31. Співвідношення сил напередодні війни, її характер, періодизація.

Друга світова війна нале­жить до числа найважливіших історичних подій XX ст. Вона три­вала 6 років, охопила майже всі континенти. У ній взяло участь понад 60 держав, її масштаби набагато перевищували масштаби Першої світової війни.До причин Другої світової війни необхідно віднести:По-перше, утвердження фашистських тоталітарних режимів у низці країн, що повели наступ на традиційні демократичні завою­вання, досягнуті людством, здійснювали політику войовничого шовінізму, расизму, нехтування елементарних людських прав і свобод.По-друге, загострення суперечностей між двома коаліціями великих держав, одна з яких у складі Німеччини, Японії та Італії прагнула до нового переділу світу, захоплення колоній, джерел сировини та ринків збуту.По-третє, розв´язанню війни сприяла політика вседозволеності стосовно агресорів, що її проводили Англія і Франція, а також без­посередня підтримка агресора з боку СРСР (пакт Молотова — Ріббентропа).Найбільші держави агресивного блоку — Німеччина та Япо­нія — прагнули до світового панування. 10 лютого 1939 p., висту­паючи на секретній нараді військового командування, Гітлер так визначив мету своєї політики: а) панування в Європі; б) світове панування на століття. Стратегічна мета Японії полягала в «об´єд­нанні восьми кутів світу під одним дахом» (тобто під владою Япо­нії). Італія прагнула до перетворення Середземного моря в Італій­ське озеро і повернення собі колишніх володінь стародавньої Римської імперії.Характер Другої світової війни став національно-визвольним з боку країн, що стали жертвою фашистської агресії. Загроза, яка нависла над людством у результаті ескалації фашистської агресії, привела до об´єднання держав з різним суспільно-економічним устроєм: Радянського Союзу — тоталітарної держави, де панувала сталінська диктатура з демократичними країнами Заходу — Вели­кобританією та США.В історичній науці існують різні варіанти періодизації Другої світової війни. Найчастіше її поділяють на 5 періодів.Перший період — початок світової війни: від нападу Німеч­чина на Польщу до агресії на СРСР (1 вересня 1939 р. — 22 червня 1941 р.)- Він характеризується значними військовими успіхами Німеччини. До літа 1941 р. було окуповано всю Західну Європу крім Британських островів й увесь Балканський півострів.Другий період — розширення фашистської агресії: від нападу Німеччини на СРСР до початку контрнаступу радянських військ біля Сталінграду й англо-американських військ у Північній Африці (22 червня 1941 р. — листопад 1942 p.). Це був крах плану «блискавичної війни» Німеччини проти СРСР. 8 грудня 1941 р. у війну вступили США, військові дії велись у планетар­ному масштабі.Третій період —- докорінний перелом у ході Другої світової війни: від осінніх перемог військ антигітлерівської коаліції до відкриття в Західній Європі Другого фронту (листопад 1942 р. — 6 червня 1944 p.). Цей період розпочався перемогою радянських військ біля Сталінграда (лютий 1943 p.), яка означала докорінний перелом у війні, остаточно закріплений у битві під Курськом (липень-серпень 1943 р.) та успішними діями англо-американ­ських військ у Північній Африці та Італії (весна-літо 1943 p.).Четвертий період — розгром фашизму в Європі: від відкриття Другого фронту на Північній Франції та наступу радянських військ у Білорусії до капітуляції Німеччини (червень 1944 р. — 9 травня 1945 p.). Період характеризується успішними операціями військ антигітлерівської коаліції на Західному і Схід­ному фронтах, розломом фашистського блоку і беззастережною капітуляцією Німеччини.П´ятий період — розгром Японії: від капітуляції Німеччини до капітуляції Японії (9 травня — 2 вересня 1945 p.). Це було завер­шенням Другої світової війни.11 квітня 1939 р. Гітлер затвердив так званий «Білий план», який передбачав напад на Польщу та її окупацію.Аби виправдати агресію, увечері 31 серпня група перевдягне­них у польську форму есесівців захопила радіостанцію власного прикордонного міста Глейвіц. Після цього Гітлер заявив, що Польща «не хоче поважати німецьких кордонів» і Німеччина «повинна відповісти на силу силою». Німецькі війська рано-вранці 1 вересня без оголошення війни вторглися на територію Польщі.У відповідь на це 3 вересня Великобританія та Франція оголосили війну Німеччині. Разом з Англією у війну вступили її домініони: Канада, Австралія, Нова Зеландія, Південно-Африканський Союз. СІЛА оголосили про нейтралітет. Японія та Італія залишилися поки що «невоюючими» союзниками Німеччини.

