67. Україна в оон в 1991 – 2012 рр.
Статут ООН, який було пiдписано 26 червня 1945 р., набрав чинностi 24 жовтня 1945 р. Цей день щорiчно вiдзначається як День Органiзацiї Об'єднаних Нацiй. Як одна з держав-засновниць ООН, Україна неухильно дотримується цiлей та принципiв Статуту Органiзацiї, робить суттєвий вклад у її дiяльнiсть у сферах пiдтримання мiжнародного миру та безпеки, роззброєння, економiчного та соцiального розвитку, захисту прав людини, змiцнення мiжнародного права тощо. Генеральнi секретарi ООН чотири рази вiдвiдали Україну. З офiцiйними вiзитами у Києвi перебували У Тан (1962 р.), Курт Вальдхайм (1981 р.), Перес де Куельяр (1987 р.), Бутрос Бутрос-Галi (1993 р.). Протягом 1994-2001 рр. вiдбулося сiм зустрiчей Президента України Л.Кучми з Генеральним секретарем ООН. Одним з найважливіших пiдтверджень визнання авторитету i ролi нашої держави на мiжнароднiй аренi, послiдовностi та неупередженостi її зовнiшньої полiтики стало обрання України до складу непостiйних членiв Ради Безпеки ООН на перiод 2000-2001 рр. Наша держава надає виключно важливого значення питанню реформування Ради Безпеки. Україна виступає за розширення членського складу РБ, пiдтримуючи збiльшення кiлькостi як постiйних, так i непостiйних членiв. Неодмiнною передумовою пiдтримки нашою державою будь-якого варiанту реформування РБ ООН є зaбезпечення адекватного рiвня представленостi в цьому органi країн Схiдноєвропейської регiональної групи. Позицiя України з цього питання базується також на розумiннi того, що iнститут права вето не вiдповiдає сучасним мiжнародним реалiям. Належна увага з боку України придiляється забезпеченню подальшого прогресу у посиленнi транспарентностi та вдосконаленнi методiв роботи РБ ООН. Україна, як одна з держав-засновниць ООН, надає виняткового значення дiяльностi ООН з пiдтримання мiжнародного миру та безпеки, розглядаючи участь у цiй дiяльностi як важливий чинник своєї зовнiшньої полiтики. Починаючи з липня 1992 р., наша держава виступає як великий контрибутор до операцiй ООН з пiдтримання миру (ОПМ). Протягом 10 рокiв в ОПМ взяли участь близько 18 тис. вiйськовослужбовцiв Збройних Сил та працiвникiв органiв внутрiшнiх справ України. Нині Україна є найбiльшим контрибутором до операцiй ООН з пiдтримання миру серед європейських країн та входить до 10 найбiльших держав-контрибуторiв свiту i бере участь у мiсiях ООН в Афганiстанi, Боснiї i Герцеговинi, Грузiї, Демократичнiй Республiцi Конго, Косово (СРЮ), Лiванi, Схiдному Тиморi, Сьєрра-Леоне, Хорватiї. Наша держава спрямовує значнi зусилля на розвиток спiвробiтництва з мiжнародними органiзацiями економiчного та екологiчного напрямку, залучення їх потенцiалу в соцiально-економiчних iнтересах України з метою прискорення iнтеграцiї нашої країни у свiтову систему господарства та вирiшення гострих проблем у сферi охорони довкiлля. Завдяки активнiй позицiї України у мiжнародних органiзацiях наша країна отримала значну технiчну, матерiальну та фiнансову допомогу, зокрема, з боку Програми розвитку ООН (ПРООН), Глобального екологiчного фонду, МАГАТЕ, Мiжнародної органiзацiї працi (МОП), ЮНКТАД, ЮНIДО, Фонду ООН у галузi народонаселення (ЮНФПА), Мiжнародного союзу електрозв'язку (МСЕ), Всесвiтнього поштового союзу (ВПС), Всесвiтньої органiзацiї iнтелектуальної власностi та iнших. З 1993 року в Українi функцiонує Представництво ООН, пiд прапором якого здiйснюється цiла низка важливих проектiв i програм ООН, її органiв та спецустанов у галузi соцiально-економiчних перетворень, розвитку пiдприємництва, охорони природи, вирiшення актуальних демографiчних проблем. У липнi 2000 р. вiдбулася офiцiйна iнавгурацiя "Будинку ООН" в Українi, який зiбрав пiд свiй "дах" органи та установи ООН, що здiйснюють свою дiяльнiсть у нашiй країнi (ЮНIСЕФ, ЮНФПА, УВКБ). Активну участь Україна бере у мiжнародному процесi щодо впровадження полiтики сталого розвитку з метою комплексного вирiшення завдань охорони довкiлля та економiчного зростання людства на глобальному рiвнi. Наша країна стала iнiцiатором проведення у червнi 2001 року Спецiальної сесiї Генеральної Асамблеї ООН з питань ВIЛ/СНIД, яка визначила прiоритетнi напрямки активiзацiї боротьби свiтової спiльноти з цiєю епiдемiєю.
