28. “Мюнхенська змова” та її наслідки.
Після загарбання Австрії (бер 1938 р.) німецькі апетити зросли. Своєю черговою жертвою Гітлер вибрав Чехосл. Німеч вимагала від Праги передачу Судетської області, де більшість населення становили німці. У Німеч була розгорнута широка пропагандистська акція,що показувала «нестерпне становище німецької національної меншини» у Чехословач. У відповідь Прага оголосила часткову мобілізацію. Міжн кризу, що склалася, мала розв'язати конф за участю провідних кр Євр.Напередодні конф стало відомо, що Великобр і навіть Фр, з якою у Чехосл був підписаний союзний договір про взаємодопомогу (1935.) підуть на поступки Гітлеру і не будуть відстоювати Інтереси Чехосл. СРСР, з яким у Чехосл також був підписаний військовий договір, і поставив надання військової допомоги у пряму залежність від позиції Фр.29-30 вер 1938 у Мюнхені відбулася конф за участю чотирьох дер-Німеч (Гітлер),Іт(Муссоліні),Великобрї (Чемберлен) та Фрї (Далад'є), Чехосл делегація в зал засідань не допущена . її запросили лише для того, щоб вона вислухала рішення. В обстановці повної відсутності підтримки з боку зах країн Чехосл погодилася виконати рішення конф-віддати Німеч Судетську область.Мюнхенська конф показала неспроможність Великобр та Фр зупинити німецькій експансіонізм і коштом «малих держав» Центрально-Сх Євр заспокоїти зростаючі апетити гітлерівців. Мюнхенська угода стала наступним кроком політичного «умиротворення», яке врешті-решт і призвело до Другої св війни.Гітлер, який зрозумів, шр Зах не готовий до війни і будь-що прагне ЇЇ уникнути, висував усе нові вимоги. Наступним кроком Гітлера стало розчленування Чехосл. Унаслідок складної дипломатичної гри, ініційованої Гітлером, до якої була втягнута більшість кр Євр, Йому вдалося без єдиного пострілу 15 бер 1939 окупувати Чехію. Словач отримала ілюзорну незалежність, підпорядкувавши Берліну свою внутр та зовн пол, а Закарпаття, що також належало до складу Чехосл було віддано на поталу Угорщині як винагороду за приєднання до «антикомінтернівського пакту». Основний зміст угоди: а)Судетська область відділяється від Чехосл й передається Німеч з 1 по 10 жов б)все майно,в тому числі зброя,укріплення,особисті речі, худоба,меблі громадян,має залишатися на місці; в)Чехосл повинна задовольнити територіальні претензії Польщі та Угорщини. наслідки Мюнхенської конфї:1. Це була цинічна змова Анг та Фр з фашистськими держ за спИною Чехосл про її розчленування, «миротворчість» за чужий рахунок. 2.Мюнхенська змова фактично означала поразку самої політики «невтручання» й «умиротворення» фашистських агресорів. Гітлер цинічно визнавав, що піде на будь-які угоди, щоб потім їх порушити заради своїх інтересів. Мюнхенська політика «умиротворення» агресорів через 11 місяців призвела до війни між самими «мюнхенцями».3. «Мюнхенський мир» за одну ніч перетворив Фр на жалюгідну другосортну кр, позбавивши її союзників й загальної поваги, Анг ж завдав такого нищівного удару, якого вона не знала в останні 200 років. 4. 3 вини зах держ зазнала поразки й радянська політика щодо створення системи колективної безпеки в Євр. СРСР залишався єдиною державою, яка осудила Німеч й послідовно виступала за колективне отримання агресорів. 5. Мюнхенські рішення докорінно змінили стратегічне становище в Євр. Через 5 із половиною місяців Чехосл держ перестала існувати. Над Польщею з трьох боків нависли німецькі Збройні сили. Мюнхен став прологом до нової світової війни.В 1938 р. була втрачена реальна можливість запобігти світовій катастрофі.Мюнхенська змова західних держав не тільки стала прологом до другої світової війни, вона її наблизила.
