61. Українсько-угорські відносини в 1991 – 2012 рр.
Серед важливих партнерів України стратегічне місце посідає Угорська Республіка, яка однією з перших (3 грудня 1991 р.) визнала суверенність Української держави. 23 грудня 1991 р. країни встановили дипломатичні відносини, невдовзі відкрили посольства. 26 грудня 1991 р. укладено базовий Договір про основи добро-сусідства та співробітництво між Україною та Угорщиною, який набув чинності 16 червня 1992 р. Цей важливий документ став першим міждержавним договором, який суверенна Україна уклала з іншою іноземною державою. У травні 1991 р. було підписано дев'ять двосторонніх документів, які стали підґрунтям договірної бази українсько-угорського співробітництва. У лютому 1993 р. відбувся офіційний візит Президента України Л. Кравчука до Угорщини, під час якого підписано новий пакет угод, що визначили пріоритетні напрями подальшого розвитку співробітництва. Активно і на всіх рівнях розвиваються міждержавні контакти. У 1995 р. в Україні з офіційним візитом перебував прем'єр-міністр Угорщини, делегація Державних зборів Угорщини. Сторони уклали низку угод, серед яких іДоговір про режим українсько-угорського державного кордону та взаємодопомогу з прикордонних питань. У рамках урочистого засідання з нагоди святкування 50-річчя ООН 24 жовтня 1995 р. у Нью-Йорку відбулася зустріч Президентів України та Угорщини, 11 січня 1996 р. лідери обох країн обговорили питання двостороннього співробітництва в Парижі. Регулярні зустрічі парламентарів відбуваються в Дебрецені, Будапешті, Києві та Ужгороді.Пріоритетними у двосторонніх зв'язках за пропозицією угорської сторони визначено кілька напрямів: забезпечення прав національних меншин, торгово-економічне співробітництво, а також прикордонна співпраця. Такий підхід випливає з основних засад угорської зовнішньополітичної концепції, що спирається на "три кити": територіальну незалежність, дружбу з сусідами, захист прав угорців у всьому світі. Ці засади втілюються на практиці: створено міжурядові українсько-угорські комісії з питань забезпечення прав національних меншин, здійснюється торгово-економічне співробітництво, впроваджується прикордонне співробітництво.Комісія з питань забезпечення прав національних меншин у своїй діяльності ґрунтується на засадах, закладених у Декларації про принципи співробітництва між УРСР та Угорською Республікою із забезпечення прав національних меншин, що підписана 31 травня 1991 р. У Береговому Закарпатської області відкрито угорський професійний театр (1993). Створено розгалужену мережу національних угорських шкіл та бібліотек у місцях компактного проживання угорської меншини, запроваджено спрощений порядок перетину кордону з Угорщиною, відкрито нові пункти пропуску. Для задоволення потреб української національної меншини в Будапешті відкрито недільну школу та бібліотеку української книги, уряд Угорщини фінансує діяльність культурного товариства українців.Країни поступово долають проблемні питання, що постають у двосторонніх відносинах. Досить складною виявилась проблема, пов'язана зі встановленням пам'ятника угорцям, що 1100 років тому (у 897 р.) віднайшли свою історичну батьківщину. За переказами, саме в ті далекі часи угорські племена дійшли до Верецького перевалу в Карпатах. У цьому місці керівництво сучасної Угорщини запропонувало встановити пам'ятний знак. Громадськість Закарпатської області не підтримала згадану ініціативу, бо саме в тих місцях з угорськими фашистами воювали воїни Карпатської Січі Закарпатської України — держави, утвореної в тилу німецько-фашистських загарбників під час Другої світової війни. Питання було залагоджено дипломатичними каналами: посольство Угорської Республіки в Україні макет пам'ятного знака встановило поблизу Аскольдової могили на схилах Дніпра.В результаті поступового виконання вимог Європейського Союзу Угорщина вжила конкретних заходів щодо обмеження випадків нелегальної міграції в країну. Певних змін зазнали домовленості з угорською стороною з питань перетину українсько-угорського кордону. 