logo
госы / МЕДУ - ГОС / МЕДУ

Охарактеризуйте тарифні інструменти торгівельної політики України

Митний тариф – це податок, який установлюється на імпорт товарів з метою підвищення їхньої ціни на ринку країни-імпортера та забезпечення безпосередніх надходжень до державного бюджету. Основними мотивами використання митного тарифу можуть бути:

а) захист національного товаровиробника; б) наповнення державного бюджету країни.

Тарифне регулювання зовнішньої торгівлі застосовується в Україні з використанням таких інструментів: митного тарифу, класифікації товарів відповідно до товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності, визначення країни походження товару, його митної вартості, а також застосування системи митних пільг та преференцій.

Митно-тарифне регулювання зовнішньоторгівельної діяльності в Україні почало розвиватися з 1991 р. Правовою основою його став Закон України "Про Єдиний митний тариф. З окремими країнами Україна уклала угоди про вільну торгівлю, а також угоди про надання режиму найбільшого сприяння чи національного режиму.

У наш час більшість країн використовують комбіновані товарні номенклатури, побудовані на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів (ГС), яка була розроблена Всесвітньою митною організацією. Україна також приєдналась і застосовує ГС з 1991 р. Під ГС розуміється номенклатура, яка містить в собі товарні позиції, субпозиції та цифрові коди. ГС забезпечує стабільність і передбачуваність класифікації товарів у митних тарифах, і тим самим систем митного регулювання усіх країн — учасниць.

В Україні застосовуються такі види мита: адвалерне (що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом); специфічне (нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, які обкладаються митом); комбіноване (поєднує обидва ці види митного обкладення). З метою захисту економічних інтересів України можуть застосовуватися особливі види мита: спеціальне мито; антидемпінгове мито; компенсаційне мито. В світовій практиці і в Україні використовується також сезонне мито, яке встановлюється в основному на окремі товари на певний період (в Україні не більше чотирьох місяців).

Отже, враховуючи кращі зразки практики країн – членів Європейського Союзу, доцільно було б більш активно поєднувати тарифне регулювання з антидемпінговими розслідуваннями, нетарифними методами регулювання та субсидіями національним товаровиробникам. В аспекті наповнення бюджету – ширше використовувати акцизи та розширювати базу оподаткування.