59. Українсько-чеські відносини в 1993 – 2012 рр.
Дипломатичні відносини між Україною та новоутвореною Чеською Республікою були встановлені у січні 1993 року, однак історія українсько-чеських взаємин сягає у глибину сторіч. Відомо, наприклад, що київський князь Володимир Великий одружився з чешкою, а Кунгута Ростиславна стала дружиною чеського короля Отокара ІІ з династії Пршемисловців. Поразка чехів у битві на Білій Горі (1620) призвела до значної еміграції з чеських земель на територію сучасної України. Одним з перших чехів, який залишив визначальний слід в історії України, став гетьман і автор першої української конституції Пилип Орлик.Період національного відродження слов’янських народів (кінець XVIII – друга половина ХІХ ст.) був ознаменований небувалим посиленням взаємного інтересу до народних звичаїв, фольклору, літератури. На Слов’янському з’їзді в Празі в 1848 році т.зв. "українське питання" було вперше винесено на розгляд міжнародного форуму. В 1876 році у Празі побачило світ перше нецензуроване видання „Кобзаря" У період між двома світовими війнами десятки тисяч наших співвітчизників, які змушені були залишити Україну після приходу до влади більшовиків, отримали в Чехословаччині максимально широкі можливості для реалізації своїх національних потреб. Тут друкувалися українські газети, часописи, діяли видавництва, середні та вищі навчальні заклади (зокрема, Український вільний університет), музеї, товариства тощо. У видатного чеського художника М.Швабінського у Празі вчився В.Касіян, тут жили і творили поети О.Олесь, Є.Маланюк, О.Ольжич.Нинішній етап відносин між незалежними Україною і Чеською Республікою характеризується динамічним розвитком співробітництва в політичній, економічній та культурній сферах, активним формуванням договірно-правової бази (понад 70 міждержавних, міжурядових, міжвідомчих договорів, угод та протоколів), розвитком неформальних міжлюдських контактів. Яскравим прикладом такого співробітництва є хоча б той факт, що в 1995 році Україна стала членом Ради Європи під час головування у цій організації та за активної підтримки Чеської Республіки.Особливої динаміки українсько-чеські контакти набули після того, як в 1995 та в 1997 роках відбувся обмін державними візитами Президентів України Л.Д.Кучми та Чехії В.Гавела.У 2005 році Україну відвідав наступний Глава чеської держави – В.Клаус, а у 2009 році відбувся офіційний візит до Чехії В.Ющенка.Як зазначається у схваленій Парламентом ЧР Концепції зовнішньої політики, Чеська Республіка розглядає Україну як важливу європейську країну, від якої залежить стабільність в Центральній та Східній Європі, високо оцінює політику України на євроатлантичному напрямі, докладатиме зусиль для розширення взаємовигідного українсько-чеського економічного співробітництва.Чеська Республіка підтримує євроінтеграційний курс України, твердо дотримуючись позиції, що Європейський Союз має бути відкритим для всіх європейських держав за тієї умови, що організація їхнього політичного та економічного життя відповідає визначеним критеріям, прагне відігравати провідну роль у виробленні та практичній реалізації "східного вектору" Спільної зовнішньої та безпекової політики Євросоюзу, в першу чергу, - стосовно України. Враховуючи близькість підходів двох країн з більшості актуальних питань світової політики, в т.ч. щодо оцінки ситуації в зонах конфліктів, перспективною є взаємодія при проведенні миротворчих операцій. У цьому контексті слід відзначити, що позиції України і Чехії щодо врегулювання іракської кризи були дуже близькими: обидві країни направили в регіон свої військові підрозділи до складу багатонаціональних стабілізаційних сил. Великовантажний український літак АН-124 ("Руслан") транспортував персонал та медичне обладнання чеських польових госпіталів до Кувейту та Афганістану. Однією з перших українська сторона надіслала до Чехії ліки проти можливого поширення інфекційних хвороб під час ліквідації наслідків небувалої повені у серпні 2002 року. Маючи достатньо великий досвід участі у діяльності ООН (протягом останніх років представники України і Чехії головували на сесіях ГА ООН), обидві країни є важливими партнерами з точки зору зміцнення їх позицій у цій глобальній організації, активно співпрацюють в питаннях взаємної підтримки на виборах до структур ООН. Зокрема, нещодавно Чехія підтримала кандидатури України на виборах до складу Комісії ООН з наркотичних засобів, до Виконавчої Ради ЮНЕСКО, а також до Економічної та Соціальної Ради ООН. Обидві країни мають спільну позицію щодо того, що безумовним пріоритетом у діяльності ОБСЄ має бути вжиття активних та рішучих кроків у напрямі остаточного врегулювання т.