Класифікація складових факторів та видів міжнародної міграції робочої сили та її українська специфіка

Сучасні МЕВ нерозривно пов´язані з такими поняттями, як міграція, імміграція, еміграція, рееміграція населення. Під цими поняттями розуміють:

міграція (від лат. migratio — переселення, переміщення) — переміщення через кордон;

імміграція (від лат. immigrare — вселяюся) — це в´їзд в країну на постійне або довготривале проживання громадян іншої країни;

еміграція (від лат. emigrare — виселення) — переселення громадян в іншу країну на постійне або довготривале тимчасове проживання;

рееміграція — це виїзд іммігрантів з країни імміграції або повернення емігрантів на батьківщину.

Міжнародна (зовнішня) міграція існує в різних формах: трудової, сімейної, туристичної тощо. Провідна роль у МЕВ належить трудовій міграції, так званій міжнародній міграції робочої сили.

Міжнародна міграція робочої сили посилюється в умовах формування економічних зв´язків у світовому господарстві. Під цим поняттям розуміють переміщення найманих працівників через кордони в пошуках роботи.

Класифікація факторів міжнародної міграції:

Економічні фактори пов’язані з відмінностями, що існують між країнами щодо рівнів життя, заробітної платні, можливості знайти роботу (зокрема за певним фахом). Звичайно, «суто еко-номічних» мотивів виїзду з країни або в’їзду до неї не існує: всі вони так або інакше проецюються на соціальну, психологічні си-стеми цінностей людей. Разом з тим їх об’єднує те, що економіч-ні підходи принаймні можуть досить повно їх зрозуміти та опи-сати.

Неекономічні фактори пов’язані з подіями, які сприймаються економістами як певна даність, природа якої не описується суто професійними методиками. Такими факторами можуть бути стихійні лиха, війни, примусове висилання людей.

Серед факторів, що сприяють розвитку міграційних процесів, найбільш суттєвими є:

висока швидкість розповсюдження інформації;

швидкий розвиток міжнародних пасажирських сполучень;

розвиток засобів комунікації.

Види Мміграції робочої сили. Міжнародна трудова міграція відрізняється від міжнародної міграції населення не лише метою, як вже зазначалося, а й тим, що має, як правило, тимчасовий характер і називається зворотною міграцією. Зворотна міжнародна трудова міграція за періодичністю переміщень має п’ять видів: довгострокова (тривалість кілька років); короткострокова (тривалість від трьох місяців до одного року); сезонна (тривалість до трьох місяців); вахтова (тривалість до одного місяця); маятникова (щоденна).

За рівнем кваліфікації міжнародну трудову міграцію ділять на міграцію кваліфікованих працівників, серед яких виокремлюється процес «відпливу умів», і міграцію некваліфікованої робочої сили. Однією з найважливіших особливостей сучасного стану міжнародної міграції є "відплив інтелекту", тобто безповоротна або довготривала еміграція вчених і висококваліфікованих спеціалістів. Основними причинами цього процесу в більшості країн є:

-постійне зниження соціального статусу вченого та спеціаліста;

-Те, що результати роботи вчених та спеціалістів часто не знаходять своєї остаточної реалізації;

-бажання покращити своє матеріальне становище;

-більша можливість за кордоном реалізувати свої знання та досвід;

-національна та релігійна нетерпимість;

-зростання безробіття в країні, навіть серед висококваліфікованих спеціалістів.

Залежно від мотивів чи бажання міграцію населення поді­ляють на добровільну і примусову (наприклад, міграція біженців у зв’язку з техногенними катастрофами).

За ступенем легальності виокремлюють легальну та нелегальну трудову міграцію.

Додати про Україну.