199. Сучасні механізми регулювання обмінного курсу

Ме­та ва­лют­но­го ре­гу­лю­ван­ня по­ля­гає в підтримці еко­номічної стабільності та ут­во­ренні міцної ос­но­ви для роз­вит­ку міжна­род­них еко­номічних відно­син шля­хом впли­ву на ва­лют­ний курс та на опе­рації обміну ва­лю­ти.

Прак­тич­но ва­лют­не ре­гу­лю­ван­ня відбу­вається шля­хом ко­ри­гу­ван­ня си­с­тем еко­номічних ре­гу­ля­торів для за­без­пе­чен­ня стабільності обмінно­го кур­су гривні, сти­му­лю­ван­ня еко­номічної ак­тив­ності та вітчиз­ня­но­го спо­жи­ван­ня (внутрішньо­го по­пи­ту). При цьо­му слід на­го­ло­си­ти на то­му, що ва­лют­не ре­гу­лю­ван­ня не є аль­тер­на­ти­вою рин­ко­во­му ме­ханізму існу­ван­ня ва­лют­но­го рин­ку. Рин­ко­вий ме­ханізм вста­нов­лен­ня обмінно­го кур­су пе­ред­ба­чає ли­ше за­без­пе­чен­ня од­на­ко­во­го до­сту­пу до рин­ку іно­зем­ної ва­лю­ти всіх йо­го суб’єктів. А це ажніяк не ви­клю­чає мож­ли­вості і не­обхідності ре­гу­лю­ван­ня ди­наміки обмінно­го кур­су з за­сто­су­ван­ням інстру­ментів пря­мо­го та опо­се­ред­ко­ва­но­го (че­рез вплив на до­ходність за різни­ми ак­ти­ва­ми, адек­ват­ну тор­го­вель­ну політи­ку то­що) впли­ву на по­пит та про­по­зицію іно­зем­ної ва­лю­ти за­леж­но від зміни внутрішньої та зовнішньої кон’юнк­ту­ри. Політи­ка ва­лют­но­го ре­гу­лю­ван­ня ре­алізується че­рез ме­ханізм ва­лют­них об­ме­жень і ва­лют­но­го кон­тро­лю.

За­без­пе­чен­ня ва­лют­но­го ре­гу­лю­ван­ня дер­жа­вою на прак­тиці відбу­вається шля­хом ком­плек­су за­ходів, се­ред яких важ­ли­ве місце відво­дить­ся за­ко­но­дав­чо­му ва­лют­но­му ре­гу­лю­ван­ню. Об’єктом та­ко­го ре­гу­лю­ван­ня є іно­зем­на ва­лю­та.

Розглянемо, наприклад, валютне регулювання в Україні.

Еко­номічна си­с­те­ма Ук­раїни є перехідною економікою, ва­лют­не ре­гу­лю­ван­ня в нійсклад­не і до­сить за­плу­та­не, у зв’яз­ку з чим постійно ви­ни­кає не­обхідність роз­би­ра­ти­ся з ти­ми чи інши­ми не­до­реч­но­с­тя­ми. Але, не­зва­жа­ю­чи на всю складність ук­раїнсько­го ва­лют­но­го за­ко­но­дав­ст­ва, мож­на кон­ста­ту­ва­ти, що в Ук­раїні функціонує до­сить міцна си­с­те­ма ва­лют­но­го ре­гу­лю­ван­ня і кон­тро­лю, пра­во­вою ба­зою якої є основні за­ко­но­давчі ак­ти.