зв. "заморожених" конфліктів на територіях країн СНД. Під час свого головування протягом липня 2003 року - липня 2004 року у Вишеградській четвірці (Польща, Угорщина, Чехія, Словаччина) ЧР активно підтримала ідею істотного розширення співробітництва цього неформального міжнародного об’єднання з Україною в нових умовах членства країн четвірки в ЄС - насамперед, щодо передачі євроінтеграційного досвіду, а також у сфері юстиції та внутрішніх справ. Постійно розвиваються українсько-чеські торговельно-економічні зв’язки. Основними українськими експортерами до ЧР є Полтавський та Криворізький гірничозбагачувальні комбінати, металургійні підприємства ім. Ілліча (Маріуполь), „Азовсталь”, „Запоріжсталь”, „Алчевський”, фірма „Інтерпайп”, хімічні підприємства ВАТ „Стирол” та ВАТ „Рівнеазот”, „КриворіжНДІБудмаш”, „УкрграфітПВП”, АТ „Дніпрошина”. На ринку авіаперевезень успішно працює компанія „Аеросвіт”. Важливою складовою українсько-чеського співробітництва є реалізація спільних проектів в сфері інвестування, промислової кооперації, сільського господарства. Серед таких проектів - участь чеської сторони у модернізації діючих та спорудженні нових українських АЕС, модернізації об’єктів теплоенергетики, транспортному машинобудуванні, співробітництво у вирощуванні, переробці ріпаку та подальшому виробництві з нього в Україні біопалива, виробництво в Україні за допомогою сучасних технологій шин для колісної техніки.
- Розділ іі сучасні міжнародні відносини
- 2.Поняття зовнішньої політики,міжнародної політики та міжнародних відносин.
- 4.Проблема предмету і об*єкту сучасних міжнародних відносин. Сучасні міжнародні відносини в системі навчальних дисциплін.
- 6. Методи аналізу та дослідження міжнародних відносин.
- 8. Зміна характеру міжнародних відносин у хх ст. Вплив світових воєн.
- 9. Причини і характер Першої світової війни, співвідношення сил між головними державами та блоками.
- 10. Утворення Четвертного союзу. Дипломатична боротьба за нейтральні держави. Завершення формування двох ворожих таборів.
- 13. Паризька мирна конференція, її основні питання, хід та завершення.
- 21. Плани Дауеса та Юнга: зміст і направленість.
- 22. Пакт Бріана-Келлога та його значення.
- 24. Зовнішня політика фашистської Італії. Італо-абіссінська війна.
- 28. “Мюнхенська змова” та її наслідки.
- 30. Пакт Молотова і Ріббентропа
- 31. Співвідношення сил напередодні війни, її характер, періодизація.
- 35.Крах гітлерівської стратегії “блискавичної війни”.Міжнародне значення розгрому фашистів під Москвою, у ході Сталінградської та Курської битв
- 36. Перемоги Червоної Армії в 1944 р. Відкриття другого фронту та його міжнародне значення
- 37. Питання післявоєнного устрою в Європі на міжнародних конференціях учасників антигітлерівської коаліції (Тегеран, Ялта, Потсдам).
- 39. Нова розстановка сил на світовій арені. “Холодна війна” та її етапи
- 40. Створення воєнних блоків. Блокове протистояння (40-80-і рр. Хх ст.)
- 41. Міжнародні результати діяльності світової системи соціалізму в другій половині 40-х – 60-х рр. Хх ст.
- 42. Локальні конфлікти після Другої світової війни та їх результати і вплив на міжнародну обстановку.
- 43. Деколонізація та утворення нових незалежних держав.
- 44. Процес розрядки міжнародної напруги. Гельсінгський акт 1975 р.
- 45. Загострення міжнародних відносин в другій половині 70-х – на початку 80-х рр.
- 46. Нове політичне мислення срср у міжнародних відносинах: причини, суть, принципи.
- 47. Радянсько-американські відносини в 1985 – 1990 рр.
- 48. Проблема скорочення збройних сил і звичайних озброєнь у Європі в 1985 – 1990 рр.
- 49. Міжнародне значення революцій 1988 – 1990 рр. У країнах Центрально-Східної Європи.
