Інноваційні системи як основа підвищення міжнародноїконкурентоспроможності України

Структурна перебудоваекономікиУкраїни, орієнтована на використання інтелектуальних ресурсів і розвиток високотехнологічних виробництв у противагуматеріало- і енергоємним виробництвам, припускаєстворення умов для безперервного оновлення технологій і продукції, зростання освітньогорівня та удосконаленняуправління шляхом інновацій, заснованих на новітніх наукових знаннях. Під інноваціями тут слідрозуміти не лишеновітехнології, видипослуг, продукції, але і нові організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, фінансового та іншого характеру, відсутність яких не в останню чергу визначає низьку кокурентоспроможність української продукції.

Основними причинами інноваційного кризи необхідно визнати брак коштів, недосконалість законодавчої бази, а також так звану політику невтручання з боку урядових структур в інноваційну діяльність.

Опорні галузі і виробництва, які повиннівзяти на себе провідну роль у розвитку економіки, а з часом і зайняти ключові місця в її структурі – переробні галузі матеріаловиробничого комплексу (металургійна, хімічна, будівельнихматеріалів), наукоємкі і високотехнологічні галузі машинобудування та оборонної техніки, а також легкої і харчової промисловості.

Незважаючи на значні втрати ресурсів, науково-технологічного та кадрового потенціалу і часу, Україні ще має перспективи для досягнення міжнародної конкурентоспроможності національної економіки за умови реалізації власної стратегії.

Серед пріоритетних напрямів інноваційної діяльності з точки зору

Підвищення конкурентоспроможності українських підприємств на сучасному світовому ринку також необхідно виділити:

1) ресурсозберігаючі технології, нові матеріали та джерелаенергії; 2) підвищення конкурентоспроможності продукції машинобудування і радіоелектроніки, розширення їх експорту і заняття нових нішс вітового ринку;3) імпортозаміщення виробництва;4) інформаційні технології;5) телекомунікації і зв'язок; 6) переробка та зберігання сільськогосподарської продукції; 7) охорона навколишнього середовища.

Перехід на новий етап інноваційного розвитку неможливий без проведення інноваційної політики, яка змогла б забезпечити створення сприятливого інноваційного клімату в Україні, необхідного для успішного інвестування в українську економіку. В якості основних напрямків діяльності держави в системі підтримки реалізації досягнень НТП на підприємствах потрібно виділити, перш за все, наступні: 1. Розвиток системи страхування інноваційних проектів; 2. Розвиток інформаційної системи про передові технології та стан їх ринків; 3. Реалізацію венчурних проектів; 4. Кваліфікований інжиніринг, консалтинг та аудит; 5. Стимулювання підприємств до проведення глобальної стратегії щодо перспектив розвитку, підвищення ефективності, конкурентоспроможності та розширення експорту; 6. Постійний розвиток і вдосконалення інфраструктури - транспорту, телекомунікацій, зв'язку, освіти, охорониздоров'я та науки.

Механізм реалізації інноваційних напрямків передбачає також використання різного роду регуляторів: пільгового оподаткування в науковійсфері, субсидування, пільгового довгострокового кредитування розробників і споживачів науково-технічної продукції, стимулювання праці наукових працівників, здійснення підготовки кадрів.

Важливим аспектом інноваційної політики держави є розвиток науково-технічного співробітництва із зарубіжними країнами.

Таким чином, можна зробити наступні висновки:

1) Існуючі позиції України на зовнішньому ринку свідчать про дуже низької конкурентоспроможності українських підприємств у світі, зумовленої сировинної структурою українського експорту.

2) Для підвищення конкурентоспроможності української продукції державі необхідно стати активним учасником світового ринку технологій. Україна поки ще залишається технологічною державою, і її науково-технічний потенціал здатний стати головним чинником виходу з кризи. Для цього держава має прийняти і здійснювати нову інноваційну політику, засновану на верховенстві НТП в економічному розвитку.

3) Діяльність самих підприємств у сфері інновацій повинна бути заснована на між галузевому технологічному обміні та венчурне інвестування в нові прогресивні розробки.