18.Американська агресія у в'єтнамі.

Головним центром докладання зусиль американського імперіалізму в Індокитаї став Південний В'єтнам. Уже в 1960 році чисельність американської військової місії тут сягала 2 тис. Уряд США затвердив в кінці 1961 року так званий "план Стейлі-Тейлора", що передбачає "умиротворення" країни протягом 18 місяців. Складовою частиною плану було створення широкої мережі "стратегічних сіл" - резервацій для місцевих жителів, з тим щоб вони не чинили допомоги патріотичним силам.. З приходом до влади президента Джонсона розпочався новий етап американської агресії у В'єтнамі. Втративши надію виграти війну руками сайгонського найманців, уряд США розширило масштаби збройної інтервенції.

Так виникла локальна війна, яку з вересня 1965 року стали вести безпосередньо американські з'єднання. 7 серпня 1964 конгрес США прийняв на прохання президента Джонсона так звану "Тонкінську резолюцію", яка надавала президенту необмежені повноваження для ведення військових дій у В'єтнамі. Привід : напад на судна США в Тонкінській затоці.

Агресія США почалася в серпні 1964 року з обстрілу американськими кораблями і повітряного бомбардування прибережних населених пунктів на території ДРВ.

Американська дипломатія докладала великі зусилля для інтернаціоналізації війни, проте ряд союзників США прямо або побічно засудив американську агресію у В'єтнамі. Глави держав і урядів (Індії та Югославії) під час зустрічі в Делі в жовтні 1966 року зажадали припинення бомбардувань ДРВ і рішення в'єтнамського питання на основі Женевських угод 1954 року. Національний фронт визволення Південного В'єтнаму і уряд ДРВ, зі свого боку, висунули 22 березня і 8 квітня 1965 програму мирного врегулювання, яка передбачала: 1) визнання за в'єтнамським народом належних йому національних прав, 2) виведення американських військ з Південного В'єтнаму, 3) рішення його внутрішніх проблем самим народом, 4) мирне возз'єднання країни на основі волеизлеянию населення Південного і Північного В'єтнаму. Адміністрація Джонсона відкинула ці умови. Після початку американської агресії допомогу з СРСР та інших соціалістичних країн, що спрямовується на потреби зміцнення обороноздатності ДРВ, значно зросла.

До кінця 60-х років стало очевидно, що виграти війну у В'єтнамі США не вдасться. У США наростало рух проти війни, яка негативно позначалася на американській економіці. 31 березня 1968 адміністрація США віддала наказ про обмеження бомбардувань території ДРВ і висловила готовність вступити в переговори з її урядом. 13 травня в Парижі почалися офіційні переговори між представниками ДРВ і США про шляхи мирного врегулювання ситуації у В'єтнамі. 1 листопада 1968 США повністю припинили бомбардування ДРВ.

Паризький Угода про Припинення Війни й Відновлення миру у В'єтнамі. Ця угода Була підпісана в Паріжі 27 січня 1973р. Представникам ДРВ, РЕСПУБЛІКИ Південний В'єтнам, США. Угода передбачало Припинення вогню на всій теріторії В'єтнаму, виведення американський та інших іноземніх військ Із Південного В'єтнаму, гарантувала повагу США до незалежності, суверенітету, Єдності й теріторіальної цілісності В'єтнаму, відмову США від втручання у Внутрішні південнов'єтнамські справи, політічне врегулювання в Південному В'єтнамі шляхом переговорів Між двома південнов'єтнамськімі сторонами, Створення Заради національного примирення и злагоди, організацію вільніх демократичних віборів, здійснення мирними засоби поетапності об'єднання В'єтнаму на Основі консультацій та Угод Між Північнім и південним В'єтнамом без втручання іззовні. США взяли зобов'язання Зробити Внесок у Відновлення знекровленої війною економікі В'єтнаму.