logo
госы / МЕДУ - ГОС / МЕДУ

Сучасні засоби протекціонізму в міжнародній економічній діяльності та особливості його застосування в Україні

Протекціонізм, як відомо, це державна політика, спрямована на заохочення вітчизняної економіки на розширення зовнішніх ринків та захист національної економіки від іноземної конкуренції, яка реалізується шляхом створення законодавчих та економічних перешкод на шляху вільної міжнародної торгівлі. Взагалі протекціонізм виник як державна політика, і тривалий час його інструменти застосовувались тільки національними урядами, проте сучасний розвиток інтеграційних процесів зумовив появу протекціонізму, який провадять інтеграційні угруповання стосовно третіх країн. Так, країни ЄС вже на початку 90-х років мали єдину зовнішньоторговельну політику з неприхованими елементами колективного протекціонізму.

Згідно з класифікацією СОТ обмеження на ввезення продукції до певної країни допускаються у таких формах:

Найпопоширенішим з наведених трьох інструментів на сьогодні є антидемпінг. Проте серед протекціоністських дій у торговій політиці в світовій практиці більшість країн надають перевагу субсидуванню національних виробників (особливо молодої галузі доти, доки вона не зможе конкурувати самостійно), ніж обмеженню імпорту. Так, державне субсидування в ЄС здійснюється на підставі двох умов: якщо фінансова допомога впливатиме на економічний розвиток у конкретному секторі і якщо не постраждає торгівля між країнами.

Також сучасними заходами протекціонізму є велика кількість нетарифних методів. Наприклад, неопротекціонізм і так званий прихований протекціонізм. До неопротекціоністських, як правило, належать заходи додаткового тиску на експортера товарів/послуг у дану країну, такі як "добровільне" обмеження експорту, технічні бар'єри, адміністративні формальності, "впорядкування" торговельних угод. Характерними особливостями сучасної неопротекціоністської політики: 1) заходи спрямовані на захист найбільш розвинених галузей промисловості, тих, які забезпечують технологічні переваги; 2) така політика має регіональний характер, захищаючи інтереси великих регіональних угруповань Європи, Північної Америки, Південно-Східної Азії та Латинської Америки. Про прихований протекціонізм доречно говорити тоді, коли важко відокремити заходи внутрішньої економічної політики від протекціонізму, тобто національні зарубіжні суб'єкти господарської діяльності ставляться в однакову ситуацію, але внаслідок різного рівня економічного розвитку країн, різниці в конкурентоспроможності товарів зарубіжними партнерами ці заходи сприймаються як протекціоністські. Засоби нетарифного, прихованого та неопротекціонізму ефективно використовують індустріально розвинуті країни, захищаючи внутрішні ринки від небажаного за асортиментом або обсягами імпорту товарів чи послуг з менш розвинутих країн.