Особливості формування відкритої економічної системи України

Відкрита економіка – національний господарський комплекс, який бере участь в системі міжнародного поділу праці та опосередковує в ході міжнародної кооперації вагому частину сукупного продукту, причому макроекономічна рівновага такого комплексу забезпечується за активної ролі міжнародного сектору.

Формування ефективної відкритої економіки передбачає роз-виток торгового співробітництва з усіма сусідніми державами, країнами, які належать до різних регіонів світу. Україна бере участь у міжнародній торгівлі відповідно до історично сформо-ваної моделі виробництва. Наявність потужної металургійної га-лузі, хімічної, текстильної промисловості, ряду інших міжнарод-но конкурентних галузей промисловості та сировинного, сільсь-кого господарства визначають характер експортної спеціалізації України. Разом з тим, на сьогодні для України є дуже актуальною проблема зростання обсягів експорту промислової продукції, зокрема судно-, літако-, машинобудування, чорної металургії, хіміч¬ної промисловості. В структурі імпорту доцільним є збільшення питомої частки високотехнологічних товарів, ноу-хау. Заходи щодо стимулювання експортної та оптимізації імпортної діяльності об’єктивно спрямовані на зниження собівартості продукції, підвищення її якості та конкурентоспроможності.

Україна традиційно виступає активним учасником міжнародної торгівлі в товарно-грошовій формі, зокрема у вигляді експортної, імпортної, реекспортної та реімпортної діяльності. До цього її спонукають особливості національної економіки, спеціалізації, а також цілі динамізації розвитку, підвищення життєвих стандартів, забезпечення кращих умов інтеграції до світової системи господарства.

Ключовим елементом ринкової стратегії на мікрорівні є аналіз вивчення ринкової кон’юнктури. Ринкова кон’юнктура (market situation) — це комплекс реальних умов і чинників, що вплива-ють на функціонування ринку (рівні, структура, динаміка, спів-відношення попиту і пропозиції на товари, робочу силу, грошові кошти, особливості розвитку циклічних і нециклічних процесів, науково-технічного прогресу та ін.) у певний момент часу і в пе-в¬них географічних, адміністративно-територіальних областях.

При міжнародних операціях з купівлі-продажу товарів екс-порт та імпорт здійснюються, як правило, у чистому вигляді, оскільки у міжнародному контракті сторона виступає або про-давцем-експортером, або покупцем-імпортером товару, що є предметом відповідного контракту. Здійснюються і змішані трансакції, які пов’язані з подвійною роллю суб’єктів торгівлі та з більш ніж одним географічним вектором руху товарів.

Умови та результати експортної діяльності країни значною мірою визначають характер її участі в системі міжнародної торгів¬лі та інших форм співробітництва за її участю. Адже експортний потенціал не тільки визначає можливості держави в цілому та окремих суб’єктів господарювання закуповувати товари по імпор¬ту, а й прямо чи опосередковано впливає на усі інші форми національної участі в міжнародній економічній дія-льності.

Імпорт забезпечує для виробничих та індивідуальних споживачів, а також для країни, до якої ввозяться товари, цілий ряд додаткових порівняно з автаркічною ситуацією переваг та можливостей.