Так розпочалася Друга світова війна.

32. Напад нацистської Німеччини на Польщу. Вступ у війну Великої Британії та Франції. Позиція США. Політичні події “дивної війни” на Заході.Напередодні війни фашистський уряд поставив перед Польщею вимогу передати Німечі Данціг (Гданськ), який мав статус вільного міста, і надати право прокласти через польський коридор німецькі автостради й залізницю. Гебельсівська пропаганда почала звинувачувати польський уряд у дискримінації німецького населення, що проживало на території Польщі. 28 кв 1939 р. Німеччина розірвала німецько-польський договір 1934р. про ненапад.Намагаючись виправдати свої агресивні дії перед світовою громадськістю та власним народом, гітлерівці здійснили підступну провокацію, яка послужила приводом до початку другої світової війни.Увечері 31 сер група озброєних есесівців, переодягнених у польську форму, увірвалася в приміщення радіостанції прикордонного міста Глейвіц і захопила її. Кілька разів вистріливши перед мікрофоном, гітлерівці зачитали польською мовою текст, що закликав до війни з Німеччиною. Незабаром усі радіостанції Німеччини передали в ефір екстренне повідомлення про напад польської армії на німецьку територію. Подібні провокації були здійснені за наказом гітлерівського командування і на інших ділянках німецько-польського кордону. Напад у Глейвіці був використаний як привід для нападу на Польщу.1 вер 1939 р. гітлерівська авіація нанесла бомбові удари по головних комунікаціях, аеродромах, промислових і воєнних об'єктах, економічних та адміністративних центрах країни. Сухопутні війська вермахту, що вдерлися в Польщу з території Силезії (група армій «Центр» під командуванням генерал-полковника Г.Рундштедта), Померанії! Сх Пруссії (група армій «Північ» під командуванням генарал-полковника Ф.Бока), отримали наказ наступати на Варшаву. Німецький лінкор «Шлезвіг-Гольдштейн» відкрив ураганний вогонь по півострову Вестерплатте.Протягом кількох днів у вир другої світової війни були втягнуті великі й малі держави. З вер 1939 р. уряди Анг і Фр оголосили війну Німеч, але понад сім місяців ніяких бойових дій на Зах фронті не велося. Цей період іронічно називали «дивною» війною. Оголосивши війну Німеччині в сент 1939., Великобр і Фр фактично не почали проти неї серйозних бойових дій. Протистояння обох угрупувань в основному проектувалося на сферу дипломатії, політики та економіки. Основна увага була приділена не військовим операціям, - по суті справи, вони велися лише на периферійних напрямах, - а пошуку союзників і організації коаліцій, здатних забезпечити відповідної угрупованню держав явна перевага над її супротивниками. Основні учасники світової війни, по суті, не були готові до вирішальної сутички і продовжували готуватися до неї. При цьому військово-економічна машина Німеччини працювала більш злагоджено та ефективно, повною мірою використовуючи ресурси вже поставлених нею під свій контроль європейських країн. Маховик військового виробництва в Британській імперії ще тільки розвертався. Повільно і непослідовно готувала себе до війни Франція.Проте на морі німецький флот потопив понад 400 торгових англійських і французьких кораблів. У свою чергу англійці знищили 27 німецьких підводних човнів.З вересня у війну вступили Австралія, Нова Зеландія та Індія, 10 вересня — Канада і Південно-Африканський Союз. США заявили про свій «нейтралітет», хоча з наростанням воєнних дій все більше орієнтувалися на зближення з Англією та Францією.

