41. Китай у сучасній світовій політиці

На початок ХХІ ст. Китай досягнув надзвичайно високих показників соціально-економічного розвитку, що дозволяють йому перетворитися на важливий полюс світової політики. Набуття КНР статусу економіки з найвищими темпами зростання, а також низка інших показників прогресу цієї країни мали двозначну реакцію у світі. Виникло поняття “китайської загрози”, тобто комплексу проблем, пов’язаних зі швидким розвитком Китаю: від розширення його політичного впливу і нарощування військової могутності до зростання потреб в енергоносіях.

Китай має значні досягнення у військовій сфері. Сучасний Китай — ядерна наддержава з потужним економічним потенціалом.

Китай — соціалістична країна з плановою економікою. Від початку 90-х років у Китаї інтенсивно розвивається приватний сектор. Політична й економічна системи Китаю стабільні, що сприяє надходженню іноземних інвестицій.

Китай дотримується жорсткої демографічної політики. Його зовнішня політика має підлегле значення стосовно внутрішньої, спрямованої на економічну й соціальну трансформацію країни. Зовнішня політика зорієнтована на створення економічної та військової могутності, перетворення Китаю на потужну наддержаву. основний акцент у ЗП робиться на уникнення гострих конфліктів з навколишнім світом, доки Китай остаточно не “стане на ноги” . Китай у відносинах з провідними країнами Заходу, передусім зі США, налаштований на співробітництво або принаймні суперництво, що не виходило б за межі торговельних спорів, що і є основним завданням сучасного зовнішньополітичного курсу КНР. Прагне зберегти самостійність у здійсненні зовнішньої політики.

Питання про Тайвані залишається однією з найскладніших проблем.

Виникла загроза проголошення незалежності Тайваню, що не може не турбувати лідерів КНР. Враховуючи неформальні гарантії США, керівництво КНР не йде на силові методи об'єднання, але не виключає їх використання у разі проголошення незалежності острова.

Одне за іншим зарубіжні держави відмовлялися робити вигляд, що китайський уряд розташовується в Тайбеї, а не в Пекіні. Всі нові посли перебиралися на материк, до столиці великої держави - Китайської Народної Республіки, ігнорувати яку було вже просто неможливо. Зрештою в 1979 р. і Білий дім змушений був призупинити дипломатичні відносини з Китайською Республікою та .

КНР претендує на суверенітет над островом Тайвань і декількома прилеглими островами, куди після перемоги комуністичного режиму втік повалений уряд Чан Кайши й де продовжує існувати Республіка Китай, яка весь цей час знаходиться під заступництвом США.

Деякі територіальні питання виникли в Росії і Китаю в 2005 році, коли Росія поступилася КНР декількома островами недалеко від Хабаровська (У тому числі й західну частину острова Великий Уссурійський)..

Між КНР і Японією існують територіальні суперечки щодо безлюдного архіпелагу Сенкаку (китайська назва Дяоюйдао) в Східно-Китайському морі, якими в даний час фактично володіє Японія.