106. Загострення арабо-ізраїльського протистояння та близькосхідної проблеми наприкінці хх – початку ххі століття
Арабо-ізраїльський конфлікт - протистояння між низкою арабських країн, а також арабськими воєнізованими радикальними угрупованнями, підтримуваними частиною корінного арабського населення підконтрольних (окупованих) Ізраїлем палестинських територій, з одного боку, і сіоністським рухом, а потім і Державою Ізраїль, з іншого. Хоча Держава Ізраїль було створено тільки в 1948 році, фактично історія конфлікту охоплює близько століття, починаючи з кінця XIX століття, коли було створено політичне сіоністський рух, що поклало початок боротьбі євреїв за власну державу.Після розпаду Османської імперії в результаті її поразки у Першій світовій війні конфлікт між євреями-сіоністами і арабським населенням Палестини зводився, головним чином, до територіальних домаганням обох сторін на підмандатну Палестину. В ході розжарену ситуацію в другій чверті XX століття до геополітичної складової додалися також релігійна і культурна, підсилюють міжнаціональну ворожнечу. У 1948 році сусідні арабські країни оголосили війну новоствореному єврейській державі. Таким чином, конфлікт вийшов за межі Палестини і переріс у конфлікт між Ізраїлем та всіма іншими арабськими державами в регіоні. З підписанням мирного договору з Єгиптом (в 1979 році) і з Йорданією (1994 року) число ворожих Ізраїлю держав скоротилося. В рамках великомасштабного арабо-ізраїльського конфлікту прийнято виділяти регіональний Палестино-ізраїльський конфлікт, обумовлений, в першу чергу, зіткненням територіальних інтересів євреїв і арабів, що проживають в Палестині. В останні роки саме цей конфлікт є джерелом політичної напруженості і відкритих збройних зіткнень в регіоні.період, протягом якого на частині території розпалася Османської імперії на Близькому Сході був встановлений режим управління Великобританії за мандатом Ліги Націй, увійшов в історію, як «Британський мандат». Він тривав з 1922 до 15 травня 1948. Йому на зміну прийшов План ООН по розділу Палестини. Цей план, ухвалене 29 листопада 1947 року передбачав припинення британського мандата в Палестині до 1 серпня 1948 року і рекомендував створення на її території двох неназваних держав: єврейської та арабської. Єрусалим і Віфлеєм, згідно з рішенням ООН, повинні були стати територією під міжнародним контролем. Неприйняття плану з боку арабського співтовариства, яке вважало його несправедливим по відношенню до арабів, стало причиною початку Арабо-ізраїльської війни 1947-1949 рр..З тих пір конфлікти між арабами і євреями не припинялися. Було принятно кілька спроб залагодити ситуацію. Уже в 1993 році обидві конфліктуючі сторони підписали в Осло мирні угоди, згідно з яким була створена Палестинська національна адміністрація (ПНА), що отримала контроль над частиною Західного берега річки Йордан і сектором Газа. Згідно з «Угод в Осло», протягом 5 років планувалося підписати остаточну угоду і створити на територіях, окупованих Ізраїлем у 1967 році Палестинська держава. У відповідь ООП (Організація визволення Палестини) зобов'язувалася визнати право Ізраїлю на існування і припинити терористичну діяльність. Але це угоди не набуло успіху в слідстві масових арабських повстань і нескінченних терактів.У липні 2000 року прем'єр глави Палестини та Ізраїлю вели переговори на саміті в Кемп-Девіді за посередництва президента США Білла Клінтона. На цьому саміті внесли пропозицію створення палестинської держави на 97% території Західного берега річки Йордан і Сектора Гази. При цьому він пропонував негайно передати палестинському державі весь сектор Газа і 73% території Західного берега, і протягом 10-25 років перевести під палестинський контроль ще 20% його території. У разі реалізації такого пропозицію, на перших порах Палестинська держава складалося б з 4-х незв'язаних частин, між якими були б території, підконтрольні Ізраїлю, і не мало б зовнішніх кордонів ні з однією державою крім Ізраїлю. Згідно Ізраїльським пропозиціям, велика частина Єрусалиму, включаючи Східний Єрусалим, залишилася б під ізраїльським суверенітетом. Палестинська держава мало бути демілітаризованої. Палестина відкинула ці пропозиції.До сих пір арабо-ізраїльський конфлікт залишається невирішеним. Глобальними міжнародними організаціями було прийнято безліч спроб для припинення військових дій між Палестиною та Ізраїлем. Але ці держави до цих пір не можуть поділити територію, провести обопільну кордон між ними. Палестина не хоче втрачати свої землі, незважаючи на те, що Суверенна територія Ізраїлю, що склалася в результаті Війни за незалежність 1949 визнана де-факто більшістю країн світу.