В Ук­раїні ва­лют­не ре­гу­лю­ван­ня за­сто­со­вується прак­тич­но за всіма на­прям­ка­ми, пов’яза­ни­ми з опе­раціями з іно­зем­ною ва­лю­тою і зовнішньо­еко­номічною діяльністю. Ос­но­во­по­лож­ним нор­ма­тив­ним до­ку­мен­том, що виз­на­чає ре­жим за­без­пе­чен­ня та­ких опе­рацій на те­ри­торії Ук­раїни, є Де­к­рет Кабіне­ту Міністрів Ук­раїни “Про си­с­те­му ва­лют­но­го ре­гу­лю­ван­ня і ва­лют­но­го кон­тро­лю” від 19 лю­то­го 1993 ро­ку. Цим Де­к­ре­том рег­ла­мен­то­вані ос­новні виз­на­чен­ня і терміни (на­при­клад, іно­зем­на ва­лю­та, гру­пи кон­вер­тації та інші), оз­на­чені за­гальні прин­ци­пи ва­лют­но­го ре­гу­лю­ван­ня, по­вно­ва­жен­ня дер­жав­них ор­ганів, функції банків та інших кре­дит­но-фінан­со­вих ус­та­нов Ук­раїни в ре­гу­лю­ванні ва­лют­них опе­рацій, прав і обов’язків суб’єктів ва­лют­них відно­син, по­ря­док за­без­пе­чен­ня ва­лют­но­го кон­тро­лю, відповідальність за по­ру­шен­ня ва­лют­но­го за­ко­но­дав­ст­ва. Ним та­кож уза­ко­нені пра­во влас­ності на ва­лютні цінності, виз­на­че­ний ста­тус ва­лю­ти Укра­їни, по­ря­док ви­ко­ри­с­тан­ня над­хо­д­жень в іно­земній ва­люті.

Відповідно до Де­к­ре­ту Кабіне­ту Міністрів Ук­раїни “Про си­с­те­му ва­лют­но­го ре­гу­лю­ван­ня і ва­лют­но­го кон­тро­лю” ва­лютні опе­рації за участі ре­зи­дентів та не­ре­зи­дентів підля­га­ють ва­лют­но­му кон­тро­лю.

Слід на­го­ло­си­ти, що в Ук­раїні од­ним із ос­нов­них за­вдань ва­лют­но­го ре­гу­лю­ван­ня є стабільність і пе­ре­ба­чу­ваність ва­лют­но­го кур­су національ­ної гро­шо­вої оди­ниці. У зв’яз­ку із надмірною “до­ла­ри­зацією” ук­раїнської еко­номіки зміни ва­лют­но­го кур­су по­зна­ча­ють­ся прак­тич­но на всій еко­номічній си­с­темі дер­жа­ви і соціаль­но­му житті усіх верств на­се­лен­ня. Це на­сам­пе­ред відби­вається на рівні цін, що змінюється під впли­вом змін ва­лют­но­го кур­су. Особ­ливість ук­раїнської си­ту­ації по­ля­гає в то­му, що внаслідок змін ва­лют­но­го кур­су зміню­ють­ся ціни навіть на вітчиз­няні то­ва­ри та по­слу­ги, що не ма­ють імпорт­ної скла­до­вої, а курс ва­лю­ти, при­род­но, на­бу­ває підви­ще­ної соціаль­ної зна­чи­мості. Тож ви­ни­кає не­обхідність у пе­ред­ба­чу­ва­ності та пла­ну­ванні ди­наміки зміни ва­лют­но­го кур­су.

У зв’яз­ку з цим в Ук­раїні в 1998-1999 роках діяла прак­ти­ка за­сто­су­ван­ня ре­гу­ль­о­ва­но­го ва­лют­но­го кур­су в ме­жах “ко­ри­до­ру”, що за­без­пе­чувало не­обхідну пе­ред­ба­чу­ваність ва­лют­но­го кур­су і ва­лют­ної політи­ки НБУ. Пе­ре­гляд меж “ко­ри­до­ру” за­без­пе­чувався більш-менш плав­но, за­леж­но від кон­крет­ної еко­номічної си­ту­ації. Це змен­шувало вірогідність різких стрибків кур­су, а, зна­чить, за­побігало де­с­табілізу­ю­чим спе­ку­ля­тив­ним ата­кам та соціаль­ним кри­зам.

