Аналітична оцінка людського потенціалу в Україні та країнах світу

Людський потенціал є соціально-економічною категорією, зміст якої розкривається у емерджентному прояві якісних і кількісних біологічних, фізіологічних, духовних, моральних, творчих, соціальних, економічних та інтелектуальних властивостей індивіда, соціальних груп або населення країни, які лише за умови їх ефективного використання забезпечують його розширене відтворення.

Відтворення людського потенціалу може розглядатися з точки зору відтворення його кількісної та якісної складових. Це обумовлюється тим, що досягнення високих темпів економічного розвитку регіонів України потребує розширеного відтворення людського потенціалу. За умов депопуляції населення це стає можливим лише за рахунок прискореного відтворення його якісної складової, яка включає показники рівня освіти, культури, здоров’я, кваліфікаційно-професійного складу робочої сили та їх розподілу по галузях економіки, трудової активності, соціальної активності тощо.

Провідною умовою при оцінці особливостей використання людського потенціалу в період трансформації регіональних соціально-економічних систем є врахування таких чинників як: незбалансованість ринку праці і галузевої інфраструктури, темпи інституційних перетворень, недосконалість нормативно-правової бази, що регулює процеси на ринку праці і призводить до відсутності продуктивної зайнятості населення та високого рівня безробіття. Розширене відтворення людського потенціалу стає можливим за умов зростання життєвого рівня населення, а саме таких показників як: структура доходів і витрат, величина середньої і мінімальної заробітної плати, заборгованість по заробітній платі, підвищення прожиткового мінімуму, розмірів пенсій та державної допомоги.

ООН розпочала ще 20 років тому дослідження з так званого Індексу людського розвитку, за яким національний розвиток варто оцінювати не лише за національним доходом, а й, наприклад, за рівнем тривалості життя та за рівнем грамотності.

За 20 років автори Доповіді про розвиток людства в ООН удосконалили свої підходи і оцінки щодо можливостей потенціалу людського розвитку кожної з майже 200 досліджених країн чи територій світу.

У цьому документі ООН порівнюється вже три індекси розвитку людства – Індекс людського розвитку, Індекс гендерної нерівності та Багатомірний індекс бідності. За цими показниками основні країни світу поділені на чотири групи – з дуже високим рівнем людського розвитку, високим, середнім і низьким.

Україна, за даними доповіді ООН 2010 року, на 69-му місці.

До країн першої групи з дуже високим рівнем розвитку людського потенціалу належать такі держави, як Норвегія, Австралія, Нова Зеландія (це перша трійка) і аж до 42-ї – Барбадосу. Серед сусідів України у групі держав із високим рівнем розвитку людського потенціалу Польща, Угорщина, Словаччина, Чехія, Естонія, Греція.

У цій групі середня тривалість життя коливається від 78 до 83 років, рівень ВВП на душу населення – від 17 до понад 80 тисяч доларів, тривалість навчання – від 13 до 20 років.

Україна виграє лише завдяки традиційному рівню освіти

До 43 країн другої групи з високим рівнем розвитку людського потенціалу належить Україна, яка має середню тривалість життя на рівні 68 років, тривалість освіти – 11 років і понад 6 тисяч доларів ВВП на душу населення.

Середня тривалість життя в Україні на рівні 68 років, тривалість освіти – 11 років і понад 6 тисяч доларів ВВП на душу населення. Україна у цій групі перебуває навіть нижче від Білорусі (61 місце), Росії (65 місце), Казахстану (66 місце), Азербайджану (67 місце). Хоча, для прикладу, сусідня Молдова взагалі перебуває у нижній групі – із середнім рівнем розвитку людського потенціалу.

Директор Інституту демографії і соціальних досліджень Елла Лібанова каже, що Індекс людського розвитку в Україні складав донедавна 0,796, і це було добре. Лібанова також наголошує, що Україна перебуває десь у середині країн з високим рівнем Індексу людського розвитку лише за рахунок традиційно високого рівня освіти, бо за іншими показниками вона значно поступається європейським країнам.

За даними нинішньої доповіді ООН, цей показник в Україні знизився у 2009 році до рівня 0,710. Тобто, за останні 5 років Україна втратила свої позиції у цьому рейтингу ООН. На це вплинули такі індекси, як нерівності і бідності, та й середнього рівня тривалості життя, котрий в українців чи не найнижчий у Європі.