179. Роль промислових компаній у мнто

В науково-технічній сфері активізують свою роботу промисловікомпанії та міжнародні національні компанії, виникають міжнародні (міждержавні) науково-дослідні інститути, технополіси з великою долею іноземного капіталу та експортною орієнтацією. Національна науково-технічна сфера стає зорієнтованою на зовнішній світ. Нерозуміння цієї тенденції може призвести до затратного еволюційно-стагнаційного розвитку національної науково-технічної сфери і постійного збільшення відставання в розвитку від інших країн.

В країнах з перехідною економікою можливість виходу з пропозицією науково-технічних знань та технології на міжнародний ринок є часто єдиною мотивацією. В умовах обмеженості власних фінансів на розвиток науки та техніки, на її комерціалізацію, а також при низькій платоспроможності попиту єдиним способом розвитку національної науково-технічної сфери є отримання замовлень та фінансування від іноземних агентів, держав, організацій. Інша тенденція – висококваліфіковані науково-технічні кадри не отримавши таких замовлень, мігрують в інші країни, де знаходять примінення своїх знань та вмінь. Для будь-якої країни аналіз стану та перспектив розвитку її науково-технічної сфери вже буде недостатній без врахування зовнішньоекономічного впливу.

В процесі міжнародного переміщення технологія може відігравати різну економiчну роль: виступати як товар в міжнародній торгівлі; як самостійний фактор виробництва або як спосіб збільшення ефективності інших факторів виробництва. Тому, теоретична база міжнародної передачі технологій включає теорії міжнародної торгівлі, неофакторні та неотехнологічні моделі, а сам процес міжнародної передачі технологій розглядається як об’єкт регулювання (з державного та міждержавного рівня).

Одним з найважливіших проявів НТП на рубежі століть стало формування глобальних галузей промисловості. Якщо раніше існували серйозні організаційні й економічні відмінності, наприклад, між автомобілебудуванням США, Англії, Німеччині чи Швеції, то до кінця століття ці грані практично стерлися. Завдяки серії злиттів і поглинань виникло декілька міжнародних промислових корпорацій, у рамках яких стало можливою швидке перекидання ресурсів між країнами і регіонами. Галузь інтернаціоналізувалася по стилю і методам управління, стратегіям, інноваціям і т.п. Посилення міжнародної конкуренції лише інтенсифікувало цей процес, яке захопило всі основні галузі світової економіки. У підсумку це призвело до значної зміни форм і методів здійснення базових функцій управління (виробництво, маркетинг, створення і впровадження нової продукції, інвестування).

Зокрема, промислові компанії почали здійснювати спеціалізацію виробничих відділень, розташованих у різних країнах. Розрахунок робиться на більш повне використання особливостей національних ринків, з одного боку, і особливостей ринку праці, з іншого. До початку XXI в. понад 80% усієї міжнародної торгівлі представлено товарами, виробленими промисловими компаніями. Компанії зіштовхнулися із серйозними організаційними проблемами, пов'язаними із розходженнями в законодавствах країн, їхніми традиціями і т.д. Глобалізація викликала до життя нову хвилю протекціонізму. Досить багато промислових компаній виявилися неспроможними скористатися наданими глобалізацією можливостями через нездатність оперативно реструктуризувати і змінити управлінську парадигму.