47. Радянсько-американські відносини в 1985 – 1990 рр.

У листопаді 1985 р. в Женеві відбулася зустріч М.С. Горбачова і президента США Р. Рейгана, що поклала початок відновлення політичного діалогу двох провідних держав світу. Сторони заявили про свою відмову домагатися військової переваги один над одним. Була досягнута домовленість про розширення відносин між СРСР і США.СРСР став робити конкретні заходи, які підкреслювали його прихильність новому курсу. СРСР оголосив мораторій на випробування ядерної зброї. Призупинилося розгортання ракет середнього радіусу дії в Європейській частині СРСР. Була виведена радянська військова техніка з території НДР. В СРСР почалися скорочення Радянської Армії, конверсія військового виробництва.У жовтні 1986 р. в Рейк'явіку відбулася зустріч М.С. Горбачова і президента США Р. Рейгана, в центрі якої знаходився питання про скорочення та контролі над озброєннями. В результаті в грудні 1987 р. у Вашингтоні був підписаний радянсько-американський Договір про ліквідацію ракет середньої і меншої дальності на території Європи, що належали обом сторонам. 2 грудня 1989 під час зустрічі на Мальті М.С. Горбачов і президент США Д. Буш заявили, що їхні країни більше не є противниками. У липні 1991 р. в Москві було підписано Договір про скорочення стратегічних наступальних озброєнь (ОСНВ-1).До розпаду СРСР, в липні 1991 р. був підписаний останній радянсько-американський Договір про скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь (Договір СНО-1). Його недоліки відомі. Головним з них є умовний підрахунок озброєнь, практично зводить нанівець спочатку оголошене намір сторін вдвічі скоротити свої стратегічні потенціали. Цей та інші недоліки Договору (різний підхід до обмеження охоплюються документом видів СНО, висновок за дужки встановлених кількісних меж крилатих ракет морського базування, відмова США підтвердити свою прихильність Договору по ПРО), по суті, ставили під сумнів відповідність цього Договору принципом рівності й однакової безпеки - США забезпечили собі можливість досягнення військово-стратегічного переваги над СРСР, не виходячи формально за рамки прийнятих зобов'язань.Відповідно до Договору СНО-1 більш суворому обмеженню піддаються міжконтинентальні балістичні ракети наземного базування (МБР), які традиційно є основою стратегічної могутності СРСР (тепер Росії). Найбільш щадні скорочення встановлені для важких бомбардувальників, по яких потрійну перевагу на боці США. Саме тому за американським наполяганням в сумарний граничний рівень ядерних зарядів (6000 од.) Зараховувався лише 50% ракет, для яких був оснащений кожен бомбардувальник. Що стосується крилатих ракет з дальністю менше 600 км та ядерних бомб, то незалежно від реального навантаження умовно вважається, що кожен бомбардувальник, оснащений для цих видів озброєнь, несе тільки один ядерний заряд.Нічим не виправданий висновок за дужки Договору стратегічних крилатих ракет морського базування (КРМБ). Радянська сторона спочатку поставила питання про їх повну заборону. Американці дали згоду лише на те, що сторони інформуватимуть одна одну про плани розгортання КРМБ. Правда, при цьому сторони домовилися, що число таких ракет не буде перевищувати 880 одиниць. Ця межа відповідав планам Пентагона, а у СРСР плани були значно скромніші.