194. Сутність та форми іноземних інвестицій

Іноземні інвестиції можуть існувати в різних видах та формах. Залежно від виду їх класифікують наступним чином:

• грошові засоби, цільові банківські вкладення, паї, акції та інші цінні папери;

• рухоме та нерухоме майно;

• майнові права, які пов’язані з авторським правом, досвідом та іншими видами інтелектуальних цінностей;

• сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, які оформлені у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, який необхідний для організації того або іншого виду виробництва, але не запатентованого (“ноу-хау”);

• права користування землею, водою, ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;

• інші цінності.

Щодо форм інвестицій, то їх класифікують за такими ознаками:

1. за формою власності;

2. за об’єктом вкладення засобів;

3. за формою участі інвестора;

4. за періодом інвестування.

За формою власностірозрізняютьприватні та державні інвестиції, інвестиції міжнародних організацій і фондів та змішані.До державних відносять інвестиції, що фінансуються з державного бюджету, місцевих бюджетів, державними підприємствами. Приватні – це кошти населення (індивідуальних інвесторів), комерційних структур, колективних підприємств. Інвестиції міжнародних організацій і фондів – це запозичені й кредитні ресурси міжнародних інвестиційних інституцій, зарубіжних корпорацій і фірм, спільних підприємств. Змішані інвестиції поєднують приватні і державні ресурси та капітал міжнародних організацій.

У свою чергу приватні інвестиції поділяють на підприємницькі та позичкові.

Державні та інвестиції міжнародних організацій можуть бути у підприємницькій та позичковій формі, а також у вигляді допомоги.

Основу підприємницького капіталу становлять прямі та портфельні інвестиції.

Прямі інвестиції передбачають безпосередню участь інвестора у виборі об’єкта інвестування та вкладенні засобів. Причому інвестор безпосередньо залучається у всі стадії інвестиційного циклу, у тому числі у передінвестиційні дослідження, проектування та будівництво об’єкта інвестування, а також виробництво кінцевої продукції.

Портфельні інвестиції здійснюються різними фінансовими посередниками (інвестиційні фонди та компанії), які акумулюють та розміщують найбільш ефективним способом фінансові кошти. Такі посередники беруть участь в управлінні об’єктами інвестування і розподілі отриманих доходів серед клієнтів.

За об’єктом вкладення засобівінвестування розрізняютьреальні та фінансові іноземні інвестиції.

Реальні інвестиції – це вкладення у виробничі фонди (основні й оборотні), переважно в матеріальні активи – будівлі, обладнання, споруди й інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи (патенти, ліцензії, “ноу-хау”, технічна, науково-практична, інструктивна, технологічна, проектно-кошторисна й інша документація).

Реальні інвестиції здійснюються державою та приватними корпораціями. Державні інвестиції переважно спрямовуються в низькоприбуткові галузі виробництва – інфраструктуру, соціальну сферу. Джерелами таких інвестицій є податки, внутрішні та зовнішні позики, прибутки від господарської діяльності державних підприємств, випуск в обіг нових грошей. Приватні інвестиції здійснюються за рахунок як власних джерел підприємців, так і за рахунок інших залучених фінансових засобів.

Фінансові інвестиції – це вкладення коштів у різні фінансові інструменти: фондові (інвестиційні) цінні папери, спеціальні (цільові) банківські вклади, депозити, паї та ін..

За періодом інвестуванняприйнято виділяти коротко-, середньо- та довгострокові інвестиції. Згідно з методологією НБУ в Україні короткостроковими вважаються інвестиції до одного року, середньостроковими – до трьох років, довгостроковими – більше трьох років.

Залежно від форми участі іноземного інвесторау виробничій діяльності, інвестиції можуть здійснюватися у наступних формах:

• часткова участь у новостворених підприємствах або придбання частки на діючих підприємствах;

• створення підприємств, які повністю належать інвестору, або придбання у власність діючих підприємств повністю;

• придбання рухомого або нерухомого майна шляхом прямого отримання чи у формі акцій, облігацій та інших цінних паперів;

• придбання концесій на використання природних ресурсів, прав на користування землею, інших майнових прав.

Згідно із статтею 3 Закону України “Про режим іноземного інвестування” іноземні інвестори мають право здійснювати інвестиції на території України у таких формах:

• часткової участі у підприємствах, що створюються спільно з українськими юридичними та фізичними особами, або придбання частки діючих підприємств;

• створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам, філій та інших відокремлених підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств повністю;

• придбання нерухомого чи рухомого майна, включаючи будинки, квартири, приміщення, обладнання, транспортні засоби та інші об’єкти власності, які не забороняються законами України, шляхом прямого одержання майна і майнових комплексів або у вигляді акцій, облігацій та інших цінних паперів;

• придбання самостійно або за участю українських юридичних чи фізичних осіб прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України;

• придбання інших майнових прав;

• в інших формах, які не заборонені законами України, в тому числі без створення юридичної особи на основі договорів із суб’єктами господарської діяльності України.