11.Суецька криза

Англо-єгипетський договір 1936 року.( Єгипет ставав незалежним, однак британські війська залишалися в зоні каналу ще на 20 років до 1956)

В липні 1952 року повалений режим короля Фарука і проголосили створення республіки(Пост президента і прем'єр міністра незабаром зайняв Абдель Насер). В 1954 р. була підписана англо-єгипетська угода про виведення англійських військ і ліквідацію англійської військової бази на території Єгипту (але залишились війська в Каналі).

Новий курс ЗП Єгипту- нейтралітет і неучасть у військових блоках, балансувати між США і СРСР, зміцнення військового потенціалу. У вересні 1955 р. підписані угоди про поставки Єгипту зброї з СРСР, Чехословаччини й Польщі. Це викликало негативну реакцію з боку США і Великобританії, негативне ставлення Єгипту до Багдадського пакту.

Уряд Єгипту запланував будівництво Асуанської греблі в Суецькому Каналі. В лютому 1956 р. угода про надання Єгипту позики в розмірі 200 млн доларів, 70 млн з яких у вигляді «допомоги» США й Великобританією. Але вже 9 липня 1956 р. США заявилт про відмову надання позики.

Г. А. Насер заявив про націоналізацію компанії Суецького каналу Уряди Франції , і Великобританії мали значну частину акцій компанії, розпочали воєнні приготування.

Ухвалена Радою Безпеки ООН 12 вересня 1956 р. резолюція містила шість принципів мирного врегулювання: суверенітет Єгипту над каналом, свободу транзитного судноплавства, визначення прав на транзитне мито, порядок арбітражу.

Згідно з прийнятим в липні 1956 р. рішенням ВБ і Фр. підготовку до інтервенції. ,секретні переговори з Ізраїлем для розробки спільних планів інтервенції.

ЗО жовтня 1956р. ізраїльські збройні сили завдали раптового удару по Єгипту.

Уряд США розцінив як підрив атлантичного фронту.

31 жовтня англо-французькі війська почали воєнні дії.

2 листопада 1956 р. на сесії ООН 64 країни проголосували за припинення вогню, проти висловилися 5 (Франція, Великобританія, Ізраїль, Нова Зеландія та Австралія).

5 листопада Англія і Франція розпочали окупацію з Суецького каналу, висадивши десант у районі Порт-Саїда.

Радянський уряд звернувся до Англії, Франції й Ізраїлю з ультиматумом, можливість застосування ракетної зброї.

Через 22 години після послань радянського уряду Англії й Франції воєнні дії були припинені.

6 листопада президент США Д. Ейзєнхауер вимагав припинення воєнні дій.

7 листопада 1956 р. Генеральна Асамблея ООН проголосувала за сформування міжнародних сил ООН для контролю за виведенням військ. 22 грудня 1956 р. виведення англо-французьких військ завершилося. Ізраїль ще майже три місяці окупував, у березні 1957 р. вивів свої війська.

Міжнародні наслідки: прискорення розпаду колоніальної системи, зріс авторитет Єгипту ,президент Г. А. Насер став визнаним лідером арабського світу, ослабли позиції Великобританії й Франції на Близькому Сході, цей регіон став ареною суперництва двох наддержав — США і Радянського Союзу

СРСР зміцнив свої позиції в регіоні. Він забезпечував фінансову підтримку будівництву Асуанської греблі. 26 січня Єгипет і СРСР підписали угоду про економічне й технічне співробітництво.

Війна стимулювала обєднання в арабського світу. 1 лютого 1958 р. була підписана угода про об'єднання Єгипту й Сирії в унітарну державу — Об'єднану Арабську Республіку (ОАР).