46.Міждержавні та міжнаціональні конфлікти на пострадянському просторі.

Придністровський конфлікт - Конфлікт між Молдавією і невизнаної Придністровської Молдавської Республікою, які претендують на контроль над рядом територій, прилеглих до річці Дністер (Придністров'я), населення яких складають молдавани, російські і українці (приблизно в рівній пропорції) і велика частина яких зараз перебуває під контролем ПМР.Конфлікт, що почався ще в радянський час ( 1989), після здобуття незалежності Молдавією, призвів до збройного протистояння і численних жертв з обох сторін навесні і влітку 1992. Збройні дії вдалося припинити завдяки втручанню Росії. Молдавська сторона в свою чергу неодноразово висловлювалася за виведення російських військ з регіону.

В даний час безпеку в зоні конфлікту забезпечують Спільні миротворчі сили Росії, Молдови, Придністровської Молдавської Республіки і військові спостерігачі від Україна. У ході численних переговорів за посередництва Росії, Україні і ОБСЄ досягти угоди з приводу статусу Придністров'я не вдалося. Відносини між сторонами конфлікту залишаються напруженими.

Росі́йсько-грузи́нська війна́ (2008 року) — збройний конфлікт між Грузією з одного боку та Росією і сепаратистськими угрупуваннями Південної Осетії та Абхазії з іншого. Війна розпочалася навколо збройного протистояння в Південній Осетії у серпні 2008 року. У військових діях проти Грузії, крім регулярних збройних сил Південної Осетії і Росії, брали участь ополченці з Росії і Абхазії. Сторони звинувачували одна одну у провокуванні бойових дій. У ніч на 8 серпня після обстрілів грузинських сіл, збройні сили Грузії заявили про намір «відновити конституційний лад» на території невизнаної республіки і в результаті боїв зайняли більшу частину Цхінвалі. Того ж дня Росія втрутилась у конфлікт на стороні південноосетинських сепаратистів та ввела війська на територію Грузії, піддала бомбардуванню грузинські міста, порти та військові об'єкти. Військові дії поширилися далеко за межі Південної Осетії на інші міста Грузії та Абхазію, де з'єднання абхазьких загонів та російських «добровольців» атакували позиції грузинських військ та захопили Кодорську ущелину. Після окупації частини Грузії російськими військами та етнічних чисток грузинських сіл навколо Південної Осетії за участі міжнародних посередників було досягнуто припинення вогню. Згідно з досягнутими домовленостями, вивід російських військ з грузинської території мав закінчитись до 1 жовтня 2008 року.

Чеченський конфлікт

Чеченський конфлікт з одного боку мав етнополітичне підґрунтя, з іншого — економічне. Російський уряд був зацікавлений у встановленні контролю над нафтовими запасами Чечні та розгалуженою системою транспортних комунікацій. В Чечні уряд Джохара Дудаєва оголосив про наміри утворити самостійну державу чеченського народу — Ічкерію. Економічно чеченська національна еліта біла зацікавлена у встановленні власного контролю над нафтовими резервами Чечні та нафтопроводами, що проходять її територією. Період з 1990 по 1994 роки характеризується пошуком мирного правового вирішення конфлікту та поступовою підготовкою сторін до озброєної боротьби. Із провалом спроб Єльцина залучити Чечню до підписання нового Федерального договору, розпочинається активна підтримка російським урядом чеченської внутрішньої опозиції. Крах цієї стратегії спричинив початок військових дій.

З 1994 по 1996 роки тривала перша чеченська війна. У 1999 році почалася чергова ескалація конфлікту. Зараз відбувається в Чечні пост-конфліктне врегулювання яке є дуже складним, напруженим і непередбачуваним.Сучасний стан конфлікту характеризується затвердженням референдумом нової Конституції Чечні та проведенням президентських і парламентських виборів.

Конфлікт в Нагірному Карабасі

Конфлікт в Нагірному Карабасі має етнополітичне походження, що поряд з іншими причинами призвели до дезінтеграції Радянського Союзу, а пізніше підсилилися після його розпаду. На початок конфлікту Нагірний Карабах був автономною областю (НКАО) у складі Азербайджанської Радянської Республіки, більшість населення якої — етнічні вірмени. На початку 1988 року в регіоні посилюється невдоволення вірменського населення своїм соціально-економічним положенням, починається збір підписів на підтримку вимоги передати Нагірний Карабах Вірменії. 22 лютого 1998 року у вірменському населеному пункті Аскеран відбулося сутичка з використанням вогнепальної зброї між групами азербайджанців та місцевим населенням. У 1989 році по рішенню Радянського уряду вперше в СРСР встановлене

пряме правління в НКАО. В 1990 році відбулися сутички в м. Баку, де за для припинення насильства були введені війська. 1991 рік характеризується розпадом Радянського союзу, що спричинило створення 2 вересня 1991 року — Нагірно-Карабахської Республіки (НКР). В цей рік конфлікт переростає в широкомасштабні військові дій між НКР, азербайджанською та вірменською стороною якій продовжується до 1994 року і закінчується підписанням так званого Бішкекського протоколу про перемир'я.