- Розділ іі сучасні міжнародні відносини
- 2.Поняття зовнішньої політики,міжнародної політики та міжнародних відносин.
- 4.Проблема предмету і об*єкту сучасних міжнародних відносин. Сучасні міжнародні відносини в системі навчальних дисциплін.
- 6. Методи аналізу та дослідження міжнародних відносин.
- 8. Зміна характеру міжнародних відносин у хх ст. Вплив світових воєн.
- 9. Причини і характер Першої світової війни, співвідношення сил між головними державами та блоками.
- 10. Утворення Четвертного союзу. Дипломатична боротьба за нейтральні держави. Завершення формування двох ворожих таборів.
- 13. Паризька мирна конференція, її основні питання, хід та завершення.
- 21. Плани Дауеса та Юнга: зміст і направленість.
- 22. Пакт Бріана-Келлога та його значення.
- 24. Зовнішня політика фашистської Італії. Італо-абіссінська війна.
- 28. “Мюнхенська змова” та її наслідки.
- 30. Пакт Молотова і Ріббентропа
- 31. Співвідношення сил напередодні війни, її характер, періодизація.
- 35.Крах гітлерівської стратегії “блискавичної війни”.Міжнародне значення розгрому фашистів під Москвою, у ході Сталінградської та Курської битв
- 36. Перемоги Червоної Армії в 1944 р. Відкриття другого фронту та його міжнародне значення
- 37. Питання післявоєнного устрою в Європі на міжнародних конференціях учасників антигітлерівської коаліції (Тегеран, Ялта, Потсдам).
- 39. Нова розстановка сил на світовій арені. “Холодна війна” та її етапи
- 40. Створення воєнних блоків. Блокове протистояння (40-80-і рр. Хх ст.)
- 41. Міжнародні результати діяльності світової системи соціалізму в другій половині 40-х – 60-х рр. Хх ст.
- 42. Локальні конфлікти після Другої світової війни та їх результати і вплив на міжнародну обстановку.
- 43. Деколонізація та утворення нових незалежних держав.
- 44. Процес розрядки міжнародної напруги. Гельсінгський акт 1975 р.
- 45. Загострення міжнародних відносин в другій половині 70-х – на початку 80-х рр.
- 46. Нове політичне мислення срср у міжнародних відносинах: причини, суть, принципи.
- 47. Радянсько-американські відносини в 1985 – 1990 рр.
- 48. Проблема скорочення збройних сил і звичайних озброєнь у Європі в 1985 – 1990 рр.
- 49. Міжнародне значення революцій 1988 – 1990 рр. У країнах Центрально-Східної Європи.
- 51. Міжнародні наслідки краху срср і утворення снд
- 52. Снд в сучасних міжнародних відносинах. Інтеграційні процеси в рамках снд.
- 53. Проблеми деколонізації та постколоніального простору в 1985 – 1990 рр. Еволюція Руху неприєднання.
- 55. Ядерне роззброєння України в 1991 – 1994 рр. І світова спільнота.
- 56. Україна – нато: від програми “Партнерство заради миру” до “Хартії про особливе партнерство”.