17 липня 2003 р. затверджено Постанову Кабінету Міністрів України "Про припинення Угоди між Урядом України і Урядом Угорської Республіки про спрощений порядок перетину державного кордону громадянами, які проживають в прикордонних областях". Припинення дії згаданої Угоди було ініційоване Угорською Республікою з урахуванням її зобов'язань перед Європейським Союзом щодо адаптації міграційно-візової політики до стандартів ЄС. 22 липня 2003 р. українська сторона передала до МЗС Угорщини ноту про свою згоду на припинення дії Угоди з ЗІ липня 2003 р. Відповідно до зазначеного з 1 серпня режим взаємних поїздок громадян України та Угорщини став регулюватися Угодою між Урядом СРСР і Урядом УНР про умови взаємних безвізових поїздок громадян від 24 листопада 1978 р. (діє в порядку правозаступництва), яка передбачає на умовах, визначених у цій Угоді, безвізовий порядок в'їзду громадян України до Угорщини тільки на підставі загальногромадянського закордонного паспорта та інших документів, дійсних для поїздок за кордон і зазначених у ст. 2 Угоди. Такий порядок був чинним до 1 листопада 2003 p., але заздалегідь сторони домовилися про спрощений порядок перетину кордону: в Україну угорці в'їжджатимуть без віз, а українські громадяни — за безкоштовними візами.Реалізація спрощеного перетину кордону наштовхнулась на непередбачену перепону: Угорщина, спираючись на внутрішній закон про статус закордонних угорців, що надає їм певні пільги, з 3 січня 2002 р. почала впроваджувати спеціальну систему видачі посвідчень усім бажаючим "закордонним угорцям", не врахувавши, що серед осіб угорського походження — 170 тис. громадян України, які проживають на Закарпатті. Незадоволення угорською політикою висловила і Словаччина, де також проживає чимало угорців.Питання розвитку двосторонньої співпраці вирішує міжурядова комісія з торгово-економічного та науково-технічного співробітництва, створена 1992 р. Зокрема, це реконструкція автомобільного мосту через р. Тиса на українсько-угорському кордоні (угода підписана 16 січня 1996 p.), надання статусу міжнародних пунктів пропуску "Лужанка — Берегшурань" і "Вилок — Тисабеч", створення вільних економічних зон у формі двох акціонерних товариств (уЧопі і Загоні) за участі обох сторін, взаємодія правоохоронних органів України та Угорщини в боротьбі з організованою злочинністю, нелегальною міграцією та контрабандою. На рівні міністерств закордонних справ у травні 1995 р. створено консультаційний комітет з питань зовнішніх зв'язків.Проблемі формування загальноєвропейської архітектури безпеки, зокрема розширенню НАТО, сторони приділяли неослабну увагу. Україна зайняла виважену позицію у цьому питанні: процес мав бути еволюційним, прозорим, враховувати інтереси нейтральних позаблокових країн і не призводити до виникнення в Європі нових розділових ліній. Особливо Україну турбували питання розміщення ядерної зброї на територіях країн ЦСЄ — потенційних членів НАТО. Угорщина, зі свого боку, досить стримано сприймала українську ініціативу щодо нерозміщення ядерної зброї, що вносило деякі неузгодження в позиції сторін. Враховуючи досвід військового співробітництва з Польщею, Україна пропонувала угорській стороні створити спільний українсько-угорський підрозділ, який діяв би в рамках програми НАТО "Партнерство заради миру" і брав участь у миротворчих операціях ООН. За підтримки НАТО був створений багатонаціональний інженерний батальйон "Тиса" із залученням України, Угорщини, Румунії та Словаччини.У період становлення незалежних держав активно розвивалося торговельно-економічне співробітництво. За товарооборотом Угорщина посідала друге місце серед країн Центральної та Східної Європи (після Польщі). Динаміка торгівлі постійно зростала: якщо у 1992 р. цей показник становив 259 мли доларів США, то у 2005 р. він перевищив 1,3 млрд. доларів. Україна імпортує лікарські засоби, виноградні натуральні вина, води, зокрема мінеральні та газовані; мідний дріт, кондитерські вироби, свійську птицю тощо. Експортує алюміній необроблений, електроенергію, вуглеводи ациклічні, руди та концентрати залізні, похідні вуглеводів, нафту і нафтопродукти. За даними угорської сторони, цифри економічної співпраці перевищували українські показники у півтора рази: товарооборот 1995 р. становив 664,4 млн. доларів. Проблему статистичних розбіжностей опрацьовувала робоча група експертів з питань установлення режиму вільної торгівлі, створена в рамках діяльності міжурядової українсько-угорської комісії з питань торгово-економічного та науково-технічного співробітництва.