33. Вступ радянських військ на територію Польщі. Міжнародне значення включення до складу СРСР Західної України та Західної Білорусії, країн Балтії і Північної Буковини.Початку Другої світової війни передувало укладення 23 серпня 1939 р. радянсько-німецького пакту про ненапад, розрахованого на десять років. Додатково до цього договору було підписано таємний протокол, яким «розмежовувалися сфери інтересів» сторін. Це «розмежування» разом із підписаним у вересні 1939 р. «Договором про дружбу та державний кордон» означало згоду уряду Німеччини на приєднання до Радянського Союзу польської частини Західної України, Західної Білорусії, Литви, Латвії і Естонії. Зі свого боку, Німеччина дістала повну свободу дій в Європі, забезпечила собі постачання з Радянського Союзу воєнно-стратегічних матеріалів і продовольства.Таємна угода між Німеччиною і Радянським Союзом проілюструвала імперську суть обох держав, цинічне ігнорування їхнім керівництвом загальноприйнятих у цивілізованому світі принципів міжнародних відносин.Радянсько-німецький договір розв'язав А. Гітлеру руки для агресії в Європі. 1 вересня 1939 р. нацистські війська вторгли-ся в межі Польщі. Англія і Франція, зв'язані з Польщею союзними договорами, оголосили Німеччині війну.Ці події поклали початок Другій світовій війні.Включення Західної України до складу СРСР Польське командування не змогло організувати ефективної відсічі загарбникам. Незважаючи на впертий опір деяких частин польської армії, фронт швидко відкочувався на схід. Певні надії в умовах назріваючої катастрофи покладалися на західноукраїнські й західнобілоруські землі. Спираючись на їхні матеріальні й людські ресурси, польський уряд сподівався продовжити боротьбу з агресором.Але 17 вересня ці надії розвіялися: за погодженням із німецьким керівництвом польсько-радянський кордон перейшла Червона армія. Це означало фактичний вступ Радянського Союзу в Другу світову війну і пов'язаний з нею поділ світу. У Галичині та на Волині наступали війська Українського фронту (війська Київського Особливого військового округу) під командуванням С. Тимошенка, в Західній Білорусії - війська Білоруського фронту (війська Білоруського Особливого військового округу) під командуванням М. Ковальова. Перевага радянських частин була величезною. Через добу, вночі 18 вересня, польський уряд і головне командування армії переїхали до Румунії, наказавши фронтовим командирам, не «вступаючи з більшовиками в бій», відводити війська до румунського кордону. 22 вересня радянські частини ввійшли у Львів, а через деякий час уся територія, поділена за таємною радянсько-німецькою угодою, опинилася під контролем Червоної армії. До рук чекістів потрапило багато полонених польських військовослужбовців. Серед них були українці, які служили в польській армії з 1 вересня 1939 р. Доля багатьох із них склалася трагічно. У квітні - травні 1940 р. у Катинському лісі під Смоленськом, а ще раніше - під Харковом та в інших місцях було розстріляно понад 15 тисяч польських офіцерів - від молодших командирів до генералів.Західноукраїнське населення з надією на краще зустрічало Червону армію. Цьому сприяла, зокрема, та обставина, що радянська офіційна пропаганда пояснювала перехід польсько-радянського кордону прагненням запобігти окупації краю нацистами. До того ж поляки, відступаючи під тиском німецьких і радянських військ, часто зривали свою злість на цивільному українському населенні, не зупиняючись перед убивствами мирних жителів. Звичайним явищем було знищення охороною польських тюрем в'язнів-українців.В умовах, коли населення нічого не знало про таємні угоди між СРСР і Німеччиною, радянська пропаганда мала певний психологічний ефект. Слід зауважити також, що західні українці споконвічно прагнули до єднання зі своїми східноукраїнськими братами. Значну роль у формуванні образу радянського солдата як визволителя відігравало й тривале польсько-ук-раїнське протистояння на західноукраїнських землях.Що ж до польського населення Галичини та Волині, то воно вороже зустріло прихід Червоної армії, розцінивши його як «удар у спину». Воно було переконане, що на той час можливості боротьби польської держави з нацистами ще не були вичерпані.Для узаконення радянського режиму у Львові 22 жовтня під пильним контролем нових властей було проведено вибори до Народних зборів. Хоча формально вибори відбувалися на засадах загального прямого виборчого права, вони провадилися за офіційним безальтернативним списком кандидатів. Наприкінці жовтня Народні збори прийняли Декларацію про возз'єднання Західної України з Радянською Україною в складі СРСР. У листопаді відбулися сесії Верховної Ради СРСР і Української РСР, які ухвалили закони про включення Західної України до складу СРСР і возз'єднання її з Українською РСР.