Та­ким чи­ном, ва­лют­не ре­гу­лю­ван­ня “доз­во­ляє дер­жаві закріпи­ти своє по­ло­жен­ня в си­с­темі світо­вих еко­номічних відно­син, ре­гу­лю­ва­ти кон­ку­рен­тоз­датність вітчиз­ня­них то­варів на світо­вих та національ­них рин­ках, підтри­му­ва­ти рівно­ва­гу по­пи­ту на іно­зем­ну ва­лю­ту та її про­по­зицію” [16, с. 74] і вбе­рег­ти країну від соціаль­них по­трясінь, зни­зи­ти ри­зик спе­ку­ля­тив­них атак про­ти національ­ної ва­лю­ти та відповідно — де­валь­вації.

Не­обхідно зва­жу­ва­ти й на те, що ва­лют­не ре­гу­лю­ван­ня є ли­ше однією з скла­до­вих ча­с­тин за­галь­ної еко­номічної політи­ки дер­жа­ви, і успіх еко­номічної ре­фор­ми цілко­ви­то за­ле­жить від ком­плекс­но­го за­сто­су­ван­ня стабілізаційних за­ходів. Ви­ко­ри­с­тан­ня тільки си­с­те­ми ва­лют­них об­ме­жень, без відповідних струк­тур­них змін в еко­номіці, при­ве­де ли­ше до тим­ча­со­во­го ефек­ту.

Ска­су­ван­ня ва­лют­но­го ре­гу­лю­ван­ня і ва­лют­но­го кон­тро­лю стоїть ос­таннім у спи­с­ку за­ходів лібе­ралізації і має відбу­ти­ся після ство­рен­ня умов, ко­ли національні на­ко­пи­чен­ня мож­на бу­де ут­ри­ма­ти все­ре­дині країни за до­по­мо­гою су­час­них кон­ку­рен­тоз­дат­них фінан­со­вих ме­ханізмів. На ни­ніш­ньо­му етапі еко­номічно­го роз­вит­ку Ук­раїни слід не ска­со­ву­ва­ти си­с­те­му ва­лют­но­го кон­тро­лю, а вдо­с­ко­на­ли­ти йо­го фор­ми.

Вирішен­ня про­блем еко­номічної стабілізації в Ук­раїні знач­ною мірою за­ле­жить від ство­рен­ня гнуч­кої ефек­тив­ної си­с­те­ми дер­жав­но­го ре­гу­лю­ван­ня, адек­ват­ної умо­вам рин­ко­вої еко­номіки. А однією з ос­нов­них скла­до­вих цієї си­с­те­ми є за­ко­но­дав­ча ос­но­ва ва­лют­но­го ре­гу­лю­ван­ня. Са­ме ці про­бле­ми над­зви­чай­но ак­ту­альні. При цьо­му зо­к­ре­ма слід вра­хо­ву­ва­ти не­обхідність у сти­му­лю­ванні на­ро­щу­ван­ня ек­с­порт­но­го по­тенціалу Ук­раїни, ство­ренні надійної пе­ре­по­ни на шля­ху “витікан­ня” вітчиз­ня­но­го капіта­лу за кор­дон, а та­кож у по­вер­ненні ва­лют­них коштів, що пе­ре­бу­ва­ють за ме­жа­ми національ­ної еко­номіки, а от­же, не спри­я­ють її роз­вит­ку.

Проблеми, які є в Україні, є типовими проблемами країн з перехідгною економікою. Тому, поряд із здійсненням валютного та експортного контролю, серед основних завдань цих країн можна визначити виявлення, розслідування та припинення незаконних фінансових операцій, пов'язаних з легалізацією доходів, набутих злочинним шляхом. Тому це питання також необхідно враховувати у розробці законодавства у сфері валютного регулювання.