За попередні роки стан інвестиційного співробітництва не поліпшився. На території України діяло понад 140 спільних українсько-угорських підприємств у таких галузях, як внутрішня торгівля, машинобудування і металообробка, медична промисловість, громадське харчування, лісова, деревообробна, целюлозно-паперова промисловість та ін. Українські інвестори вкладали кошти в основному в хімічну промисловість та внутрішню торгівлю. Договірно-правова база двосторонніх зовнішньоекономічних відносин спиралася на міжурядові угоди про вільну торгівлю, свободу транзиту, співробітництво в галузі енергетики, транскордонне співробітництво тощо. Розвивається співробітництво в галузі транспортного машинобудування: виробництво мостів і передніх осей транспортування, виробництво двигунів Д-10, міських автобусів "Ікарус", використання шасі та агрегатів заводу "Раба".Співпрацювали інститути в галузі металургії та металознавства, промислові підприємства, наприклад Калуський комбінат і Тисайське підприємство, Боршодський хімкомбінат і нафтогазова компанія "МОЛ". Створене на базі останніх спільне підприємство виробляє понад 400 тис. тонн бензину з відходів олефінового виробництва. Передбачається спільне будівництво мережі автозаправних станцій в Україні. Наша країна традиційно постачає на угорські металургійні підприємства "Дунафер" та "Мішкольц" залізорудну сировину. Планується постачання слябів Маріупольського металургійного комбінату "Азовсталь" для подальшої переробки в Угорщині. Дунайварошський металургійний комбінат виявляє інтерес до приватизації гірничорудних підприємств України, а також до завершення будівництва Криворізького гірничозбагачувального комбінату окислених руд (КГЗКОР). Обидві сторони зацікавлені у співпраці в галузі фармацевтичної промисловості та з виробництва медичної техніки. Це стосується препаратів для лікування серцево-судинних захворювань, протимікробних, хіміко-терапевтичних засобів, нейропрепаратів. Україна та Угорщина уклали угоду про співробітництво в енергетиці: йдеться про спорудження підстанцій постійного струму, виробництво енергетичного обладнання, а також про спільні зусилля для підвищення безпеки Рівненської АЕС та АЕС "Пакш".
Країни ефективно розвивають міжрегіональне співробітництво. Вінницька, Донецька, Закарпатська, Івано-Франківська, Луганська, Черкаська області співробітничають з відповідними угорськими регіонами. Так, серед регіонів, яким Угорщина постачає свою продукцію, Закарпаття посідає перше місце. Угорщина імпортує електричні машини, нафтопродукти, пластмаси, продукцію харчової промисловості. Значну роботу проведено прикордонниками двох країн з розбудови міжнародних переходів, зокрема переходу "Тиса", реконструйовано дорогу Київ — Чоп, розпочато спорудження авто порту для вантажних автомобілів.Нагальною проблемою для спільного вирішення є створення відповідної інфраструктури для боротьби з катастрофічними повенями, які дедалі частіше трапляються в українському Закарпатті та в Угорщині. Нині країни разом протистоять стихії: угорська сторона фінансує створення автоматизованої інформаційно-вимірювальної системи "Тиса" для запобігання наслідкам повеней, а Україна надає технічну допомогу.У 90-ті роки було налагоджено двосторонні зв'язки у військовій галузі, зокрема в рамках програми "Партнерство заради миру". Відомства оборони 27 жовтня 1998 р. уклали Угоду про заходи зміцнення довіри і безпеки та про розвиток двосторонніх військових зв'язків (ратифікована Верховною Радою України 10 січня 2002 р.) та відповідний Протокол про двостороннє співробітництво в галузі підготовки військових кадрів — авіаційних інженерів, спеціалістів з протиповітряної оборони об'єктів "Круг", "Куб", "Оса", а також фахівців тилу. За відповідними домовленостями Угорська сторона також придбала польовий магістральний трубопровід ПМТ-150 МО України довжиною 200 км. Проте з подальшим пристосуванням угорської армії до вимог НАТО співпраця в цій галузі послабилася.З червня 2005 р. (після набуття членства в ЄС Польщі, Угорщини та Чехії) сторони із залученням Словенії узгоджують в рамках євроінтеграції питання лібералізації візового режиму взаємних поїздок громадян, активізації торгово-економічної співпраці, питання прикордонного співробітництва, а також актуальні питання міжнародного життя.