- Розділ іі сучасні міжнародні відносини
- 2.Поняття зовнішньої політики,міжнародної політики та міжнародних відносин.
- 4.Проблема предмету і об*єкту сучасних міжнародних відносин. Сучасні міжнародні відносини в системі навчальних дисциплін.
- 6. Методи аналізу та дослідження міжнародних відносин.
- 8. Зміна характеру міжнародних відносин у хх ст. Вплив світових воєн.
- 9. Причини і характер Першої світової війни, співвідношення сил між головними державами та блоками.
- 10. Утворення Четвертного союзу. Дипломатична боротьба за нейтральні держави. Завершення формування двох ворожих таборів.
- 13. Паризька мирна конференція, її основні питання, хід та завершення.
- 21. Плани Дауеса та Юнга: зміст і направленість.
- 22. Пакт Бріана-Келлога та його значення.
- 24. Зовнішня політика фашистської Італії. Італо-абіссінська війна.
- 28. “Мюнхенська змова” та її наслідки.
- 30. Пакт Молотова і Ріббентропа
- 31. Співвідношення сил напередодні війни, її характер, періодизація.
- 35.Крах гітлерівської стратегії “блискавичної війни”.Міжнародне значення розгрому фашистів під Москвою, у ході Сталінградської та Курської битв
- 36. Перемоги Червоної Армії в 1944 р. Відкриття другого фронту та його міжнародне значення
- 37. Питання післявоєнного устрою в Європі на міжнародних конференціях учасників антигітлерівської коаліції (Тегеран, Ялта, Потсдам).
- 39. Нова розстановка сил на світовій арені. “Холодна війна” та її етапи
- 40. Створення воєнних блоків. Блокове протистояння (40-80-і рр. Хх ст.)
- 41. Міжнародні результати діяльності світової системи соціалізму в другій половині 40-х – 60-х рр. Хх ст.
- 42. Локальні конфлікти після Другої світової війни та їх результати і вплив на міжнародну обстановку.
- 43. Деколонізація та утворення нових незалежних держав.
- 44. Процес розрядки міжнародної напруги. Гельсінгський акт 1975 р.
- 45. Загострення міжнародних відносин в другій половині 70-х – на початку 80-х рр.
- 46. Нове політичне мислення срср у міжнародних відносинах: причини, суть, принципи.
- 47. Радянсько-американські відносини в 1985 – 1990 рр.
- 48. Проблема скорочення збройних сил і звичайних озброєнь у Європі в 1985 – 1990 рр.
- 49. Міжнародне значення революцій 1988 – 1990 рр. У країнах Центрально-Східної Європи.
- 51. Міжнародні наслідки краху срср і утворення снд
- 52. Снд в сучасних міжнародних відносинах. Інтеграційні процеси в рамках снд.
- 53. Проблеми деколонізації та постколоніального простору в 1985 – 1990 рр. Еволюція Руху неприєднання.
- 55. Ядерне роззброєння України в 1991 – 1994 рр. І світова спільнота.