29. АНГЛО-ФРАНКО-РАДЯНСЬКІ ПЕРЕГОВОРИ. РАДЯНСЬКО-НІМЕЦЬКИЙ ПАКТ
Звідтоді як потерпіла крах політика «колективної безпеки», кожна із сторін почала діяти у власних інтересах, використовуючи переговори як ширму для таємних домовленостей. Водночас парламенти Анг і Фр проголосували за великі військові асигнування. Вони домовилися про надання взаємної допомоги, якщо одна із них стане жертвою агресії третьої держави. Англо-французькі гарантії і допомога були обіцяні багатьом європейським державам.Фр підписала з Польщею договір про військовий союз, а Анг договір про взаємодопомогу. Проте час підготовки до відсічі агресору було втрачено. Антифашистські сили у Євр були роз'єднані, міждержавні протиріччя неврегульовані. Становище у Євр все більше ускладнювалося. Наприкінці квітня 1939. Німеч розірвала морську угоду з Анг і пакт про ненапад із Польщею. У травні 1939р. Гітлер і Муссоліні підписали «Сталевий пакт» про військово-політичний союз, що викликало тривогу у Фр та Анг.12 сер 1939 у Москві між делегаціями Анг, Фр І СРСР розпочалися переговори з військових питань. Мова йшла про об'єднання зусиль перед загрозою війни. Переговори почалися невдало. Англо-французька сторона хотіла сформулювати лише загальні принципи воєнних угод. СРСР пропонував Анг і Фр нав'язати військове співробітництво Польщі, Румунії та державам Прибалтики. Підступність радянської політики полягала в тому, що більшовицький уряд посилався на відсутність спільного кордону з Німеч. Для ефективної боротьби з агресором Рум і Пол повинні були пропустити Червону армію через свою територію.Московський уряд наполягав на зміцненні зах кордонів Латвії та Естонії, які межували з СРСР, Ігноруючи безпеку їх сх кордонів. Таким чином переговори зайшли у безвихідь, спричинивши дипломатичну кризу.Великобр почала шукати домовленостей з Гітлером, котрий демагогічне обіцяв піти на певні поступки. Пол кола США намагалися не втручатися у євр-ку пол. Уряди Пол й Рум відмовлялися пропустити радянські війська через свою тер-ю, справедливо розцінюючи це як загрозу державній незалежн.Влітку 1939 СРСР і Німеч розпочали пошук взаємовигідної домовленості за рахунок третіх держав.Починаючи з травня 1939 р.,між урядами Німеч і СРСР відбувалися неодноразові контакти для обговорення питань взаємозближення.В той час як фашизм не приховував своїх агресивних прагнень, СРСР у 1938-1939рр. за будь-яких обставин не хотів бути втягненим у війну Гітлера із Зах. Радянський Союз розраховував вступити у спілку з переможцем майбутньої війни, боявся бути втягненим одночасно у війну з Яп та Німеч, намагався недопустити бойових дій на своїй території.Отож пропозиція Німеч підписати договір про ненапад строком на 10 років повністю відповідала розрахункам і намірам Москви. 23 серпня 1939 р. в Москві такий договір було підписано. Водночас В.М.Молотов та Ґ.Ріббентроп підписали секретний протокол про розподіл сфер впливу у Східній Європі. ХІД ВІЙНИ НА РАДЯНСЬКО-НІМЕЦЬКОМУ ФРОНТІФашистські війська ще ніде не зустрічали такого опору І не мали таких великих втрат, як на радянсько-німецькому фронті.Гітлер та його генерали вважали одним із найголовніших завдань війни завоювання Москви. Німецьке командування дійшло до висновку, що успішний наступ на Москву можливий тільки після знищення військових сил в Укр,які загрожували правому флангу групи армій «Центр». Тому Гітлер віддав наказ повернути частину військ на Укр. 10 лип 1941. на підступах до Києва почалися запеклі бої. Тільки 19 вересня німці взяли Київ Оборона Києва відіграла важливу роль у зриві гітлерівського плану «блискавичної війни».ЗО вер 1941розпочався новий наступ групи армій «Центр», головний удар якої був спрямований на Москву. Німці мали значні переваги у зброї і в живій силі. Гітлерівці розраховували швидко оволодіти Москвою. Основний удар був нанесений 2 жов1941військам Зах фронту. Німці прорвалися в межі Московської області.20 жов Держ Комітет Оборони оголосив Москву в стані облоги. На її оборону було кинуто всі наявні сили, стягувались нові частини і техніка. Наприк жовтня фронт зупинився у 100 км від Москви. Форсований наступ нім-фашистських армій на Москву провалився.15-Іб лист німецьке військ командування почало другий генеральний наступ. На деяких ділянках фронту вони наблизились до столиці, але прорватися не змогли.5 гр. Радян війська розпочали контрнаступ під Москвою, Тихвіном і Ростовом, який переріс у загальний наступ на широкому фронті від Ладозького озера до Чорного моря. Таким чином, стратегія «блискавичної війни» і «план Барбаросса» зазнали краху.Внаслідок грудневого наступу стратегічна ініціатива на всьому Сх фронті повністю перейшла до радян-го командування.
