пояснюється такими факторами:

- розширенням виробництва синтетичних матеріалів на базі розвитку хімічної промисловості;

- переходом на ресурсозберігаючі технології;

- провадженням прогресивних методів обработки первиних матеріалів.