- Розділ іі сучасні міжнародні відносини
- 2.Поняття зовнішньої політики,міжнародної політики та міжнародних відносин.
- 4.Проблема предмету і об*єкту сучасних міжнародних відносин. Сучасні міжнародні відносини в системі навчальних дисциплін.
- 6. Методи аналізу та дослідження міжнародних відносин.
- 8. Зміна характеру міжнародних відносин у хх ст. Вплив світових воєн.
- 9. Причини і характер Першої світової війни, співвідношення сил між головними державами та блоками.
- 10. Утворення Четвертного союзу. Дипломатична боротьба за нейтральні держави. Завершення формування двох ворожих таборів.
- 13. Паризька мирна конференція, її основні питання, хід та завершення.
- 21. Плани Дауеса та Юнга: зміст і направленість.
- 22. Пакт Бріана-Келлога та його значення.
- 24. Зовнішня політика фашистської Італії. Італо-абіссінська війна.
- 28. “Мюнхенська змова” та її наслідки.
- 30. Пакт Молотова і Ріббентропа
- 31. Співвідношення сил напередодні війни, її характер, періодизація.
- 35.Крах гітлерівської стратегії “блискавичної війни”.Міжнародне значення розгрому фашистів під Москвою, у ході Сталінградської та Курської битв
- 36. Перемоги Червоної Армії в 1944 р. Відкриття другого фронту та його міжнародне значення
- 37. Питання післявоєнного устрою в Європі на міжнародних конференціях учасників антигітлерівської коаліції (Тегеран, Ялта, Потсдам).
- 39. Нова розстановка сил на світовій арені. “Холодна війна” та її етапи
- 40. Створення воєнних блоків. Блокове протистояння (40-80-і рр. Хх ст.)
- 41. Міжнародні результати діяльності світової системи соціалізму в другій половині 40-х – 60-х рр. Хх ст.
- 42. Локальні конфлікти після Другої світової війни та їх результати і вплив на міжнародну обстановку.
- 43. Деколонізація та утворення нових незалежних держав.
- 44. Процес розрядки міжнародної напруги. Гельсінгський акт 1975 р.
- 45. Загострення міжнародних відносин в другій половині 70-х – на початку 80-х рр.
- 46. Нове політичне мислення срср у міжнародних відносинах: причини, суть, принципи.
- 47. Радянсько-американські відносини в 1985 – 1990 рр.
- 48. Проблема скорочення збройних сил і звичайних озброєнь у Європі в 1985 – 1990 рр.
- 49. Міжнародне значення революцій 1988 – 1990 рр. У країнах Центрально-Східної Європи.
- 51. Міжнародні наслідки краху срср і утворення снд
- 52. Снд в сучасних міжнародних відносинах. Інтеграційні процеси в рамках снд.
- 53. Проблеми деколонізації та постколоніального простору в 1985 – 1990 рр. Еволюція Руху неприєднання.
- 55. Ядерне роззброєння України в 1991 – 1994 рр. І світова спільнота.