- Розділ іі сучасні міжнародні відносини
- 2.Поняття зовнішньої політики,міжнародної політики та міжнародних відносин.
- 4.Проблема предмету і об*єкту сучасних міжнародних відносин. Сучасні міжнародні відносини в системі навчальних дисциплін.
- 6. Методи аналізу та дослідження міжнародних відносин.
- 8. Зміна характеру міжнародних відносин у хх ст. Вплив світових воєн.
- 9. Причини і характер Першої світової війни, співвідношення сил між головними державами та блоками.
- 10. Утворення Четвертного союзу. Дипломатична боротьба за нейтральні держави. Завершення формування двох ворожих таборів.
- 13. Паризька мирна конференція, її основні питання, хід та завершення.
- 21. Плани Дауеса та Юнга: зміст і направленість.
- 22. Пакт Бріана-Келлога та його значення.
- 24. Зовнішня політика фашистської Італії. Італо-абіссінська війна.
- 28. “Мюнхенська змова” та її наслідки.
- 30. Пакт Молотова і Ріббентропа
- 31. Співвідношення сил напередодні війни, її характер, періодизація.
- 35.Крах гітлерівської стратегії “блискавичної війни”.Міжнародне значення розгрому фашистів під Москвою, у ході Сталінградської та Курської битв
- 36. Перемоги Червоної Армії в 1944 р. Відкриття другого фронту та його міжнародне значення
- 37. Питання післявоєнного устрою в Європі на міжнародних конференціях учасників антигітлерівської коаліції (Тегеран, Ялта, Потсдам).
- 39. Нова розстановка сил на світовій арені. “Холодна війна” та її етапи
- 40. Створення воєнних блоків. Блокове протистояння (40-80-і рр. Хх ст.)
- 41. Міжнародні результати діяльності світової системи соціалізму в другій половині 40-х – 60-х рр. Хх ст.
- 42. Локальні конфлікти після Другої світової війни та їх результати і вплив на міжнародну обстановку.
- 43. Деколонізація та утворення нових незалежних держав.
- 44. Процес розрядки міжнародної напруги. Гельсінгський акт 1975 р.
- 45. Загострення міжнародних відносин в другій половині 70-х – на початку 80-х рр.
- 46. Нове політичне мислення срср у міжнародних відносинах: причини, суть, принципи.
- 47. Радянсько-американські відносини в 1985 – 1990 рр.
- 48. Проблема скорочення збройних сил і звичайних озброєнь у Європі в 1985 – 1990 рр.
- 49. Міжнародне значення революцій 1988 – 1990 рр. У країнах Центрально-Східної Європи.
- 51. Міжнародні наслідки краху срср і утворення снд
- 52. Снд в сучасних міжнародних відносинах. Інтеграційні процеси в рамках снд.
- 53. Проблеми деколонізації та постколоніального простору в 1985 – 1990 рр. Еволюція Руху неприєднання.
- 55. Ядерне роззброєння України в 1991 – 1994 рр. І світова спільнота.
