Структура українського імпорту та напрями оптимізації імпортної політики України

Україна у своєму економічному розвитку значно відрізняється не тільки від країн Європи, а й від цілого світу. Середні темпи зростання приватного споживання за останні роки були найвищими в світі. Інші компоненти ВВП теж зростають досить високими темпами. Тому можна стверджувати, що таке високе зростання приватного споживання здебільшого спричинене імпортом товарів та послуг з-за кордону. Відповідно, така ситуація певним чином вплинула як на структуру споживання, так і на структуру імпорту.

У структурі споживання українців частка витрат на продукти харчування є досить великою – приблизно 60%. На купівлю непродовольчих товарів домогосподарства спрямовували приблизно 20% усіх сукупних витрат; а витрати на послуги становлять десяту частину бюджету домогосподарств. Домогосподарства надають більшу перевагу

імпортним товарам. Це стосується не тільки товарів культурно-побутового призначення, а й продуктів харчування, одягу тощо. Найшвидшими темпами зростає частка імпортних товарів у таких групах, як холодильники, пилососи, пральні машини, кольорові

телевізори.

Особливістю моделі імпорту є передусім те, що імпорт енергоносіїв, який становить значну вартісну частку всього обсягу імпорту, є слабко еластичним за ціною, а сам імпорт має високу кореляцію з експортом (відповідно до сировинно-енергетичних потреб експортно-орієнтованих галузей). Обсяги імпорту зростають випереджаючими темпами. В 2010 році темпи зростання імпорту значно перевищили темпи зростання експорту, і в результаті товарів було завезено на 9 млрд доларів більше, ніж продано. При чому третина цього балансу сформувалася за рахунок зростання цін на нафту і на газ. А 2/3 - це споживчі товари. За підсумками 2010 року імпорт зріс на 33,7%.

Найбільшу частину в струкурі українського імпорту становлять поставки з країн СНД (понад 40% від загального обсягу), Європи (зокрема з країн ЄС – понад 30%), Азії, Америки. Найбільші імпортні надходження до України здійснювалися з Російської Федерації, Китаю, Німеччини, Польщі, Білорусі та США. У загальному обсязі імпорту товарів збільшилася частка електричних машин, наземних транспортних засобів(окрім залізничних), чорних металів. Зменшилася частка механічних машин, фармацевтичної продукції, паперу і картону.

Для оптимізації імпортної політики перш за все необхідно усунути суттєву залежність України від критичного імпорту, в першу чергу, від паливно–енергетичних ресурсів. В Україні, за усі роки її існування як незалежної держави, не виконана робота щодо диверсифікації джерел надходження таких ресурсів з тим, щоб уникнути залежності від їх монопольного постачальника, зокрема Росії, тому першочергове завдання – диверсифікація постачальників паливно-енергетичних ресурсів. Також необхідно проводити результативну роботу щодо розширення розвідки та промислової експлуатації нових родовищ (запасів) мінеральної сировини; необхідно впроваджувати нові форми і методи як ресурсозбереження взагалі, так і заміни традиційних видів ресурсів на нетрадиційні; розробити і наполегливо реалізовувати державну імпортозаміщуючу програму. Така програма повинна забезпечити виробництво на вітчизняних, або спільних з іноземними партнерами підприємствах, продукції, яка в сучасний період імпортується. Ну і звісно ж, необхідно ефективно використовувати усі дозволені міжнародним законодавством і торговельними угодами методи тарифного і нетарифного регулювання (обмеження) небажаного імпорту. Для всієї продукції, що завозиться на ринок країни, необхідно, насамперед: запровадити жорсткі стандарти якості, в тому числі санітарно-ветеринарні норми, а також науково обґрунтовані норми (вимоги) щодо екологічності продукції; запровадити сучасні системи сертифікації продукції а також запровадити механізми квотування та ліцензування продукції. Також можна запровадити обмеження ввезення на територію України тієї продукції, яка заважає становленню молодих галузей обробної промисловості, та тих сфер виробництва, які лише переходять на шлях ринкової діяльності; запровадити ефективні механізми антидемпінгових розслідувань та процедур стосовно тих іноземних фірм, які можуть бути звинуваченими у недобросовісній конкуренції;