- 51. Міжнародні наслідки краху срср і утворення снд
- 52. Снд в сучасних міжнародних відносинах. Інтеграційні процеси в рамках снд.
- 53. Проблеми деколонізації та постколоніального простору в 1985 – 1990 рр. Еволюція Руху неприєднання.
- 55. Ядерне роззброєння України в 1991 – 1994 рр. І світова спільнота.
- 56. Україна – нато: від програми “Партнерство заради миру” до “Хартії про особливе партнерство”.
- 58. Українсько-румунські відносини в 1991 – 2008 рр.
- 59. Українсько-чеські відносини в 1993 – 2012 рр.
- 60. Українсько-словацькі відносини в 1993 – 2012 рр.
- 61. Українсько-угорські відносини в 1991 – 2012 рр.
- 62. Українсько-польські відносини в 1991 – 2012 рр.
- 63. Українсько-російські відносини в 1991 – 2012 рр.
- 64. Українсько-німецькі відносини в 1991 – 2012 рр.
- 65. Українсько-американські відносини в 1991 – 2012 рр.
- 66. Основні принципи та засади зовнішньої політики незалежної України.
- 67. Україна в оон в 1991 – 2012 рр.
- 68. Україна в Раді Європи (1995 – 2012 рр.)
- 69. Україна – гууам: досягнення, проблеми, перспективи
- 70. Україна – очес: досягнення, проблеми, перспективи.
- 74. Від нбсє до обсє (Будапешт, 1994 р.). Основні інституції та місії обсє: суть, структура і вплив на сучасні міжнародні відносини.
- 75. Процес розширення нато на Схід в 1990-х роках.
- 76.Посилення ролі Західно - європейського Союзу в системі регіональної безпеки
- 77. Маастрихтський процес і утворення єс у 1992 р.
- 78.Єс і розвиток інтеграційних процесів у Європі в 1993 – 2012 рр.
- 80 Роль оон у сучасних міжнародних відносинах.
- 81. Основні риси сучасних системних трансформацій у країнах Центрально-Східної Європи.
- 82. Країни Вишеградської групи в системі сучасних міжнародних відносин.
- 83. Югославія у міжнародних відносинах кінця хх – початку ххі ст.
- 84. Операція “Буря в пустелі” та її наслідки.
- 85. Китай у міжнародних відносинах кінця хх – початку ххі ст.
- 88. Місце та роль Росії в сучасному геополітичному просторі Центрально-Східної Європи.
- 89. Російсько-американські відносини в 1991 – 1999 рр.
- 91. Зовнішня політика сша в 1988 – 1992 рр.
- 92. Зовнішня політика сша в 1992 – 2000 рр.
- Прогрес
- Переорієнтація на погрози з боку Аль-Каїди в Афганістані і Пакистані
- Відповідально припинення війни в Іраку
- Зупинка різанини і підтримки лівійського народу
- Зберігання ядерної зброї до рук терористів
- Сприяння миру і безпеки в Ізраїлі та на Близькому Сході
- Повторне порушення Америки альянси
- Відновлення американського лідерства в Латинській Америці
- Забезпечення енергетичної безпеки і боротьби зі зміною клімату
- 95. Зовнішня політика фрн у 1998 – 2012 рр.
- 96. Зовнішня політика Великобританії з 1990-2012 рр.
- 97. Зовнішня політика Франції в період президентства Франсуа Міттерана, Жака Ширака та Ніколя Саркозі.
- 98. Італія на міжнародній арені в період “після холодної війни”.
- 99. Основні зовнішньополітичні пріоритети Канади в 1990 – 2012 рр
- 100. Міжнародне становище і пріоритети зовнішньої політики країн Африки у 1985 – 2012 рр.
- 101. Країни латиноамериканського регіону в міжнародних відносинах кінця хх – початку ххі століття
- 102. Країни атр в міжнародних відносинах кінця хх – початку ххі ст.
- 103. Основні тенденції розвитку міжнародних відносин у Близькосхідному регіоні наприкінці хх – початку ххі ст.
- 104. Міжарабські та арабо-ізраїльські відносини в 1990-х роках у контексті проблеми близькосхідного врегулювання
- 106. Загострення арабо-ізраїльського протистояння та близькосхідної проблеми наприкінці хх – початку ххі століття
- 107. Індія та Пакистан у сучасних міжнародних відносинах регіонального характеру.
- 108. Система міжнародних відносин на початку ххі ст.: особливості та тенденції еволюції.