- 56. Україна – нато: від програми “Партнерство заради миру” до “Хартії про особливе партнерство”.
- 58. Українсько-румунські відносини в 1991 – 2008 рр.
- 59. Українсько-чеські відносини в 1993 – 2012 рр.
- 60. Українсько-словацькі відносини в 1993 – 2012 рр.
- 61. Українсько-угорські відносини в 1991 – 2012 рр.
- 62. Українсько-польські відносини в 1991 – 2012 рр.
- 63. Українсько-російські відносини в 1991 – 2012 рр.
- 64. Українсько-німецькі відносини в 1991 – 2012 рр.
- 65. Українсько-американські відносини в 1991 – 2012 рр.
- 66. Основні принципи та засади зовнішньої політики незалежної України.
- 67. Україна в оон в 1991 – 2012 рр.
- 68. Україна в Раді Європи (1995 – 2012 рр.)
- 69. Україна – гууам: досягнення, проблеми, перспективи
- 70. Україна – очес: досягнення, проблеми, перспективи.
- 74. Від нбсє до обсє (Будапешт, 1994 р.). Основні інституції та місії обсє: суть, структура і вплив на сучасні міжнародні відносини.
- 75. Процес розширення нато на Схід в 1990-х роках.
- 76.Посилення ролі Західно - європейського Союзу в системі регіональної безпеки
- 77. Маастрихтський процес і утворення єс у 1992 р.
- 78.Єс і розвиток інтеграційних процесів у Європі в 1993 – 2012 рр.
- 80 Роль оон у сучасних міжнародних відносинах.
- 81. Основні риси сучасних системних трансформацій у країнах Центрально-Східної Європи.
- 82. Країни Вишеградської групи в системі сучасних міжнародних відносин.
- 83. Югославія у міжнародних відносинах кінця хх – початку ххі ст.
- 84. Операція “Буря в пустелі” та її наслідки.
- 85. Китай у міжнародних відносинах кінця хх – початку ххі ст.
- 88. Місце та роль Росії в сучасному геополітичному просторі Центрально-Східної Європи.
- 89. Російсько-американські відносини в 1991 – 1999 рр.
- 91. Зовнішня політика сша в 1988 – 1992 рр.
- 92. Зовнішня політика сша в 1992 – 2000 рр.
- Прогрес
- Переорієнтація на погрози з боку Аль-Каїди в Афганістані і Пакистані
- Відповідально припинення війни в Іраку
- Зупинка різанини і підтримки лівійського народу
- Зберігання ядерної зброї до рук терористів
- Сприяння миру і безпеки в Ізраїлі та на Близькому Сході
- Повторне порушення Америки альянси
- Відновлення американського лідерства в Латинській Америці
- Забезпечення енергетичної безпеки і боротьби зі зміною клімату
- 95. Зовнішня політика фрн у 1998 – 2012 рр.
- 96. Зовнішня політика Великобританії з 1990-2012 рр.
- 97. Зовнішня політика Франції в період президентства Франсуа Міттерана, Жака Ширака та Ніколя Саркозі.
- 98. Італія на міжнародній арені в період “після холодної війни”.
- 99. Основні зовнішньополітичні пріоритети Канади в 1990 – 2012 рр
- 100. Міжнародне становище і пріоритети зовнішньої політики країн Африки у 1985 – 2012 рр.
- 101. Країни латиноамериканського регіону в міжнародних відносинах кінця хх – початку ххі століття
- 102. Країни атр в міжнародних відносинах кінця хх – початку ххі ст.
- 103. Основні тенденції розвитку міжнародних відносин у Близькосхідному регіоні наприкінці хх – початку ххі ст.
- 104. Міжарабські та арабо-ізраїльські відносини в 1990-х роках у контексті проблеми близькосхідного врегулювання
- 106. Загострення арабо-ізраїльського протистояння та близькосхідної проблеми наприкінці хх – початку ххі століття
- 107. Індія та Пакистан у сучасних міжнародних відносинах регіонального характеру.
- 108. Система міжнародних відносин на початку ххі ст.: особливості та тенденції еволюції.