Включення   до складу СРСР Північної Буковини і  придунайських українських земель У червні 1940 р. уряд СРСР зажадав від Румунії очищення від її військ Бессарабії, а також частини Північної Буковини, де проживало переважно українське населення. Не маючи підтримки від Німеччини, уряд Румунії віддав своїм військам наказ залишити вказані в ультиматумі території. Там була встановлена радянська влада. Північна Буковина і приду-найські українські землі ввійшли до складу УРСР. Законодавче закріплення нових територій у складі Радянського Союзу відбулося шляхом створення нової союзної республіки — Молдавської РСР і поділу території Бессарабії між Молдавською та Українською РСР. До складу Молдавії увійшла також частина українських історичних земель Придністров'я, де ще в 1924 р. у складі УСРР була утворена Молдавська Автономна Радянська Соціалістична Республіка. Включивши західноукраїнські землі до складу СРСР, сталінське керівництво розгорнуло політику їх радянізації. Була ліквідована стара система управління і впроваджувалася нова, радянська. По-ляків-чиновників заступили новоприбулі службовці. Це були відряджені з України працівники партійного, державного чи господарського апарату, здебільшого малоосвічені, малоквалі-фіковані виконавці, які часто-густо не знали української мови, звичаїв місцевого населення. До участі в керівних органах допускалися й поодинокі члени Компартії Західної України. Деякі заходи нових властей дістали у краї схвалення. Національна інтелігенція вітала розширення мережі українських шкіл, українізацію вищої освіти. Львівський університет ім. Яна Кази-мира було перейменовано на ім. Івана Франка. Львівський оперний театр був українізований і перейменований в Театр опери і балету ім. Івана Франка. Відкривалися нові українські газети.Вводилося безплатне медичне обслуговування. Це особливо імпонувало сільському населенню, яке здебільшого взагалі не знало, що таке стаціонарна медична допомога. Симпатії до нової влади збереглися навіть попри її наміри здійснити докорінну ломку старих, заснованих на приватній власності, економічних структур. Річ у тому, що спершу перетворення в економіці мало торкалися інтересів українського населення, бо промисловість, торгівля і велике землеволодіння перебували в основному в руках поляків чи євреїв. Однак після націоналізації близько 2 тис. промислових підприємств, переважна кількість яких були середніми і дрібними, різко знизилась їхня ефективність, що негативно позначилося на становищі більшості населення. Подібні процеси відбувались і на селі. Поміщиків і заможних селян позбавляли землі, реманенту, худоби. Попервах було оголошено, що все це перейде найбіднішим селянам -переважно українцям, проте з часом у краї розгорнулася примусова колективізація, яка позбавляла селян не лише виділеного радянською владою, а й нажитого батьками та дідами.Нові власті принесли в Західну Україну жорстокий політичний терор. Органами НКВС були розгромлені всі політичні партії і громадські об'єднання, у тому числі особливо шановані населенням «Просвіти». їхніх керівників та значну кількість членів оголосили «ворогами народу» й ув'язнили. Арешту підлягали власники фабрик і заводів, адвокатських контор, банків, кооперативних об'єднань, чиновники, священики, відставні офіцери, крупні, а часто й середні землевласники й усі ті, кого режим вважав «куркулями». Серед заарештованих було багато студентів, учнів-старшокласників, учителів, представників інших категорій місцевої інтелігенції. Без пред'явлення звинувачень, без слідства й суду їх тримали у переповнених в'язницях, а потім вагонами для худоби разом із членами сімей переправляли до східних районів СРСР.Інколи розправам надавали видимість законності. Робилося це переважно для того, щоб залякати населення, зламати його опір. Наприклад, у січні 1941 р. у Львові НКВС організував гучний процес над 59 членами ОУН. Підсудними на цьому процесі були в основному студенти та учні, наймолодша серед яких - 15-літня дівчина. Лише один із підсудних не витримав тортур і дав свідчення проти товаришів. Після триденного процесу 42 особи, у тому числі 11 дівчат, були засуджені до смертної кари, інші - до десятилітнього ув'язнення.Документи свідчать про величезні масштаби репресій: у ЗахіднійУкраїні в 1939-1941 рр. було ув'язнено понад 10 % населення краю. Найчастіше жертвами розправ ставали поляки, але подібна доля спіткала й сотні тисяч українців.Об'єднання всіх українських земель у складі УРСР мало, без сумніву, велике позитивне значення. Вперше за кілька століть своєї історії українці опинилися в межах однієї держави. Але принесений на багнетах Червоної армії репресивний режим остаточно переконав західноукраїнське населення в тому, що його майбутнє не в інтеграції в Радянський Союз, а у творенні незалежної соборної української держави.

