44. Тибетська проблема.

Тибет був незалежною державою починаючи з 7 ст. і до анексії Китаєм.

У жовтні 1950 р. китайські війська вторглися до Тибету і захопили велику частину країни. Рятуючись від репресій комуністів, безліч тибетців на чолі з Далай-ламою XIV пішли в еміграцію, в основному до Індії. Під керівництвом Далай-лами було створено Тибетський уряд у вигнанні, є легітимним спадкоємцем уряду Тибету, яке діяло в Лхасі до китайської окупації. Далай-лама змушений був визнати суверенітет Китаю в обмін на обіцянку автономії в рамках національного району. Політичні причини – це незадоволення тибетців політикою окитаювання, прагнення тибетців до самовизначення. Релігійні причини – руйнування традицій, пам’ятків культури, придушення та втручання в релігійні справи.

Позиція КНР Тибет є невід’ємною частиною КНР, неможливо навіть надання будь-яких більших прав ТАР; Китайський уряд мотивує це тим, що після 1959 року в Тибеті було ліквідовано рабство, зросла письменність і стабільно підвищується рівень життя населення, тому присутність там Пекіну є необхідною. До того ж на території ТАР, що складає 28% території КНР, знаходиться близько 1/3 ядерної зброї Китаю. Політика Пекіну в регіоні розцінюється як геноцид тибетського народу. Сьогодні всі країни світу або визнають повну приналежність Тибету до Китайської Народної Республіки, або ж не надають офіційних заяв щодо статусу Тибету (Україна). Більшість країн світу вважають, що Тибетське питання є внутрішньою справою КНР (Франція, Російська Федерація, Індія). Хоча також є досить поширена практика неофіційного визнання Тибету незалежною країною, окупованою іноземними військами (США).Генеральна Асамблея ООН неодноразово приймала резолюції, що засуджували порушення прав людини Тибетського народу. Проте всі резолюції залишаються лише на папері.

«План миру з п’яти пунктів» - 1987 року на Нараді Конгресу США з прав людини Далай-лама висунув «План миру з п'яти пунктів», як перший крок по створенню в Тибеті зони миру. План передбачав припинення масового переселення китайців до Тибету, відновлення основоположних прав людини і демократичних свобод, припинення використання Китаєм території Тибету як місця для виробництва ядерної зброї і поховання ядерних відходів, а також початок серйозних переговорів про майбутнє Тибету.

Починаючи з 2005 р., Далай Лама ХІV відмовляється від політики спрямованої на здобуття незалежності, а вимагає лише культурної та релігійної автономії, проте більшість тибетського народу та парламент не підтримують його позицію, оскільки впевнені, що КНР не піде на поступки і врешті-решт «окитаїть» тибетське населення.

В березні 2008 року, намагаючись привернути увагу міжнародного співтовариства до Тибетської проблеми, в історичному центрі м. Лхаса проходить мирна демонстрація. Проте Пекін наголошує, що ця демонстрація одразу перетворилась в погроми, в ході яких цілеспрямовано вбивали етнічних китайців та руйнували їхню власність. Бунт був жорстоко придушений. Більшість країн висловили бажання бойкотувати Олімпійські Ігри в Пекіні, проте це були лише пусті обіцянки.

Римська декларація була підписана під час зустрічі парламентарів з питань Тибету 18-19 листопада 2009 р. Як і попередні плани по врегулюванню вона закликає Китайське керівництво переглянути своє ставлення до Тибетської автономії.