- 56. Україна – нато: від програми “Партнерство заради миру” до “Хартії про особливе партнерство”.
- 58. Українсько-румунські відносини в 1991 – 2008 рр.
- 59. Українсько-чеські відносини в 1993 – 2012 рр.
- 60. Українсько-словацькі відносини в 1993 – 2012 рр.
- 61. Українсько-угорські відносини в 1991 – 2012 рр.
- 62. Українсько-польські відносини в 1991 – 2012 рр.
- 63. Українсько-російські відносини в 1991 – 2012 рр.
- 64. Українсько-німецькі відносини в 1991 – 2012 рр.
- 65. Українсько-американські відносини в 1991 – 2012 рр.
- 66. Основні принципи та засади зовнішньої політики незалежної України.
- 67. Україна в оон в 1991 – 2012 рр.
- 68. Україна в Раді Європи (1995 – 2012 рр.)
- 69. Україна – гууам: досягнення, проблеми, перспективи
- 70. Україна – очес: досягнення, проблеми, перспективи.
- 74. Від нбсє до обсє (Будапешт, 1994 р.). Основні інституції та місії обсє: суть, структура і вплив на сучасні міжнародні відносини.
- 75. Процес розширення нато на Схід в 1990-х роках.
- 76.Посилення ролі Західно - європейського Союзу в системі регіональної безпеки
- 77. Маастрихтський процес і утворення єс у 1992 р.
- 78.Єс і розвиток інтеграційних процесів у Європі в 1993 – 2012 рр.
- 80 Роль оон у сучасних міжнародних відносинах.
- 81. Основні риси сучасних системних трансформацій у країнах Центрально-Східної Європи.
- 82. Країни Вишеградської групи в системі сучасних міжнародних відносин.
- 83. Югославія у міжнародних відносинах кінця хх – початку ххі ст.
- 84. Операція “Буря в пустелі” та її наслідки.
- 85. Китай у міжнародних відносинах кінця хх – початку ххі ст.
- 88. Місце та роль Росії в сучасному геополітичному просторі Центрально-Східної Європи.
- 89. Російсько-американські відносини в 1991 – 1999 рр.
- 91. Зовнішня політика сша в 1988 – 1992 рр.
- 92. Зовнішня політика сша в 1992 – 2000 рр.
- Прогрес
- Переорієнтація на погрози з боку Аль-Каїди в Афганістані і Пакистані
- Відповідально припинення війни в Іраку
- Зупинка різанини і підтримки лівійського народу
- Зберігання ядерної зброї до рук терористів
- Сприяння миру і безпеки в Ізраїлі та на Близькому Сході
- Повторне порушення Америки альянси
- Відновлення американського лідерства в Латинській Америці
- Забезпечення енергетичної безпеки і боротьби зі зміною клімату
- 95. Зовнішня політика фрн у 1998 – 2012 рр.
- 96. Зовнішня політика Великобританії з 1990-2012 рр.
- 97. Зовнішня політика Франції в період президентства Франсуа Міттерана, Жака Ширака та Ніколя Саркозі.
- 98. Італія на міжнародній арені в період “після холодної війни”.
- 99. Основні зовнішньополітичні пріоритети Канади в 1990 – 2012 рр
- 100. Міжнародне становище і пріоритети зовнішньої політики країн Африки у 1985 – 2012 рр.
- 101. Країни латиноамериканського регіону в міжнародних відносинах кінця хх – початку ххі століття
- 102. Країни атр в міжнародних відносинах кінця хх – початку ххі ст.
- 103. Основні тенденції розвитку міжнародних відносин у Близькосхідному регіоні наприкінці хх – початку ххі ст.
- 104. Міжарабські та арабо-ізраїльські відносини в 1990-х роках у контексті проблеми близькосхідного врегулювання
- 106. Загострення арабо-ізраїльського протистояння та близькосхідної проблеми наприкінці хх – початку ххі століття
- 107. Індія та Пакистан у сучасних міжнародних відносинах регіонального характеру.
- 108. Система міжнародних відносин на початку ххі ст.: особливості та тенденції еволюції.