34. Напад Німеччини на СРСР. Зміна характеру війни. Утворення антигітлерівської коаліції.22 чер 1941 гітлерівські війська напали на Рад Союз. Цей факт примусив уряди багатьох країн світу по-новому подивитися на зовн пол Гітлера. Співвідношення політичних сил у світі змінилося не на користь Німеч. У той же день Вінстон Черчілль (прем'єр-міністр Велик) виступив по радіо Із заявою про те. що його уряд надасть Росії екон і технічну допомогу. 24 чер 1941 р. виступив із заявою про допомогу СРСР президент США Франклін Рузвельт.12 лип 1941в Москві відбулася конф представників СРСР,Вел.Бр.та США. на якій обговорювалося питання про взаємні поставки зброї, військових і сировинних матеріалів. Конф заклала основу для створення антигітлерівської коаліції.Сгалін звернувся до Черчілля у лип 1941 з вимогою про відкриття другого фронту- Та англ уряд у відповідь лише пообіцяв воєнні поставки та кредит. Тоді рад уряд почав налагоджувати дипл відн з еміграційними урядами Польщі та Чехосл. У лип 1941. між цими країнами були підписані договори про взаємодопомогу у війні проти фашистської Німеч. На тер-ії Рад Союзу були сформовані іноземні військові частини.9-14 сер1941 була підписана англо-амер декларація «Атлантична хартія». 24 08 до них приєднався СРСР. Це був продовженням спільної боротьби проти Гіглера. США кредитували СРСР на суму 1 млрд доларів. А на Московській конф (29.09.1941) Анг,США та СРСР підписати угоду про допомогу останньому. У гр 1941США заявили про свій вступ у війну.1.01.1942 р. у Вашингтоні 26 держав, у т.ч. СРСР,США і Великобр, підписали Декларацію Об'єднаних Націй. Вони зобов'язувалися використати всі ресурси в боротьбі проти фашистів і не укладати сепаратного миру з агресором.Наступний договір був підписаний між СРСР та Великбр у Лондоні у тр1942 Обидві сторони зобов'язувались співробітничати в боротьбі проти гітлерівців. Умови договору поширювались і на післявоєнний час. Незабаром відбулися переговори у Вашингтоні між радянськими та американськими урядами. Було досягнуто домовленості про взаємодопомогу у війні проти Німеч. Обидві країни домовились постачати одна одній оборонні матеріали, інформацію,здійснювати економічне співробітництво. Переговори закінчились підписанням радянсько-американського договору. 11.06.1942р. Угоди в Лондоні та Вашингтоні завершили формування антигітлерівської коаліції.Але основне питання у боротьбі з фашизмом - відкриття Другого фронту в Європі — залишилося відкритим. Уряди Англії і США не хотіли ризикувати життям сотень тисяч своїх співвітчизників і накопичували матеріальні ресурси та військову техніку, щоб мати безперечну перевагу над вермахтом. Черчілль і Рузвельт нарешті пообіцяли відкрити другий фронт у серпні - вересні 1943р. та це залишилось тільки обіцянкою.Війна виявила збіг корінних національних інтересів держав, яким загрожував німецький фашизм та японський мілітаризм.Велике значення у зміцненні антигітлерівської коаліції мала Тегеранська конференція (28.11 - 1.12.1943). Керівники урядів США. Англії та СРСР домовились про відкриття другого фронту у травні 1944 р.. про післявоєнний устрій Німе ччини, польські кордони тощо.