- 58. Українсько-румунські відносини в 1991 – 2008 рр.
- 59. Українсько-чеські відносини в 1993 – 2012 рр.
- 60. Українсько-словацькі відносини в 1993 – 2012 рр.
- 61. Українсько-угорські відносини в 1991 – 2012 рр.
- 62. Українсько-польські відносини в 1991 – 2012 рр.
- 63. Українсько-російські відносини в 1991 – 2012 рр.
- 64. Українсько-німецькі відносини в 1991 – 2012 рр.
- 65. Українсько-американські відносини в 1991 – 2012 рр.
- 66. Основні принципи та засади зовнішньої політики незалежної України.
- 67. Україна в оон в 1991 – 2012 рр.
- 68. Україна в Раді Європи (1995 – 2012 рр.)
- 69. Україна – гууам: досягнення, проблеми, перспективи
- 70. Україна – очес: досягнення, проблеми, перспективи.
- 74. Від нбсє до обсє (Будапешт, 1994 р.). Основні інституції та місії обсє: суть, структура і вплив на сучасні міжнародні відносини.
- 75. Процес розширення нато на Схід в 1990-х роках.
- 76.Посилення ролі Західно - європейського Союзу в системі регіональної безпеки
- 77. Маастрихтський процес і утворення єс у 1992 р.
- 78.Єс і розвиток інтеграційних процесів у Європі в 1993 – 2012 рр.
- 80 Роль оон у сучасних міжнародних відносинах.
- 81. Основні риси сучасних системних трансформацій у країнах Центрально-Східної Європи.
- 82. Країни Вишеградської групи в системі сучасних міжнародних відносин.
- 83. Югославія у міжнародних відносинах кінця хх – початку ххі ст.
- 84. Операція “Буря в пустелі” та її наслідки.
- 85. Китай у міжнародних відносинах кінця хх – початку ххі ст.
- 88. Місце та роль Росії в сучасному геополітичному просторі Центрально-Східної Європи.
- 89. Російсько-американські відносини в 1991 – 1999 рр.
- 91. Зовнішня політика сша в 1988 – 1992 рр.
- 92. Зовнішня політика сша в 1992 – 2000 рр.
- Прогрес
- Переорієнтація на погрози з боку Аль-Каїди в Афганістані і Пакистані
- Відповідально припинення війни в Іраку
- Зупинка різанини і підтримки лівійського народу
- Зберігання ядерної зброї до рук терористів
- Сприяння миру і безпеки в Ізраїлі та на Близькому Сході
- Повторне порушення Америки альянси
- Відновлення американського лідерства в Латинській Америці
- Забезпечення енергетичної безпеки і боротьби зі зміною клімату
- 95. Зовнішня політика фрн у 1998 – 2012 рр.
- 96. Зовнішня політика Великобританії з 1990-2012 рр.
- 97. Зовнішня політика Франції в період президентства Франсуа Міттерана, Жака Ширака та Ніколя Саркозі.
- 98. Італія на міжнародній арені в період “після холодної війни”.
- 99. Основні зовнішньополітичні пріоритети Канади в 1990 – 2012 рр
- 100. Міжнародне становище і пріоритети зовнішньої політики країн Африки у 1985 – 2012 рр.
- 101. Країни латиноамериканського регіону в міжнародних відносинах кінця хх – початку ххі століття
- 102. Країни атр в міжнародних відносинах кінця хх – початку ххі ст.
- 103. Основні тенденції розвитку міжнародних відносин у Близькосхідному регіоні наприкінці хх – початку ххі ст.
- 104. Міжарабські та арабо-ізраїльські відносини в 1990-х роках у контексті проблеми близькосхідного врегулювання
- 106. Загострення арабо-ізраїльського протистояння та близькосхідної проблеми наприкінці хх – початку ххі століття
- 107. Індія та Пакистан у сучасних міжнародних відносинах регіонального характеру.
- 108. Система міжнародних відносин на початку ххі ст.: особливості та тенденції еволюції.