- 56. Україна – нато: від програми “Партнерство заради миру” до “Хартії про особливе партнерство”.
- 58. Українсько-румунські відносини в 1991 – 2008 рр.
- 59. Українсько-чеські відносини в 1993 – 2012 рр.
- 60. Українсько-словацькі відносини в 1993 – 2012 рр.
- 61. Українсько-угорські відносини в 1991 – 2012 рр.
- 62. Українсько-польські відносини в 1991 – 2012 рр.
- 63. Українсько-російські відносини в 1991 – 2012 рр.
- 64. Українсько-німецькі відносини в 1991 – 2012 рр.
- 65. Українсько-американські відносини в 1991 – 2012 рр.
- 66. Основні принципи та засади зовнішньої політики незалежної України.
- 67. Україна в оон в 1991 – 2012 рр.
- 68. Україна в Раді Європи (1995 – 2012 рр.)
- 69. Україна – гууам: досягнення, проблеми, перспективи
- 70. Україна – очес: досягнення, проблеми, перспективи.
- 74. Від нбсє до обсє (Будапешт, 1994 р.). Основні інституції та місії обсє: суть, структура і вплив на сучасні міжнародні відносини.
- 75. Процес розширення нато на Схід в 1990-х роках.
- 76.Посилення ролі Західно - європейського Союзу в системі регіональної безпеки
- 77. Маастрихтський процес і утворення єс у 1992 р.
- 78.Єс і розвиток інтеграційних процесів у Європі в 1993 – 2012 рр.
- 80 Роль оон у сучасних міжнародних відносинах.
- 81. Основні риси сучасних системних трансформацій у країнах Центрально-Східної Європи.
- 82. Країни Вишеградської групи в системі сучасних міжнародних відносин.
- 83. Югославія у міжнародних відносинах кінця хх – початку ххі ст.
- 84. Операція “Буря в пустелі” та її наслідки.
- 85. Китай у міжнародних відносинах кінця хх – початку ххі ст.
- 88. Місце та роль Росії в сучасному геополітичному просторі Центрально-Східної Європи.
- 89. Російсько-американські відносини в 1991 – 1999 рр.
- 91. Зовнішня політика сша в 1988 – 1992 рр.
- 92. Зовнішня політика сша в 1992 – 2000 рр.
- Прогрес
- Переорієнтація на погрози з боку Аль-Каїди в Афганістані і Пакистані
- Відповідально припинення війни в Іраку
- Зупинка різанини і підтримки лівійського народу
- Зберігання ядерної зброї до рук терористів
- Сприяння миру і безпеки в Ізраїлі та на Близькому Сході
- Повторне порушення Америки альянси
- Відновлення американського лідерства в Латинській Америці
- Забезпечення енергетичної безпеки і боротьби зі зміною клімату
- 95. Зовнішня політика фрн у 1998 – 2012 рр.
- 96. Зовнішня політика Великобританії з 1990-2012 рр.
- 97. Зовнішня політика Франції в період президентства Франсуа Міттерана, Жака Ширака та Ніколя Саркозі.
- 98. Італія на міжнародній арені в період “після холодної війни”.
- 99. Основні зовнішньополітичні пріоритети Канади в 1990 – 2012 рр
- 100. Міжнародне становище і пріоритети зовнішньої політики країн Африки у 1985 – 2012 рр.
- 101. Країни латиноамериканського регіону в міжнародних відносинах кінця хх – початку ххі століття
- 102. Країни атр в міжнародних відносинах кінця хх – початку ххі ст.
- 103. Основні тенденції розвитку міжнародних відносин у Близькосхідному регіоні наприкінці хх – початку ххі ст.
- 104. Міжарабські та арабо-ізраїльські відносини в 1990-х роках у контексті проблеми близькосхідного врегулювання
- 106. Загострення арабо-ізраїльського протистояння та близькосхідної проблеми наприкінці хх – початку ххі століття
- 107. Індія та Пакистан у сучасних міжнародних відносинах регіонального характеру.
- 108. Система міжнародних відносин на початку ххі ст.: особливості та тенденції еволюції.