85. Специфіка державного устрою Французької Республіки

Глава держави - президент, обирається на 7 років прямим всезагальним голосуванням і має широкі повноваження. У виконавчій сфері він:

• призначає й зміщає прем'єр-міністра й членів уряду;

• головує на засіданнях уряду, у Раді й Комітеті національної оборони, у Вищій раді магістратури; має повноваження глави збройних сил, право призначення на вищі цивільні й військові посади.

У законодавчій сфері він має право:

• підписувати й оприлюднити закони, жадати від парламенту нового обговорення закону або окремих його статей;

• заперечити прийнятий парламентом законопроект і передати його в Конституційну раду;

• передавати законопроекти на референдум, минаючи парламент;

• звертатися до парламенту з посланнями, які не підлягають обговоренню;

• приймати ордонанси, що мають силу закону.

Йому приділяється роль "вищого арбітра", покликаного забезпечувати нормальне функціонування державних органів, а також наступність держави. Президент не несе політичної відповідальності ні перед яким органом і ніким не контролюється. Президент одержав також право розпуску нижньої палати парламенту. Він представляє Францію в міжнародних відносинах , наділяється значними прерогативами в області зовнішньої політики. Особливе значення має право президента повідомляти надзвичайний стан.

Виконавча влада поряд із президентом належить уряду - Раді міністрів, до складу якого входять державні міністри, міністри й державні секретарі. Прем'єр-міністр уважається згідно з Конституцією другою особою в державі. Він керує діяльністю уряду, забезпечує виконання законів, може з доручення президента й з певним порядком денним головувати замість президента на засіданні Ради міністрів. Він скріплює своїм підписом акти президента й несе за них політичну відповідальність перед парламентом.

Вищий орган законодавчої влади Франції - парламент, що складається із двох палат: Національних зборів і Сенату. Депутати Національних зборів обираються прямим голосуванням громадян, а Сенат - непрямим голосуванням. Парламент збирається на дві чергові сесії в році , загальна тривалість яких не може перевищувати 170 днів. Надзвичайні (позачергові) сесії скликаються президентом на вимогу прем'єр-міністра або більшості членів Національних зборів. Передбачається парламентська недоторканність депутатів. Законодавча компетенція парламенту обмежується питаннями, зазначеними в конституції; з його введення виключено багато сфер державного керування , які регламентуються актами уряду.

Органом конституційного нагляду є Конституційна рада. Він вирішує питання правильності виборів президента, депутатів і сенаторів, проведення референдумів, а також відповідності Конституції нормативних актів, прийнятих парламентом. Рада складається з дев'яти членів, повноваження яких тривають дев'ять років і не підлягають поновленню. Вони призначаються нарівно головами палат і президентом, причому голова Конституційної ради призначається президентом і його голос є вирішальним у випадку , якщо голоси розділилися нарівно. До складу Ради довічно входять колишні президенти країни.

У департаментах центральна влада представлена префектом, призначуваним президентом. Префект керує всіма службами центральних відомств у департаменті , а також поліцією, здійснює адміністративний контроль над муніципальними службами і т.д.. Є також орган самоврядування - генеральна рада , що обирається населенням. У комунах обирається муніципальну раду , зі складу якого обирається мер.

Судова система включає суди нижчої інстанції й суди другої (великий ) інстанції. Є також виправні суди, апеляційні суди й суди ассізів. Вища судова інстанція - Касаційний суд. Існують також спеціальні суди: суд державної безпеки , торговельні суди, трудові суди (так звані "ради знаючих людей"), суди по справах неповнолітніх.