logo
госы / МЕДУ - ГОС / МЕДУ

Регулювання міжнародних ринків інтелектуальної власності

Див. пит. 36

Регулювання відносин, пов'язаних з питаннями інтелектуальної власності в міжнародному праві, має тривалу історію. Протягом багатьох років держави робили спроби захистити інтелектуальну власність своїх громадян і підприємств на території інших країн. Спільно виробляли міжнародно-правовий механізм універсального захисту правовласників від несанкціонованого і несумлінного використовування результатів інтелектуальної діяльності.

Активізація міжнародної співпраці в цьому питанні була реалізована в ухваленні угоди ТРІПС у рамках СОТ - міжнародної організації, в ході діяльності якої було вироблено найефективніший міжнародно-правовий механізм з протидії порушенням у сфері правової охорони інтелектуальної власності, заснований на систематизації та вдосконаленні всіх попередніх досягнень, закріплених в укладених раніше міжнародних угодах.

На сьогоднішній день у міжнародному праві (йдеться про договір TRіPs, 1993 і Всесвітній Договір про Авторське Право (WCT), 1996; DMA15, 1998) чітко зафіксовано лише “пропрієтарне” розуміння інтелектуальної власності. Норми TRіPs та ВОІВ здебільшого спрямовані на захист майнових прав авторів інтелектуальних здобутків з позиції їх “пропрієтарного” тлумачення, і саме на це спрямовано також міри захисту, передбачені даними міжурядовими угодами. Тому нинішня боротьба з неліцензійною (контрафактною) продукцією являє собою застосування адекватних заходів для охорони лише одного типу інтелектуальної власності - “пропрієтарної”.

Вільна ж інтелектуальна власність (ліцензії “Сopyleft” та похідні) фактично знаходиться за межам дії згаданих норм за визначенням, оскільки ліцензії copyleft спрямовані на захист лише немайнових прав16 на відміну від пропрієтарних ліцензій copyrіgt (або ж, у деяких випадках, патентів) з їхньою спрямованістю на захист всіх можливих прав, і особливо майнових. Внаслідок цього застосування до продуктів copyleft пропрієтарних заходів охорони інтелектуальної власності є абсолютно неадекватним, що широко підтверджує як міжнародна, так і власне-українська практика.

Вимоги TRіPs, таким чином, у жодний спосіб не обмежують розвиток державами, які підписали цю угоду, вільних типів інтелектуальної власності, оскільки дана сфера перебуває поза межами регулювання TRіPs. Відповідно, ніякі законопроекти, спрямовані на захист або розблокування Вільних (Відкритих) моделей інтелектуальної власності – жодним чином не можуть суперечити TRіPs та іншим подібним угодам. Адже вони не суперечать уже прийнятим договорам і специфікаціям, а “надбудовують” їх додатковими угодами, що стосуються “нових” типів інтелектуальної власності.

Не буде помилкою сказати, що угода TrіPs та інші подібні угоди складають відносно старий, індустріальний прошарок авторського і патентного права – в той час як нові норми, які адекватно відповідають Вільній (Відкритій) інтелектуальній власності та новітнім інформаційним феноменам – повинні скласти в цьому розділі права новий, постіндустріальний шар.

Міжнародні договори до яких приєдналась Україна: Бернська конвенція (Паризький акт 1971 р.);

Римська конвенція 1961 р.; Женевська конвенція 1974 р. Договір ВОІВ про авторське право;

Паризька конвенція, Стокгольмський акт; Договір про патентну кооперацію 1970 р.;

Договір про патентне право 2000 р.; Мадридська угода 1891 р.; Мадридський протокол 1989 р.; Договір про закони щодо товарних знаків 1994 р.; Міжнародна конвенція про охорону нових сортів рослин; Будапештський договір 1977 р.