13. «Особливі відносини» Британії і сша

1. З 1940 р., коли до влади у Британії прийшов У.Черчілль, разом з американським президентом Ф.Рузвельтом започаткував англо-американські “особливі відносини”, і дотепер США і Великобританія узгоджено виступають на міжнародній арені.

2. Весь комплекс міждержавних зв’язків США і Великобританії здійснюється на основі спільності мови, історії, традицій, культурних і духовних чинників.Сполучені Штати допомогли Великобританії витримати натиск гітлерівських військ і здобути перемогу у війні, а Великобританія, своєю чергою, спонукала США вийти з добровільної ізоляції на міжнародну арену й допомогла посісти місце світового лідера. Вони не були декларовані в жодних міждержавних документах, на основі “ джентльменської угоди”, укладеної ще Ф.Рузвельтом і У.Черчіллем .

3. Сутність “особливих відносин” США і Великобританії можна визначити через такі складові:

глибока взаємозалежність держав у різних галузях співпраці;

високий рівень довіри між партнерами;

особистий вплив керівників держав на двосторонні відносини;

унікальна співпраця в галузі ядерних технологій;

взаємодопомога і координація зусиль дипломатичних і розвідувальних служб;

спільність мови, історії, традицій, культурних і духовних чинників;

взаємопов’язаність національних інтересів обох держав і взаємовигідність співпраці для їх реалізації;

формальна незадекларованість цих відносини

5. Раптове припинення з боку США поставок по ленд-лізу, жорсткі умови англо-американської угоди про позику, закон Макмагона про завершення спільної програми створення ядерної зброї, – все це свідчило про те, що Сполучені Штати керуються власними інтересами і намагаються скористатися послабленням Британії. Лондон був змушений піти на поступки відбудувати країну без підтримки Вашингтона не міг.

6. Після Суецької кризи стало зрозуміло, що Британія вже не може проводити свою зовнішню політику, не узгодивши її цілі з цілями США.

7. З часу Суецької кризи Великобританія невідступно прямувала у фарватері зовнішньої політики Сполучених Штатів. Завдяки невтомним зусиллям британського уряду на чолі з Г.Макмілланом, Лондону вдалося відновити “особливі відносини” з Вашингтоном у попередньому обсязі. Активний розвиток “особливих відносин” був тимчасово призупинений на початку 70-х років ХХ ст., коли обидві сторони декларативно відмовилися від своїх привілейованих стосунків, назвавши їх “звичайними”. Це спрямовувався на полегшення вступу Британії до ЄС. Після здобуття Британією членства в ЄС її відносини з Америкою знову стали називатися “особливими.

8. “Особливі відносини” досягли піка розвитку в період Р.Рейгана і М.Тетчер. У повному обсязі характер англо-американських привілейованих стосунків виявився під час Фолклендської війни, коли Сполучені Штати підтримали Британію в боротьбі з Аргентиною всупереч своїм зобов’язанням перед країнами Південної Америки, закріпленим у міжамериканських договорах. Військові дії англо-американських союзників в Іраку показали, що Вашингтон і Лондон не потребують відповідних резолюцій ООН чи згоди інших країн на здійснення своєї політики. Сьогодні наддержава – Сполучені Штати разом з вірним союзником Великобританією диктують світові свої умови.